Романське мистецтво

Романський стиль — художній стиль європейського середньовіччя, для якого характерні чіткість форм, сувора мужня краса, войовничий дух та постійна потреба у самозахисті, значимість і урочиста міць. Цей стиль панував на великій території сучасної Західної Європи та частини Східної Європи від Англії та Іспанії до Угорщини та Польщі. Термін спочатку застосовувався лише до архітектури, а пізніше — до живопису, скульптури та інших видів мистецтва.

В романському мистецтві виникає естетичний ідеал, протилежний античному. Перевага духовного над тілесним виражалась в контрасті духовної експресії і зовнішньої потворності.�         У формуванні культури величезне значення мала народна творчість.

Майстер із Оркау. «Благовіщення.» 1125-1130 рр.

Романський стиль у живописі та скульптурі за своїми художніми ознаками — мистецтво доволі умовне, схематичне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, яскраві кольори. Монументальна скульптура і настінний живопис розвивалися разом з архітектурою та

підпорядковувалися інтересам

церкви (символічний характер

зображень). Сюжети з

Євангелій та Біблії займали

головне місце в скульптурі

й живописі.

Наприкінці X—XII ст. здебільшого розвивалася монументальна скульптура, що передавала хвилювання, сум’яття образів, трагічність почуттів, відчуженість від усього земного. Митці вважали, що скульптура,як вид мистецтва, нерозривно пов’язана з архітектурою, і що за межами

храму немає скульптури. Вони

прагнули нагадати віруючим про

Бога, відобразити в камені

складний устрій всесвіту, його 

божественну суть. Скульптурне

оздоблення наповнювалося

великою кількістю

фантастичних істот, 

страшних монстрів,

чудовиськами і вирізнялося

експресією.

Мистецтву властива груба, але завжди гостра виразність, багато реалістичних деталей.

Скульптури використовувалися в основному в зовнішньому оформленні храмів — у вигляді рельєфів. Ними прикрашали тимпани (напівкруглі простори склепінь над входами), а також капітелі колон і декоративні обрамлення стін.

В монументальному живописі переважала фреска.

Апостоли з Оркау. 12 століття.

Фрески з церкви в Таулі, 1123 рік

Сант Анджело ін Форміс, 1087 р., Капуя, Італія

Романський живопис широко представлений книжковою мініатюрою. Найбільша кількість рукописів, збережених до наших днів, була створена в монастирях Південної Франції та Баварії (Німеччина). Мініатюри цього періоду переважно виконані в дусі народних традицій і вирізняються яскравими насиченими кольорами та високою майстерністю митців. Основними орнаментальними мотивами були геометричні фігури (коло, квадрат, меандр) та рослинні форми (стилізоване листя аканта, квіткові розетки). У рослинні й геометричні орнаменти органічно впліталися зооморфні мотиви.

Мініатюра з книги «Histoire du Graal»

Мініатюри з Манеського Кодексу

Романська епоха стала періодом розквіту різних галузей декоративно-прикладного мистецтва: литва, карбування, різьблення по кості, художньої емалі, ткацтва, килимарства, ювелірного мистецтва. У всіх цих видах художньої творчості майстри використовували геометричні, рослинні або зооморфні орнаменти, зображували побутові сцени, фольклорні чи біблійні сюжети.

Верхівка єпископського посоха, слонова кістка, бл. 13 ст.

Слейвлот триптих або релікварій для шматочків істинного хреста, Мозан, Бельгія, бл. 1156–58 рр.

Релікварій Святого Мавра

Гобелен з Байо — шмат вишитої тканини, розміром 0,5 на 68,38 метри — гобелен у традиційному розумінні — на якому зображено події, що передували завоюванню Англії норманами та події, власне, завоювання, а також пояснювальні написи, писані латиною.

ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

У державах Західної Європи в романську добу спостерігався занепад класичного театру й піднесення інших видів театрального мистецтва: 

театр пантоміми (мімів), театр мімансу, мандрівний театр жонглерів.

До складу театру пантоміми входили хористи, оркестрова група та кілька акторів-мімів. Актори пластичними рухами супроводжували текст п’єси, який виконував хор під музичний супровід.

Творчість жонглерів, що зародилася на ґрунті землеробських обрядових свят, стала професійною близько XI століття і започаткувала новий мандрівний театр, до складу якого входили міми, музиканти, поети, вокалісти, акробати, дресирувальники, майстри професійного жонглювання

Творче практичне завдання

Підготуйте доповідь на тему: «Розвиток зодчества в середньовічній Україні (X—ХІІ ст.)».