*

Учасники проекту

Лаврик Анастасія

Гончар Юнна

Антошко Анастасія

Воєвода Дмитро

*

Горбанюк Ярослав

Музика Павло

Предтечин Олександр

Клименко Владислав

Сьора Анастасія

*

Жилєєв Олексій

Буряк Валентина

Макутін Ян

Абиякий Артем

*

Гаврилюк Ірина Олександрівна – вчитель української мови та літератури.

Гончарук Людмила Олександрівна – вчитель історії та права.

*

​

Керівник проекту – класний керівник

6 класу

Гончар Юрій Олександрович

*

​

Мета проекту:

​

Дослідити походження власних назв рідного

куточка – села Підвисоке, його вулиць, ставків тощо.

Викликати в учнів інтерес до вивчення історії

рідного краю.

Виховувати почуття патріотизму, розуміння

того, що Батьківщи́на і ба́тьківщина це – близькі

слова, і любов до великої Батьківщини починається

з любові до маленької батьківщини, тобто від

батьківського порогу, вулиці, на якій зробив перші

кроки, села, у якому пройшли перші дитячі роки.

​

​

​

*

​

Оскільки наше дослідження носить

лінгвістичний характер, то основні завдання

щодо реалізації проекту такі:

​

• Зібрати неофіційні назви вулиць,

провулків та їх порівняти з офіційними

назвами.

• Зібрати назви частин села.
• Провести лінгвістичне дослідження цих

назв-слів.

​

Головним методом аналізу є описовий.

​

​

​

*

Етапи реалізації проекту

І етап - підготовчий

• На цьому етапі було означено проблему, обрано тему проекту, сформульовано мету і завдання.

ІІ етап – дослідницький полягає у:

• зборі інформації;
• аналізі інформації та формулюванні висновків;
• оформленні результатів спільної діяльності.

 ІІІ етап - заключний

• створення презентації проекту “ Стежками рідного села “ та представлення учням школи, батькам, односельцям.

​

*

Результати проекту

Результати досліджень, наведені в даній роботі, можна використати на уроках:

• історії рідного краю – топоніми дають інформацію про розвиток села у певну епоху і події, які відбувалися на його території;
• української мови – при вивченні теми “ Власні назви ” та “ Способи творення власних назв “;
• географії – топоніми дають досить точні відомості про ґрунти і ландшафт місцевості;
• етнографії – топоніми дають інформацію про побут, професії, розселення та культуру жителів.

​

​

*

Пропонуємо короткий екскурс у минуле села Підвисокого

• Виникнення села належить до 30-х років ХVIII століття.
• Існують дві легенди щодо походження села та його назви.

За однією версією, село було засноване кількома

січовими козаками, які мали тут свій зимівник.

Одружившись кожен збудував собі садибу. Так

виникло мале поселення, яке поступово збільшувалося

за рахунок втікачів на «вільні землі» від панської

сваволі. Свою ж назву поселення отримало за місцем

поселення його засновників – під високими дубами –

Підвисоке.

За іншою версією, назву місцевості, а згодом і

поселенню, дали чумаки. Тут проходив шлях у Крим і

вони зупинятися на ночівлю на галявині поблизу

високого дуба. І часто, коли один чумак запитував

іншого, де буде ночувати, то чув у відповідь: «Під

високе». Згодом так було назване і поселення, що тут

з'явилося.

​

*

​

До 20 - 30-х років XVII ст. ця територія – “Дике п оле”,

зруйноване монголо-татарами.

​

Для заселення території польський магнат С.Потоцький видав першим поселенцям “Грамоту”, яка надавала їм право вільно працю-вати на власній землі, але вона виявилась юридично недійсною і селян перетворили на кріпаків. Перепис 1771 року - 277 дворів, населення близько 2 тис.

​

Після воз'єднання Правобережної України з Росією з

1866 року с. Підвисоке - волосний центр Уманського повіту

Київської губернії.

​

​

​

*

​

З 1923 року село - районний центр. Організовано

професійну спілку «Всеробітземліс», яка захищала права

робітників, почала виходити багатотиражна газета

«Більшовик». Відкрито перша десятирічна школа.

У роки Великої Вітчизняної війни, з 2 по 7 серпня

1941 року, біля с. Підвисокого у районі лісу «Зелена брама»,

вели кровопролитні бої з переважаючими силами

фашистських військ в оточенні частини 6-ї і 12-ї армій.

