1 of 18

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ.

2 of 18

����МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – СИСТЕМА ПОЛІТИЧНИХ, ЕКОНОМІЧНИХ, СОЦІАЛЬНИХ, КУЛЬТУРНИХ, ВІЙСЬКОВИХ, ПРАВОВИХ ТА ІНШИХ ЗВ`ЯЗКІВ МІЖ ДЕРЖАВАМИ І НАРОДАМИ, А ТАКОЖ СОЦІАЛЬНИМИ СПІЛЬНОТАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ОСОБАМИ.

3 of 18

МІЖНАРОДНИЙ ПОРЯДОК – ЦЕ ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН, ЯКА ПЕРЕДБАЧАЄ ІСНУВАННЯ СПІЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ, НОРМ І ЦІННОСТЕЙ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ.

4 of 18

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

  • повага до державного суверенітету і суверенної рівності;
  • незастосування сили чи погрози силою;
  • непорушність кордонів і територіальної цілісності;
  • мирне врегулювання спорів;
  • невтручання у внутрішні справи;
  • повага прав і основних свобод людини;
  • рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;
  • співробітництво між державами;
  • сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.

5 of 18

МІЖНАРОДНА МІЖУРЯДОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

  • об'єднання суверенних держав, створене для досягнення спільних цілей в політичній, економічній, соціальній, науково-технічній і культурній сферах у відповідності з міжнародним правом на основі багатостороннього міжнародного договору.

6 of 18

ОЗНАКИ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:

  • членство 3-х і більше країн;
  • наявність установчого міжнародного договору;
  • постійні органи і штаб-квартира;
  • повага суверенітету членів-держав;
  • невтручання організації у внутрішні справи країн - членів організації;
  • встановлення порядку, прийняття рішень і їх юридичної сили;

7 of 18

ФУНКЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

  • 1) вони є інструментами зовнішньої політики окремих держав;
  • 2) арена для дискусій членів організації;
  • 3) у межах своєї компетенції беруть участь у створенні юридичних норм;
  • 4) слугують одним з найважливіших каналів міжнародної соціалізації для держав, що прагнуть вступити до них;
  • 5) беруть участь у регулюванні тієї чи іншої форми світогосподарських зв'язків.

8 of 18

9 of 18

ООН – ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ`ЄДНАНИХ НАЦІЙ ВИНИКЛА В 1945 РОЦІ.

10 of 18

11 of 18

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН - ГОЛОВНИЙ ДОРАДЧИЙ, ДИРЕКТИВНИЙ ТА ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ ОРГАН ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, СТВОРЕНИЙ У 1945 Р. ЗГІДНО ЗІ СТАТУТОМ ООН. ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ СКЛАДАЄТЬСЯ З 193 ЧЛЕНІВ ООН І Є ФОРУМОМ ДЛЯ БАГАТОСТОРОННЬОГО ОБГОВОРЕННЯ ВСЬОГО СПЕКТРУ МІЖНАРОДНИХ ПИТАНЬ, ВИКЛАДЕНИХ У СТАТУТІ. ВОНА ТАКОЖ ГРАЄ ВЕЛИКУ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА КОДИФІКАЦІЇ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА.

12 of 18

РАДА БЕЗПЕКИ ООН - ПОСТІЙНО ДІЮЧИЙ ОРГАН ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, НА ЯКИЙ, ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 24 СТАТУТУ ООН, ПОКЛАДЕНО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПІДТРИМКУ МІЖНАРОДНОГО МИРУ ТА БЕЗПЕКИ. РАДА БЕЗПЕКИ ВХОДИТЬ ДО 6 «ГОЛОВНИХ ОРГАНІВ» ООН. НА ВІДМІНУ ВІД ІНШИХ ОРГАНІВ ООН, ТІЛЬКИ РАДА БЕЗПЕКИ МАЄ ПРАВО УХВАЛЮВАТИ РІШЕННЯ, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВСІМА ЧЛЕНАМИ ООН.

13 of 18

МІЖНАРОДНИЙ СУД - ГОЛОВНИЙ СУДОВИЙ ОРГАН ООН, ДО ЮРИСДИКЦІЇ ЯКОГО ВХОДЯТЬ УСІ ПИТАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЙОМУ ДЕРЖАВАМИ, І ВСІ ПИТАННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТАТУТОМ ООН І ЧИННИМИ ДОГОВОРАМИ І КОНВЕНЦІЯМИ. ЦЕЙ ОРГАН СКЛАДАЄТЬСЯ З 15 СУДДІВ, ЯКИХ ОКРЕМО ОБИРАЮТЬ ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ І РАДА БЕЗПЕКИ НА ДЕВ'ЯТЬ РОКІВ. СУДДІ ОБИРАЮТЬСЯ ЗА РІВНЕМ КВАЛІФІКАЦІЇ, А НЕ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ. ПРОТЕ НЕ МОЖЕ БУТИ ОБРАНО ДВОЄ СУДДІВ З ОДНІЄЇ КРАЇНИ. СУД МІСТИТЬСЯ У МІСТІ ГААГА (НІДЕРЛАНДИ). 

14 of 18

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА ООН (ЕКОСОР) -ГОЛОВНИЙ ОРГАН З КООРДИНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ООН ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ООН, СКЛАДАЄТЬСЯ З 54 КРАЇН-ЧЛЕНІВ, ЯКІ ОБИРАЮТЬСЯ ГЕНЕРАЛЬНОЮ АСАМБЛЕЄЮ ООН ТЕРМІНОМ НА 3 РОКИ, ЩОРІЧНО ПО 18 ЧЛЕНІВ.

15 of 18

16 of 18

17 of 18

���КОЛЕКТИВНА БЕЗПЕКА —СИСТЕМА КОЛЕКТИВНИХ ДІЙ ДЕРЖАВ І ТОВАРИСТВ З МЕТОЮ ЗАХИСТУ ВІД ВНУТРІШНІХ І ЗОВНІШНІХ ЗАГРОЗ. КОЛЕКТИВНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВ УЧАСНИЦЬ СИСТЕМИ БАЗУЄТЬСЯ НА ТАКИХ ПРИНЦИПАХ:�

  • неподільність безпеки: агресія проти однієї держави учасника розглядається, як агресія проти всіх держав учасниць;
  • рівна відповідальність держав учасниць за збереження безпеки;
  • невтручання у внутрішні справи один одного і врахування інтересів один одного;
  • колективна оборона;
  • можливість розміщення окремих військових баз і об'єктів одних держав-учасниць на території інших;
  • прийняття рішень із принципових питань забезпечення колективної безпеки на основі консенсусу;
  • відповідність складу і готовності збройних сил і фінансових зобов'язань учасників масштабам військової загрози.

18 of 18