Тема уроку
Казка Лесі Українки «Лелія»
25 лютого 1871 року
в Новограді-Волинському в білій хатині над Случчю народилася Леся Українка
(Лариса Петрівна Косач)
Будинок-музей у
Новограді Волинському
Родина прожила в цьому місті
11 років. Щоб краще уявити атмосферу, в якій пройшло Лесине дитинство, віртуально завітаймо на гостини до Косачів.
https://www.youtube.com/watch?v=Xl32BkqtQaY
Батьки Лесі Українки
Ольга Петрівна Драгоманова, відома в літературі під псевдонімом Олена Пчілка, походила зі славного козацького роду Драгоманових.
У її сім'ї любили українські пісні, казки, обряди та народні звичаї.
Батько Лесі - Петро Антонович Косач - відомий юрист того часу.
У сім’ї виховувалося шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси.
Леся
Леся
із сестрами
Леся із братом
Михайлом
Леся – друга дитина
в сім’ї, на півтора року
молодша за Михайла,
якого дуже любила.
Вони завжди були разом, через це їх називали спільним іменем
«Мишолосія».
До початку 13-го року Лесиного життя вони були у всьому нерозлучні: разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися.
Із братом Михайлом
Серед інших дітей
Леся виділялася здібностями і старанністю. Була слухняною дитиною, розумницею і чепурушкою. А ще дуже любила співати й танцювати. У п'ять років майбутня поетеса вже вміла писати і читати, а у дев'ять написала свій перший вірш - «Надія».
6 (18) січня 1881 року під час святкування Водохреща десятилітня Лариса сильно застудилася, що призвело до туберкульозу кісток та суглобів.
Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами.
Вчителями її були батько і мати, книги і життя.
Йшов час, жорстокий час по відношенню до неї. Вона змушена відмовитися від гри на фортепіано, від малювання. Від хвороби її відволікали хвилини поетичного натхнення, книги і природа.
Коли дівчинці було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись із дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Відтоді і пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим ім'ям - Леся Українка.
Чому Українка?
Та тому, що це було своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови.
Улюбленими квітами Лесі Українки були лелії. Вони процвітали під вікнами її будинку в Колодяжному. Ці квітки Леся оспівала й у вірші «На давній мотив».
Мені снились білі лелії,
Що хитались в місячному світлі,
Мов гадали чарівнії мрії,
І пишались гордії, розквітлі.
І сіяли дивною красою,
Мов неповні, чарівничі квіти,
І блищали ясною росою,
Що горіла, наче самоцвіти.
Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму, та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу (довелося відмовитися від музичних занять) Леся вилила у своїй автобіографічній елегії «До мого фортеп’яно». Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу.
Лікування
Лесі Українки
в Криму
Леся була дуже хворобливою
Леся Українка мріяла стати художником,
бо гарно малювала; музикантом, бо мала неабиякий хист до музики.
І не знала дівчинка, що в серці вже поселилася Муза, що її творам судилося стати в майбутньому окрасою української літератури.
У казці письменниця вдало переплітає реальність і вимисел, фантазію. У ній живуть цілком реальні діти – Павлусь, Мар’яна, і водночас ми бачимо казковий світ квітів і його мешканців – чарівних ельфів.
Послухаємо
казку «Лелія»
Про що йдеться в ній?
Ельфа у казці Лесі Українки
Вона така гарнесенька: очиці ясні, кучері довгі, сріблясті, сама в білих, прозорих шатах, на голівці малесенька золота корона, ще й крильцята має хороші та барвисті, як у метелика, котрі так і міняться різними барвами, немов та веселка. В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату.
Чому Павлусь не злякався Лелії?
Лелія усміхнулась, та так любо, аж в хаті ясніше стало і місячна смужка порожевіла.
Чарівна ельфа торкнула Павлуся квіткою своєю
і раптом Павлусь почув, як він сам зробився квіткою, тільки не лелією, а рожевим маком.
От Лелія взяла його в ручку. Притулила до себе і швиденько вилетіла з хати в садок.
Як жилося квітам у панському садку?
Кому співчуває авторка казки?
Головні герої казки
Павлусь – добрий хлопчик, який познайомився
із царицею ельфів.
Лелія – найстарша ельфа. Вона гарна та добра.
Панночка. В її образі показано людей, які не цінують того, що в них є, і не помічають свого щастя.
Мар’яна – сусідка Павлуся. В її образі показано тих, хто важко працює і не має багатства, але
при цьому не втрачає почуття краси і вміє бути щасливими за будь-яких обставин, цінуючи кожен момент життя і найдрібніші, на перший погляд, речі. «Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка,– як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся. А дівчинонька Мар’яна щовечора і щорана мене підливає, поле, доглядає. Ще сонце не сходить, а вже моя господиня з хати виходить. Вийде, моє серце, ухопить відерце, біжить до криниці, набере водиці, щоби було чим поливати квіточки в квітниці»; «Мар’яні вдень не до гуляння,– на роботі з ранку до смеркання».
Казка навчає нас цінувати красу, жити в злагоді з природою, не боятися труднощів, сумлінно працювати, вміти почувати себе щасливим.
Чого навчає казка «Лелія»?