«Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва.
Пригадайте
1. У якому році народилася Ліна Василівна Костенко?
2. Місце народження майбутньої поетеси.
3. Ким працювали батьки Ліни Костенко?
4.Скільки років минуло майбутній поетесі, коли її сім`я переїхала до Києва?
5. Який вищий навчальний заклад закінчила Ліна Костенко?
6. Яку назву має перша збірка поетеси, що вийшла в 1957 році?
7. Які твори Ліни Костенко в 1987 році були відзначені державною премією України ім. Т. Г. Шевченка?
8. За яку книгу, видану італійською мовою, Ліні Костенко була присуджена премія Ф. Петрарки?
9. Назвіть основні теми творчості Л. Костенко.
«Страшні слова, коли вони мовчать…» (1977)
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
�
Паспорт поезії
Рід літератури: філософська лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини.
Віршовий розмір: ямб.
Художні засоби: оксиморон (слова мовчать); епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза (краса й потворність, асфальти й спориші)
«Хай буде легко. Дотиком пера…» (1989)
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Аналіз поезії
Поезія належить до філософської лірики й має форму етюду, замальовки.
Ліричну героїню переповнює відчуття щастя й радості, водночас вона приходить до усвідомлення того, що людині для гострішого відчуття наповненості свого буття іноді потрібно виходити із зони психологічного комфорту, приємних вражень («Хай буде гірко») і зосереджуватися на плинності, мінливості й строкатості життя.
Художні засоби
Метафори: «осінь похлинулась димом», «хай не розбудить смутку телефон», «печаль не зрушиться листами», «сон... ледь торкнувся пам’яті вустами».
Епітети: «білий світ», «чорні дні». Паралелізм: настрій ліричної героїні— явища природи.
Домашнє завдання