У серпні 1943 року тут розгорнув бойові дії партизан-

ський загін зі 136 чоловік, який очолював П.Й. Суський.

​

З 1945 року село відбудовується. 1950 році створено два колгоспи.

У 1959 році село увійшло до складу Новоархангель-

ського району.

​

​

​

​

*

*

*

*

*

• вул. Чкалова

названа на честь

Чкалова В.П. – радянського льотчика - випробувача, комбрига, Героя Радянського Союзу

вул. Гагаріна

названа на честь

Гагаріна Ю.О., першого у світі космонавта, льотчика-космонавта, Героя Радянського Союзу, полковника

​

*

• вул . Фрунзе

названа на честь

Фрунзе Т.М. – радянського льотчика-винищувача, лейтенента, Героя Радянського Союзу.

​

• вул. Калініна

названа на честь

Калініна К.О. – українського авіаконструктора , який створив пасажирські літаки К-4 і К-5, а також бомбардувальники

К-12 і К-13.

​

*

• вул. Хмельницького

названа на честь

Хмельницького Б.М. – гетьмана Війська Запорізького , полководця і державного діяча, керівника Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої.

вул. Суворова

названа на честь Суворова О.В. – національного героя Росії, великого російського полководця, генералісімуса російських сухопутних і морських сил ХVIII століття.

*

• вул. Чапаєва

названа на честь Чапаєва В.І. – одного з командирів Червоної армії,учасника Першої світової і Громадянської війни, Кавалера трьох Георгієвських хрестів, Кавалера ордену Червоного Прапора.

вул. Щорса

названа на честь Щорса М.О. – героя громадянської війни на Україні. З 1918р. командував Богунським полком, з 1919р. – Першою українською радянською дивізією.

Загинув у бою.

*

• вул. Котовського

названа на честь

Котовського Г.І. – героя громадянської війни.

З 1902р. – учасника революційного руху в Бесарабії. З 1922 – командир кавалерійського корпусу.

​

• вул. Черняховського

названа на честь Черняховського І.Д. – двічі Героя Радянського Союзу, командуючого 60-ою армією Воронезького фронту, генерал-лейтенанта; командуючого військами 3-го Білоруського фронту.

​

*

• вул. Карла Маркса

названа на честь

К.Маркса – німецького вченого,геніального мислителя, основоположника наукового комунізму.

​

​

• вул. Леніна

названа на честь В.І.(Ульянова) Леніна – видатного пролетарського революціонера і мислителя, продовжувача вчень К.Маркса і Ф. Енгельса, організатора КПРС, засновника першої в світі Радянської Соціаластичної держави.

​

*

• вул. Лесі Українки

названа на честь української поетеси і громадської діячки революційно- демократичного напрямку.

​

• вул. Шевченка

названа на честь

Шевченка Т.Г. – українського поета, художника, мислителя, демократа.

​

​

*

• вул. Лермонтова

названа на честь

Лермонтова М.Ю. – російського поета, прозаїка, драматурга, художника, офіцера.

​

• вул. Горького

названа на честь Горького О.М. – російського письменника, прозаїка, драматурга кінця ХIX початкуXX століття.

*

• Вул. Пролетарська

назва утворилася від терміну

« пролетаріат»(незалежний , але юридично вільний громадянин) – клас найманих робітників капіталістичного суспільства, які змушені продавати свою робочу силу.

• Вул. Комінтерна

назва утворилася від словосполучення Комуністичний Інтернаціонал – політична організація, яка з 1919 по 1943р об'єднувала всі комуністичні партії світу і керувала міжнародним комуністичним рухом.

• Вул. Красна

російський варіант українського слова « червоний» . Колір революції.

*

• Вул. Крайня розташована на околиці села, тому і отримала таку назву.

​

• Вул. Лісна знаходиться на краю села з боку лісу.

​

Вул. Банна

отримала свою назву через те, що на ній протягом тривалого часу розташовувалася громадська лазня.

*

• Вул. Зелена Брама

Урочище знаходиться близько с. Підвисокого і одна з вулиць села носять назву Зелена Брама. З уст в уста сотні років передається така розповідь:

“... Приєднавши до Росії південні землі, цариця Катерина вирішила на власні очі побачити свої нові володіння. Це була визначна подія, до якої готувалися всі. Селяни викопували великі дерева і пересаджували їх, робили алею з дерев, своєрідні ворота, браму... А оскільки це було літо, то все потопало у зелені. Зелені ворота, зелена брама зустрічали царицю в нашій місцевості”.

