ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА, �ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ.
ПУНКТОГРАМИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ ТА ДІАЛОЗІ
У процесі спілкування в мовців (людей) виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. �Які ж існують способи передачі чужого мовлення?�
Чуже мовлення
Пряма мова
Непряма мова
передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації
що передається не
дослівно, а зі
збереженням лише
основного змісту
висловлювання
ПРЯМА МОВА
супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить
Наприклад: Діти кажуть: «Ми Вітчизну нашу любимо святу!» (П.Тичина)
Слова автора є синтаксичним центром (головним), що організовує конструкцію з чужим мовленням, а також є засобом уведення його в розповідь.
РЕЧЕННЯ З ПРЯМОЮ МОВОЮ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ ЧАСТИН:
слів автора
прямої мови
об'єднуються за змістом та інтонаційно, без допомоги сполучників
Розділові знаки в реченнях� із прямою мовою
А: «П». А: «П!(?)»�Наприклад: Учитель підійшов і спитавсь: «Що тут у вас діється?» (Б.Грінченко). Хлопець одягся і говорить: «Ходім, тату, надвір!» (Нар.тв.).�
«П», - а. «П!(?)» - а.�Наприклад: «Орел, а не козак», - каже знову Василь Невольник (П.Куліш). «А де то?» – питають (А.Свидницький).�
«П, -а,- п». «П, -а,- п!(?)».�Наприклад: «Здоров, - кажуть, - здоров, Кішко Самійле, гетьмане запорозький!» (Нар.тв.).�
Розділові знаки в реченнях�із прямою мовою
«П! –а.- П». «П? –а.- П». �Наприклад: «Ти ба! – дивується Данило, високо зводячи брови. – Сиплються, як горох» (Г.Тютюнник).
«З якою бригадою? – раптом поповзли брови офіцера. – Поблизу Одеси наших бригад немає» (А.Михайленко).�
НЕПРЯМА МОВА
На письмі непряма мова в лапки не береться.
Речення з непрямою мовою є
складнопідрядним із підрядним з'ясувальним,
яке приєднується за допомогою сполучників
що, щоб, ніби
і сполучних слів (сполучників)
хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як
Наприклад:
Андрій сказав, що пшениця в цьому році вродила добре.
Марія подумала, що, мабуть, уже скоро світатиме.
«Ну й чого ж ти мовчиш?» - спитала жінка.
Під час заміни прямої мови на непряму слова автора стають головним реченням, а пряма мова - підрядним
УВАГА!
ПОРІВНЯЙТЕ!
Пряма мова
Непряма мова
Жінка спитала, чого він мовчить.
ЗАМІНА ПРЯМОЇ МОВИ НЕПРЯМОЮ | ||
Вид речення, яким передано пряму мову, за метою висловлювання | Слово, яким слід поєднати частини складного речення | Приклади |
РОЗПОВІДНЕ | сполучником що | Дідусь сказав: «Пахне суницями» Дідусь сказав, що пахне суницями. |
ПИТАЛЬНЕ | питальними словами: займенниками хто, що, який, чий, котрий у формі певного відмінка прислівниками де, куди, коли і под. або сполучником чи | Півник запитав: «Хто знайшов колосок?» Півник запитав, хто знайшов колосок. Примітка. Якщо питальні слова відсутні, речення поєднуються сполучником чи. Усі питають: «Буде злива?» Усі питають, чи буде злива. |
СПОНУКАЛЬНЕ | сполучником щоб | «Тосю, ану йди сюди!» —закричав Юрко. Юрко закричав, щоб Тося підійшла. |
І та ІІ особа займенників та дієслів замінюється формами ІІІ особи
УВАГА!
При заміні можуть пропускатися | |
Вставні слова | «Напевне, він виїхав», подумала бібліотекар про читача. Бібліотекар подумала, що читач виїхав. |
Звертання (найчастіше перетворюється на член речення) | «А знаєш ти, братику, де Крим?» — обзивається Петро. Петро спитав братика, чи знає він де Крим. |
Вигуки | «Ох, і налякав він мене», - сказав юнак про собаку. Юнак сказав, що його налякав собака. |
Примітка. При заміні прямої мови на непряму емоційно забарвлені слова зі значенням сказав, промовив, запитав, відповів здебільшого замінюють на емоційно нетральні. | |
ДІАЛОГ
Діалог – це пряма мова, що передає розмову двох або кількох осіб.�Кожне окреме висловлювання у діалозі називається реплікою.
Репліки у діалозі можуть супроводжуватися словами автора, а можуть бути і без них.
Кожна репліка в діалозі пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире.
УВАГА!
Кожна репліка в діалозі пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире. В лапки пряма мова не береться:
-Чия ти, дівчино? Де ти живеш? – пита Кармель.
-Я наймичка з Ланів. Служу там у хазяїв. У Книшів, - одказала йому дівчина (Марко Вовчок)
Репліки, які записуються у продовження рядка, беруться в лапки:
«Який неприємний голос. Хто це співає?» – «Моя донька». – «Даруйте, будь ласка. Власне, справа не в голосі, просто пісня нікудишня». – «Це я написав цю пісню…»
Домашнє завдання
Дев’ятнадцяте жовтня
Класна робота
Непряма мова.