Підмогильний Валер'ян Петрович�(1901-1937)�

.

Народився 2 лютого 1901 р. в народився в с. Писарівка Павлоградського повіту на Катеринославщині. Батьки працювали в економії місцевого графа І.Воронцова-Дашкова в с. Чаплі (14 років), були заможними.

ОСВІТА

.

Навчався в церковноприходській школі, І-му Катеринославському реальному училищі (закінчив із відзнакою), Катеринославському університеті ( математичний та юридичний факультети, не закінчив).

Багато читав, вивчав французьку й німецьку, писав вірші і оповідання, які друкувалися під псевдонімом ЛОРД ЛІСТЕР

.

.

Перше оповідання “Важке питання”

1919 р. в місцевій пресі - “Гайдамака” і “Ваня”

Перша збірка – “ТВОРИ. Т. 1”- увійшло 9 оповідань: “Старець”, “Ваня”, “Важке питання”, “Пророк”, “Гайдамака”, “Добрий бог”, “На селі”, “На іменинах”, “Дід Яким”.

.

.

У 1920-1921 рр. учителював у рідних краях: Павлограді,Катеринославі.

Написав повість “Остап Шаптала”. 1923 р. цикл “Повстанці” з'явився в еміграційному журналі “Нова Україна”.

Колишнє земське училище, де працював В. Підмогильний, зараз школа № 13 в Павлограді

Валер'ян Підмогильний (у центрі) й учні ворзельської школи, 1921

​

​

​

1921 року переїжджає до Києва (бібліограф Книжкової палати). Через голод оселяється у Ворзелі. Працює в трудовій школі викладачем української мови й політграмоти.

.

.

1921 - одружується дочкою ворзельського священика, актрисою Театру юного глядача Катериною Червінською.

Ворзельський період

Написав цикл «Повстанці». Частину оповідань було надруковано в катерино-славській газеті «Україн-ський пролетар». Голод 1921—1923 років змалював в оповіданні «Син» (1923).

.

.

1922 р. подружжя повертається до Києва. Працює редактором видавництва “Книгоспілка”, а з 1925 р. – у редакції журналу “Життя і революція”.

Був організатором і головним ідеологом “Ланки”. 1926 р.- угруповування було реорганізоване в МАРС ( Майстерня революційного слова).

Члени літоб’єднання: Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, М.Галич, Є.Плужник, В.Підмогильний, Т.Осьмачка. 1925.

Київський період

•  1922 р. виходить книжка оповідань «В епідемічному бараці».  1924 -  «Військовий літун»,1926 — окреме видання повісті «Третя революція».
• Разом із Євгеном Плужником у 1926—1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. 1927 року була опублікована збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таïс» Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного.
• Підмогильний брав участь у літературній дискусії 1925—1928 років. 24 травня 1925 року він виступив у великій залі Всенародноï бібліотеки перед представниками літературно-громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасноï літератури».

​

ХАРКІВСЬКИЙ ПЕРІОД ( перекладач)

• 1932 року переїхав до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. І справді в Харкові він працює у видавництві «ЛіМ», а згодом отримує посаду консультанта з іноземноï літератури при видавництві «Рух». Упродовж 1931—1934 років з оригінальної творчості йому вдалося видати лише одне оповідання «З життя будинку». Тож Підмогильний зосередився на перекладацькій діяльності: опублікував двотомник творів Дені Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція «Про людину», був одним з організаторів і перекладачів видання 15-томника Оноре де Бальзака (вийшов лише перший том) та 25-томника Анатоля Франса.

.

.

Публікація роману “Місто”( 1928 р.) відбулася в Харкові. Відвідує Німеччину, Чехословаччину “для налагодження творчих зв’язків”...

​

.

.

1930 р. київський журнал “Життя і революція” друкує новий роман

“Невеличка драма”

Останній твір, який побачив світ за життя автора, - оповідання

“З життя Будинку”

Останній твір –

“Повість без назви…”

.

.

8 грудня 1934 р. письменника було заарештовано.

На допитах відповідав: «Винним себе не визнаю». Коли допити стали жорстокішими, зробив офіційну заяву: «Беручи до уваги, що за Вашою заявою матеріал у моїй справі достатній для віддання мене до суду…, я даю таке сумарне зізнання:

1. Ніколи ні до якої терористичної організації я не належав і не належу.
2. Ніколи ніякої терористичної діяльності я не проводив.
3. Про існування подібних організацій, про їхню діяльність або діяльність осіб, зв'язаних з ними, я ніколи нічого не знав, інакше як із виступів представників Радвлади й партії в пресі й на прилюдних зборах.
4. Тому всякі зізнання інших осіб та обвинувачення мене в приналежності до терористичної організації і в терористичній діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі.

​

  11 січня 1935 року в протоколі з'явилося «зізнання» Підмогильного про те, що він нібито належав до «групи письменників-націоналістів із терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Так звана «група» складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г. Епік, О. Ковінька, Євген Плужник. Серед звинувачень Підмогильному в протоколі наводиться його вислів про те, що «політика колективізації привела українське село до голоду». Без свідків і адвокатів виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 27-28 березня 1935 року засудила Валер'яна Підмогильного та інших заарештованих у цій «справі».

​

• Засуджено до 10-річного ув'язнення з конфіскацією особистого майна за участь у “контрреволюційній організації”.

Г.Косинка , В.Підмогильний, Є.Плужник.

• У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. У його листах до дружини і родичів згадується невелика повість про життя одного будинку, потім оповідання, а з весни 1936 року Підмогильний неодноразово згадує в листах про те, що працює над романом «Осінь 1929», в якому йшлося про початок колективізації в Україні. Збереглось 25 листів до дружини, у яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

9 червня 1935 р. Підмогильний прибув на Соловки, у спецізолятор, як особливо небезпечний політичний злочинець.

.

.

3 листопада 1937 року до 20-літнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти». Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох  у Карелії було розстріляно більше 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

У 1956 р. Підмогильного було посмертно реабілітовано й поновлено в правах члена Спілки радянських письменників, хоч офіційно він ніколи до неї не вступав.

Особливості творчої манери В. Підмогильного

• Сухість, а іноді й протокольність розповіді;
• Заглиблення в психологічні й побутові деталі;
• Тон вибачливої іронії, сатири й скептицизму;
• Засіб холодного наукоподібного розтину суспільних явищ і окремих людських характерів, ушляхетнення людини і вияв зрозуміння до її слабостей;
• Філософічний критицизм;
• Звернення до тем краси, моралі, мистецтва, людини і громади, людини і революції;
• Характери героїв розкриваються поступово, через художнє дослідження поведінки, дій, вчинків;
• Деталі, описи, герої нерідко контрастні;
• Новий тип героя, схильного до рефлексії, самоспоглядання, зосередження на власній особі.

ЗАПИТАННЯ для д/з:

• Де народився письменник?
• Де здобув свою першу освіту?
• Яка назва першої збірки письменника?
• Які твори входили до цієї збірки?
• Ким працював Валер'ян Підмогильний?
• За що заарештували письменника?
• Яка назва останнього твору письменника?

​

​

​

​