ЗНАЙОМСТВО З ПІДРУЧНИКОМ
Запрошуємо в світ зарубіжної літератитури.
Цьогоріч ви розглянете три фундаментальні аспекти:
ВСТУП
СВІТ ЛІТЕРАТУРИ:
РОДИ, ЖАНРИ, НАПРЯМИ
Е-ДОДАТОК
Літературознавча довідка
Історія літератури – історичний розвиток літературних творів, а також художніх способів і стилів, що використовуються для їх створення.
Історією літератури називають також галузь літературознавства, яка досліджує літературний процес як систему взаємопов’язаних текстів
і художніх форм, що виникають у конкретних історичних і культурних умовах і перебувають у постійному діалозі з традицією та сучасністю.
У ширшому розумінні літературний процес осмислюється як багато-
віковий розвиток світової літератури, що охоплює зміну художніх напрямів, жанрів, стилів і форм, а також взаємодію літератур
різних народів та епох.
Літературознавча довідка
Літературний напрям – система естетичних і художніх принципів, що об’єднує письменників певної епохи. Автори одного напряму зазвичай близькі за типом художнього мислення, світоглядом і способами зображення життя.
Літературний рід – узагальнювальне поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу. За родами літературу поділяють на епос, лірику й драму.
Літературні жанри – більш конкретні форми художніх творів. Жанр уточнює, про що і як розповідає твір, який у ньому конфлікт, якими є герої та який характер має фінал. Саме поняття жанру допомагає точніше аналізувати літературні тексти й порівнювати їх між собою.
Літературознавча довідка
Епос – оповідний рід літератури, в основу якого покладено розповідь про події, людей, їхні вчинки у взаємозв’язку з іншими подіями та різноманітними життєвими явищами.
Лірика – рід літератури, у якому відображено думки, настрої, почуття людини,
душевний стан автора. Ліричні твори не мають чітко окресленого сюжету,
для них характерні віршова форма, велика кількість художніх засобів,
високий рівень емоційності.
Драма – рід літератури, у якому життя зображено не через
авторську оповідь, а через діалоги та вчинки дійових осіб.
Драматичні твори призначені для постановки на сцені.
Літературознавча довідка
Комедія – жанр драматичного (або ширше – літературного) твору, у якому за допомогою гумору, іронії та сатири показано й висміяно людські вади та суспільні недоліки. Через комічні ситуації, дотепні діалоги й перебільшення автор розкриває людські слабкості, помилки, самообман і соціальні пороки. Комедія зосереджується на комічному та зазвичай завершується сприятливою розв’язкою: конфлікт розв’язується без катастрофи, а фінал має оптимістичний характер. Комедія не лише розважає, а й виховує: сміх допомагає побачити недосконалість світу й самої людини та замислитися над тим, що варто змінити.
Драма – жанр драматичного роду, у якому зображено серйозний життєвий конфлікт, пов’язаний з вибором, відповідальністю та внутрішніми переживаннями людини. На відміну від трагедії, події в драмі зазвичай не призводять до загибелі героя, а на відміну від комедії – не мають комічного характеру. У центрі драматичного твору перебувають характери персонажів та їхні взаємини, що розкриваються через діалоги та дії. Основна увага зосереджується на психологічній напрузі, моральних дилемах і складності людських рішень.
Трагедія – драматичний жанр. У центрі трагедії – гострий конфлікт між непересічною особистістю та ворожим щодо неї світом (владою, суспільством, моральним законом чи власною долею). Цей конфлікт неминуче приводить героя до катастрофи – загибелі або духовного краху.
Філологічна скарбничка
Літературознавча довідка
Переспів – вірш, написаний за мотивами іншого поетичного твору. Переспів загалом наслідує поетичні елементи оригіналу, але водночас містить чимало відмінностей від нього. Наприклад, автор переспіву може запозичити з оригіналу тему й основну думку, але вибудувати свою систему образів; зберегти в переспіві загальний сюжет та образи, однак використати інший ритм і принципи римування тощо.
Український мотив
Українська школа перекладу має багату історію, сповнену творчих пошуків і новаторських підходів. Вітчизняні перекладачі не лише ознайомлювали читачів з культурним надбанням інших народів, а й активно формували літературну традицію України. Серед знакових постатей, які залишили глибокий слід у перекладацькому мистецтві, варто згадати таких майстрів, як М. Зеров, М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Борис Тен (Микола Хомичевський).
Український мотив
Виконайте завдання на с. 9-10 підручника