ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ

Підготувала

Цітулець Діана

ЗМІСТ

Вступ

І. Підходи до визначення емоційної компетентності вчителя.

ІІ. Основні шляхи формування емоційної компетентності педагога.

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Було доведено, що професійні компетентності вчителя, зокрема емоційний інтелект, є дуже важливими для ефективності навчального процесу.

Реформування сучасної української школи передбачає переорієнтацію її на емоційну складову в освітньому процесі, а саме мотивацію, творчість, професіоналізм вчителя, наскрізний ціннісний виховний процес, партнерські стосунки вчителя, учня, їх батьків; орієнтація на освітні потреби школяра, створення комфортного освітнього середовища.

Важливим стає розуміння сутності поняття «емоційна компетентність вчителя початкової школи», її структури в контексті ідей Нової української школи

І. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ.

Поняття «емоційний інтелект» з’явилося у психологічній літературі з виходом у світ відомої монографії Говарда Гарднера «Frames of mind» у 1983 році. У ній фактично вперше було дане визначення поняття «емоційний інтелект» у двох його формах репрезентації: міжособистісній та внутрішньо особистісній.

​

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що проблема емоційного інтелекту почала привертати увагу дослідників в 90-х роках ХХ століття завдяки працям американських психологів Дж. Майєра і П. Саловея, які вперше вжили термін "емоційний інтелект" та розпочали дослідницьку діяльність щодо його вивчення.

​

ДЖ. МАЙЄР І П. САЛОВЕЙ РОЗГЛЯДАЮТЬ НАСТУПНІ КОМПОНЕНТИ (ГІЛКИ) ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ:

• Другий компонент:
• Використання емоцій для підвищення ефективності мислення і діяльності
• Використання емоцій для спрямування уваги на важливу інформацію
• Використання емоцій як допоміжних засобів мислення і пам’яті
• Актуалізація у себе тих емоцій, які сприяють рішенню певних завдань
• Використання емоцій для зміни і розширення точок зору на певні події

• Третій компонент:
• Розуміння і аналіз емоцій
• Розуміння різниці між відмінними по назві, але близькими за змістом емоціями

​

• Інтерпретація значень зміни емоцій, розуміння причинно-наслідкових зв’язків
• Розуміння комплексу почуттів чи суміші почуттів

​

• Розпізнання неочікуваних змін емоцій

​

• Четвертий компонент:
• Свідоме управління емоціями
• Відкритість для почуттів, як приємних, так і неприємних
• Вміння свідомо звертати увагу чи відволікатися від емоцій
• Вміння управляти своїми та чужими емоціями
• Свідомий контроль своїх і чужих емоцій

ВВЕДЕННЯ В ПСИХОЛОГІЮ ВЛАСНЕ ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДІЙСНЮЄ КЕРОЛІН СААРНІ

• Усвідомлення власних емоційних станів.
• Здатність розпізнавати емоції інших людей.
• Здатність використовувати словник емоцій та форми вираження, прийняті в даній культурі.
• Здібність симпатичного та емпатичного включення в переживання інших людей.
• Здібність розуміти, що внутрішній емоційний стан не обов’язково відповідає зовнішньому вираженню як у самого індивіда, так і у інших людей.
• Здібність справлятися зі своїми негативними переживаннями.
• Усвідомлення того, що структура та характер взаємовідносин в значній мірі визначається тим, як емоції виражаються у відносинах.
• Здібність бути емоційно адекватним

ІІ. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

Емоційна компетентність має особливе значення серед широкого переліку професійно значущих компетентностей, що визначають успішну професійну діяльність психолога. Емоційна компетентність допомагає розпізнати інших людей, тим самим підвищуючи ефективність міжособистісної взаємодії та подальшого спілкування.

​

ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ:

1. Мотиваційно-ціннісний (етап усвідомлення) спрямований на формування готовності до пізнання світу, його закономірностей, самопізнання та вдосконалення емоційної компетентності.

2. Пізнавальний. Надання й засвоєння інформації про внутрішні світ людини і місце емоцій та почуттів в ньому; емоції, їх види, функції, причини виникнення, особливості перебігу, рівні прояву; способи управління емоціями, вербальний і невербальний рівень висловлення емоцій, емоційні якості особистості та ін.

3. Навчальний. Виконання вправ, спрямованих на усвідомлення цінностей, зміну обмежуючих стереотипів, набуття емоційних компетенцій.

4. Творчий. Творче застосування компетенцій в усталених ситуаціях і ситуаціях невизначеності.

​

Щоб сформувати або скорегувати емоційну культуру, потрібно добирати ефективні методи, форми і прийоми формування емоційної сприйнятливості дітей. При цьому варто враховувати їхню природну чутливість – надмірну, оптимальну, недостатню, низьку, та набутий емоційний досвід.

​

ВИСНОВКИ

Емоційний інтелект — сукупність ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні і розумінні власних емоцій та емоцій оточуючих. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їх поведінка більш адаптивна і вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими.

У структурі емоційної компетентності вчителя визначено особистісний (вираження, розуміння, керування власними емоціями) і міжособистісний (здатність сприймати, розуміти, впливати на емоційний стан учнів) компоненти.

​

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Д. Сабол. Емоційний інтелект як складова педагогічної майстерності. ІППО КУ імені Бориса Грінченка. Електронний ресурс. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/20059/1/D_Sabol_DiPOSiPR_IPPO.pdf (дата звернення: 07.05.2021).

2. Заборовська С. М. Емоційна компетентність сучасного вчителя. Електронний ресурс. URL: https://naurok.com.ua/trening-emociyna-kompetentnist-suchasnogo-vchitelya-116468.html (дата звернення: 07.05.2021).

3. І. Войціх. Педагогічні умови формування емоційної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. «Педагогіка». Випуск 4. Хмельницький інститут соціальних технологій Університету «Україна». 2016. URL: file:///C:/Users/adminko/Downloads/Vnadped_2016_4_6.pdf (дата звернення: 07.05.2021).

4. І. Сухопара. Емоційна компетентність вчителя в контексті нової української школи. «Педагогічні науки». Випуск 1. Бердянськ: БДМУ. 2020. 495 с. URL: https://pedagogy.bdpu.org/wp-content/uploads/2020/05/13.pdf (дата звернення: 07.05.2021).

​

5. О. Олійник. Емоційна компетентність: шляхи реалізації якісного розвитку дитини дошкільного віку. Збірник наукових праць. Випуск 24 (1–2018). Частина 2. С. 265-270. Електронний ресурс. URL: http://elar.kpnu.edu.ua/ (дата звернення: 07.05.2021).

6. Тітаренко С.А. Формування емоційної компетентності майбутніх вихователів у процесі професійної підготовки. Глухівський національний педагогічний університет ім. Олександра Довженка. Електронний ресурс. URL: https://sno.udpu.edu.ua/ (дата звернення: 07.05.2021).

7. Фогель Т. М. Емоційний інтелект вчителя як запорука ефективності навчального процесу. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Електронний ресурс. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/23963/1/Fogel%20T.%20M..pdf (дата звернення: 07.05.2021).

8. Шпак М. М. Емоційний інтелект в контексті сучасних психологічних досліджень. Психологія особистості. 2011. № 1 (2). С. 282-288. URL: file:///C:/Users/adminko/Downloads/Po_2011_1_36.pdf (дата звернення: 07.05.2021).

​

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!