​

*

*

*

• Окрім великої кількості офіційних назв, існує також ряд неофіційних, які широко використовуються в розмовному мовленні.
• Потрібно зауважити, що не всі вулиці мають неофіційні назви. Ті з них, які існують у селі тривалий час, закріпили свої неофіційні назви як офіційні. До цієї групи можна віднести вулиці: Лісну, Крайню і Банну.

*

​

​

*

Використовуючи принцип градації, до другої групи відносимо вулиці з незначними змінами в назві, а також семантиці.

Вулиця Новосадова мала неофіційну назву Садова, тому що пролягала повз панський садок. Згодом, коли знищили сад, зникла і вулиця, але на її місці виникла інша. Її назва увібрала в себе семантику попередньої і стала іменуватися Новосадовою.

• У третю групу ми об'єднали вулиці, неофіційні назви яких ніяк не пов'язані з офіційними.
• Так, наприклад, вулиця Шевченка мала неофіційну назву Кремінниця через те, що вона проходила по тій частині села, де порода каменю близько підходить до поверхні землі. Транспортом тих часів були вози, колеса яких, для міцності, обковували залізом. І коли таким возом їхали по такій дорозі , то з- під коліс іноді сипалися іскри, ніби їдеш по кремені. Через цю особливість Кремінниця і отримала свою назву.
• Ще одна вулиця має неофіційну назву Петльова, тому, що закінчується у формі петлі.

​

*

• Четверту групу становлять назви вулиць за прізвищами, іменами та прізвиськами людей, які на ній проживали чи проживають.
• Вулиця Лесі Українки має неофіційну назву Пташниківська, за прізвищем представників однієї родини, які проживали на ній у великій кількості.
• Вулиця Котовського має неофіційну назву Ракова. Старожили розповідають, що жив у селі німець на прізвище Рак. Мав він млин, яким користувалися жителі села . Так увіковічив цей чоловік своє ім'я.
• Існує також ряд так званих «вуличок», які служать для переходу з однієї вулиці на іншу через долину. Вони названі за прізвищем, рідше іменем господаря двору, біля якого розташовані. Наприклад, Гижко – Гижкова вуличка, Табунчик -- Табунчикова вуличка.
• Гилькова вуличка названа за іменем Ілля, що мав чоловік, який жив на її початку. Ім'я Ілля не поширене в нашій місцевості, де більш вживаним є Ілько, або його варіант Гилько.
• Вулиця Зелена Брама змінювала назву кілька разів. Первісну її назву визначила професія людей, які її заселяли – це були гончарі, тому і вулиця називалася Гончарівською. Потім вона стала називатися за напрямом її пролягання – на ліс , в'їзд до якого йшов через браму зеленого кольору. Звідси і назва Зелена Брама.

​

*

*

У топоніміці поділ назв здійснюється за такою схемою:

• Місцеві найменування антропонімічного походження;
• Місцеві назви, що походять від назв осіб;
• Місцеві назви невизначеного походження.

На нашу думку, можна виділити ще четверту групу, назви

якої відображають особливості навколишньої місцевості.

​

*

*

• Бакумчик – назва походить від імені Абакум, Авакум або його варіанта Бакум. Таке ім’я мав багатий єврей, який був власником землі, де знаходився ставок. Спочатку назва стосувалася лише водойми. Та згодом поширилася на всю місцевість.
• Гальова криниця – отримала свою назву за прізвищем єврея Геля, біля маєтку якого була побудована.
• Ладимірка – назва частини села, де розташовані три ставки. На нашу думку, назва походить від імені Володимир. Цей чоловік проживав в даній частині села і, очевидно, мав земельний наділ, який включав у себе ці землі.
• Явдошин яр про яр, що називають , старожили розповідають таку історію: “ Була у селі дівка-красуня на ім'я Явдоха. Не один парубок мріяв одружитися з нею. Але примітив її пан, який не давав їй проходу. Настало нестерпне життя для дівчини. Не бачачи іншого виходу, утекла вона в ліс і повісилась. Люди розповідають, що й досі душа дівчини не має спокою. Попавши в те місце, людина довго блукає по лісі ”.

