Аварія на Чорнобильській АЕС як національно-гуманітарна трагедія
У межах онлайн-заходу «Екологічні аспекти взаємодії людини та природи»
Чорнобиль – 1986 : техногенна катастрофа + людська трагедія
2
Чорнобильська катастрофа – комплекс подій, пов’язаних з аварією на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, її екологічними, медичними, економічними та соціальними наслідками для населення України і світу.
ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. – аварія, що привела до зруйнування 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС.
Над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС. 12 вересня 1986 р.
Радянський Союз - «поле для експерименту»
3
За радянські часи на території України були побудовані атомні електростанції: Південноукраїнська, Запорізька, Рівнен-ська, Хмельницька.
Серед атомних електростанцій України найпершою була побудована Чорнобильська АЕС. У 1977 р., через сім років після початку будівництва, було введено до експлуатації перший енергоблок АЕС. Четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС (де відбулася аварія) будували з 1979 по 1983 рр. У квітні 1986 р. на Чорнобильській АЕС працювало 4 атомні реактори потужністю 1000 МВт.
Будівництво Чорнобильської АЕС і міста Прип'ять, 1970-ті рр.
Чи правда: красиво, технологічно, сучасно?
Подивимося, на що це перетворилося в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року
4
Центральний зал 1-го енергоблоку Чорнобильської АЕС
Машинний зал 1-го енергоблоку Чорнобильської АЕС
5
Залишки покрівлі і стін зруйнованого 4-го енергоблоку, жовтень 1986 р.
Зовнішній вигляд 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, жовтень 1986 р.
Дискусії щодо причин аварії на Чорнобильській АЕС
Версія 1.
Експеримент, що
проводився з порушеннями
правил безпеки
У ніч з 25 на 26 квітня 1986р. на Чорнобильській АЕС проводився експеримент з метою з’ясувати резервні можливості обладнання атомної електростанції в умовах відключення електроживлення.
00:23 – потужність реактора 4-го енергоблока знижена згідно з програмою експерименту до 700-800 МВт, але після цього вона продовжила швидко падати.
00:29-00:30 – старший оператор та начальник нічної зміни наполягають на припиненні експерименту через зниження потужності реактора нижче рівня безпеки. Утім заступник головного інженера Чорнобильської АЕС А. Дятлов наказує продовжити експеримент та збільшити потужність реактора, для чого підняти регулюючі стержні (стержні-поглиначі).
00:35 – потужність реактора почала зростати.
01:18-01:22 – експеримент продовжено, живлення турбін призупинено з метою перевірки роботи резервних генераторів. Усередині реактора насоси почали подавати до реактору воду, яка при випарюванні утворила велику кількість пари. Тиск пари зріс – пара підняла наконечники регулюючих стрижнів (вага - понад 350 кг).
01:23:40 – старший оператор включив аварійний тумблер і намагався опустити регулюючі стержні. Однак регулюючі стрижні мали графітові витискувачі. Графіт прискорив ланцюгову реакцію. Тому відбулося не зменшення, а збільшення потужності реактора.
Прогримів перший вибух.
Від ударної хвилі в результаті першого вибуху на Чорнобильській АЕС погасло світло, автоматично перестало працювати обладнання.
Другий вибух. Дах 4-го енергоблоку вагою понад 500 т злетів в повітря.
липень 1987 р. – засідання судової колегії: винними в порушенні правил безпеки, зловживанні службовим становищем визнані директор ЧАЕС В.Брюханов, головний інженер М. Фомін, заступник головного інженера А. Дятлов; вирок: 10 років позбавлення волі.
Утім у 1991 р., після розпаду СРСР, А. Дятлов був звільнений. Чому?
Версія 2.
Невідповідність реактора вимогам ядерної безпеки
1.Низька швидкість роботи системи управління та захисту реактора.
Регулюючі стрижні вводилися до реактору за 18 секунд, тоді як на реакторах інших типів, зокрема водно-водяних енергетичних реакторах (ВВЕР) – за 2-4 секунди.
2.Особливості конструкції регулюючих стрижнів.
Мали графітові витискувачі, які прискорили ланцюгову реакцію в реакторі.
3.Формування в нижній частині реактора активної зони з неприпустимо високою швидкістю зростання потужності у випадку спрацьовування аварійного захисту.
Версія 3.
Причина масштабності Чорнобильської катастрофи – спроби керівництва СРСР приховати правду про аварію
28 квітня 1986 р. - перше офіційне повідомлення про аварію Радянському Союзі під час телевізійної програми новин: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один із атомних реакторів. Вживаються заходи відносно ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено Урядову комісію».
01 травня 1986 року – мітинги та демонстрації в населених пунктах Української РСР
Про тих, хто сплатив життям за «радянський експеримент»: пожежники - перші жертви та герої
9
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. на даху та у приміщеннях 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС виникло понад 30 вогнищ пожеж. Існувала небезпека, що вогонь розповсюдитися на 1-й, 2-й і 3-й енергоблоки електростанції. І тоді… Яким би тоді був сучасний світ? Чи пережив би він цей Апокаліпсис?
