На Чорнобиль журавлі летіли
�����
�����Ти відомий сьогодні кожному –�Не ім’ям своїм, а бідою.�Тою вулицею порожньою�Понад прип’ятською водою…�Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!�У якому ти жив сторіччі!�Запеклись перестиглі ягоди, �Наче кров на твоїм обличчі.�� «Ти відомий сьогодні кожному» � Білий І.�
І впала зірка Полин …
…І велика зоря впала з неба, палаючи, мов смолоскип. І впала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона…� Біблія. Об’явлення Івана Богослова
Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки.� Напередодні 26 квітня 1986 року сонце сіло за обрій, як завжди, освітивши згасаючими променями ажурні вишки електромереж, дахи будинків міста Прип’ять та високо випростану в небо руку-трубу четвертого енергоблоку.� Працівники станції, які тоді заступили на робочу зміну не знали, що через кілька годин гряде планетарна катастрофа.� Так, саме в ту ніч о першій годині 23 хвилини 40 секунд, із чорнобильського реактора вирвалася і полетіла над землею чорно-пречорна хмара, немов буревій, залишала над собою отруйний слід, несучи хвороби і смерть.
Чому крізь дні я знову бачу жінку,�Яка прорвалась крізь усі пости�І при дротах колючих просить: «Синку,�Солдатику, до хати допусти!�Я тільки гляну в хату, тільки стану�На той поріг, що вистругав мій брат..».� Але на неї, наче із туману,� Крізь сині сльози наплива солдат,� Він сам би рад у дім її пустити,� Але шепоче тужно: «Потерпіть…»�І плаче жінка: що його робити –�Чи їхати назад, чи тут здубіть?...�А над селом радіостанцій щогли,�І зумери тривожні в ніч летять,�А в класах приголомшеної школи�не малі діти - воїни сидять…
Біль і тривоги Чорнобиля
Переживши Чорнобиль, ми усвідомили, що щастя – це коли можна лягти у пахучу траву, не боячись радіації; це чиста річка, у якій можна скупатись, це усміхнені дитячі обличчя.� Благослови, Господи, нашу всеплодючу Україну. Бережи нас від голодоморів, від війни, яку проводять ворожі сили проти нашої країни, катастроф, землетрусів, пожеж та від інших нещасть. Благослови щиру працю українського народу для добробуту та утвердження нашої державності.