*

*

• Бондарка – отримала назву від професії -- бондар. В першій чверті XVIII ст. стали заселятися давно покинуті землі їх заселяли селяни-втікачі, козаки, усі ті, хто хотів мати землю. Поселився в селі чоловік на прізвище Шамрай. І був він майстер робити бочки, які так були потрібні в господарстві. Ніхто не міг обійтися без такої важливої речі. Селяни навіть справжнє прізвище цього чоловіка забули Усі звали його - Бондарем. На його честь річечку, що текла через село, назвали - Бондарка.
• Стрільцьова балка – названа за військовим званням її власника. Згідно з переказом, один зі стрільців під час війни дуже прислужився цареві і в нагороду отримав земельний наділ поблизу села. Сам же солдат оселив ся в балці, яка з того часу стала іменуватися Стрільцьова.
• Панський куток – так називають частину села, де колись стояв панський маєток, а також прилеглу територію, де проживала челядь.
• Басаманський куток – отримав свою назву за прізвиськом чоловіка, який проживав у тій частині села. Згодом його рід заселив більшу частину вулиці. За аналогією були названі й інші об'єкти на території кутка. Тому яр і ставок в цьому кінці села також називаються Басаманськими.

​

​

*

*

*

Лиса гора – названа на основі порівняння з головою людини. Є 2 версії походження цієї назви.

Ось одна з легенд: “Існує традиція на Україні білити хати білою глиною, щоб були привітні, чепурненькі. І добували її люди просто з землі, розкопуючи та вибираючи креолін. На місці таких розкопок залишалися діри-нори. А було це місце на околиці села. Приходили в село лисиці, щоб поживитись курятиною, а розкопані діри служили їм сховищем.

Інша версія містична:

“ Був цей куток на підвищенні ,і жодне деревце не росло тут. Селяни побоювалися цього місця, вважаючи, що тут опівночі збиралися відьми на свій шабаш”.

Долина – назва низини, якою тече річка.

Крайнє – частина села, названа за місцем розташування. Одна із вулиць села виходить у степ, утворюючи таким чином куток, який знаходиться майже окремо від села, на краю.

• Погоріле – місцевість, яка знаходиться поза селом і яка колись повністю вигоріла під час пожежі.

​

• Вила – частина місцевості, названа за схожістю з цим сільськогосподарським інвентарем. У тім місці три яри сходяться в один, утворюючи таким чином форму вил.

​

• Дубинка – так названа частина села за основним видом дерев, які росли на її території. Але назву місцевості дали не вони, а криниця , яка була зроблена з цього матеріалу і знаходилась там же.

​

• Мочар – частина долини, де річка не тече, а вода виступає просто із землі, тому там завжди болото.

​

*

Існує ще назва, яку можна віднести до третьої групи – це Забокрище. Цю назву важко пояснити з точки зору етимології. На нашу думку, назва Забокрище є варіантом більш ранньої назви Жабокрище. На користь цієї версії свідчить і розташування місцини – у болотистій низині біля ставка.

​

*

​

​

​

Вода відіграє важливу роль у житті людей, а тому і місця для поселення виникали найчастіше біля водойм. Як наслідок, гідроніми, назви водних об'єктів, становлять значну частину і серед топонімів нашої місцевості.

*

*

Походження гідронімів с. Підвисокого більш ніж очевидне – усі вони пов'язані з розташуванням водних об'єктів на місцевості.

• Сільський ставок знаходиться в центрі села, за що, власне, і отримав свою назву.
• Панський та Басаманський ставки розташовані на території відповідних частин села, тому названі за аналогією.
• Кирпичний ставок міститься поблизу цегельного заводу (рос. – Кирпичный завод), тому і назва відповідна.

*

• Окрему групу становлять ставки:

Перший, Другий, Третій і Четвертий.

Свого часу течію невеличкої річки перегородили чотирма греблями –

таким чином і утворилися ці чотири водойми.

Назву вони отримали за порядком свого розташування у напрямку від села до лісу.

Варто зазначити, що назва Четвертий ставок на даний момент використовується в основному для позначення місцевості. Джерело, що живило його, замулилося, тому в жаркі літа він повністю висихає.

*

​

​

• Вуглярка – назва річки за родом робіт, що виконували люди на її берегах. Для різних робіт людям було потрібне вугілля, але вугілля не кам’яне, а з деревини. На берегах річки викопували глибокі ями, де його і отримували шляхом спалювання дров.
• Бондарка – назву річка отримала за професією першого поселенця на її берегах.

​

*

*