2:10 - пригнічено осередки пожежі на даху машинного залу 4-го енергоблоку.
2:30 - загашено осередки пожежі на даху реакторного відділення 4-го енергоблоку.
5:00 - пожежа на даху та в приміщеннях 4-го енергоблоку ліквідована.
Цей подвиг здійснили 69 пожежних чергових караулів 2-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні Чорнобильської АЕС (начальник – лейтенант Володимир Правик); 6-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні м. Прип'ять (начальник – лейтенант Віктор Кібенок).
Пожежні самовіддано працювала, не маючи будь-якого захисту від радіації. Це спричинило променеву хворобу. Упродовж травня 1986 р. померло шість героїв.
Пам’ятаємо про героїв
10
Пам’ятаємо про героїв
11
Ліквідатори: герої та жертви
12
Після аварії на Чорнобильській АЕС на її ліквідацію були кинуті працівники державних підприємств Радянського Союзу, солдати строкової служби та мобілізовані резервісти. Пізніше їх стали називати «ліквідаторами».
Загальна кількість ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС складає близько 600 тис. осіб. Із них 380 тис. осіб були військовослужбовцями Збройних сил СРСР і внутрішніх військ МВС СРСР.
Військовослужбовці розчищають дах 4-го енергоблока.
Зі спогадів ліквідаторів - донеччан
13
Анатолій Миколайович Монойленко:
«До Чорнобилю я потрапив як водій, перевозив рідке скло… Ми завантажували діжки із рідким склом на вертольоти.
Польоти над реактором 4-го енергоблоку відбувалися на висоті 150–200 метрів. Пілоти зависали над щілиною в даху, що утворилася під час вибуху. Штурман скидав мішок з піском або діжку з рідким склом до щілини.
…Ми тоді не усвідомлювали всієї небезпеки, того, що ризикуємо життям.. Із способів захисту від опромінення були тільки респіратори. Але ми знімали їх, тому що від спеки можна було втратити свідомість».
Записано Антоновою А. І., м.Костянтинівка
Олександр Петрович Спасик:
«П'ятнадцять днів ми тримали суворий іспит – працювали на атомній електростанції. Потрібно було, взявши мітлу в руки, піднятись на дах реактора і впродовж 2-3 хвилин змітати сміття... Коли людині вже не можна було займатись цією роботою, її переводили на іншу. Мабуть, тиждень після цього ми займались прибиранням житлових приміщень. Люди виїхали, а будинки з усіма меблями і речами залишили. Усе це потрібно було з будинків винести і вивезти. Сам будинок потім заливали водою, спеціальним розчином та піною з пожежних машин».
Записано Мальцевою О.В.,
Криворізька сільська рада
Пам’ятаємо про подвиг і жертви ліквідаторів
14
Автограф на «Саркофазі».
Перед встановленням останнього фрагменту каскадної стіни ліквідатори поставили свої імена на стіні «Саркофагу». 24 вересня 1986 р.
Ліквідатори рятували світ і Україну ціною власного здоров’я.
За даними Міністерства охорони здоров’я України в період з 1990 по 2012 рр. частота раку щитовидної залози серед учасників ліквідації наслідків аварії у 1986 і 1987 рр. в 5 разів вища середнього рівня.
«Катастрофа наших душ»: доля евакуйованих з територій, що зазнали забруднення
15
4 - 7 травня 1986 р. – евакуація населення 59-ти населених пунктів України та Білорусі, територія яких зазнала значного забруднення.
У цілому до кінця літа 1986 р. з 81-го населеного пункту України було евакуйовано 90 784 особи.
27 квітня 1986 р. – початок евакуації населення м. Прип’ять. Усього було вивезено 49 360 осіб.
2 - 3 травня 1986 р. – евакуація населення в межах 10-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Усього вивезено 10 тис. осіб.
Евакуація - 1986
16
Евакуація дітей Прип’яті.
17
Чи потрібна була евакуація?
Так, залишатися – зруйнувати своє здоров’я та життя
За даними 1986-2005 рр.:
Роботи по дезактивації будівель, 1986 р.
Руйнування будівель через загрозу пожеж у 1987 р.
І водночас… Чорнобиль – це нищення культури українського Полісся
19
Після аварії на Чорнобильській АЕС Радянський Союз проіснує лише 5 років. Тільки прямі збитки в зоні відчуження Української РСР досягнуть 1,385 млрд дол. США. Це підірве радянську економіку. Екологічні гасла будуть надихати учасників національно-демократичних рухів за незалежність радянських республік. Але чи може це заспокоїти тих, хто не міг навіть відвідати могили своїх предків?