Урок № 3
Народні наймитські, рекрутські, солдатські, жовнірські пісні: «Ой матінко-вишня», «В суботу пізненько». Відображення соціальних явищ життя в Україні в різні історичні періоди.
Наймити або батраки — суспільна верства, яка, не маючи інших засобів до нормального існування, крім власної праці, працює на власника, що володіє основними засобами виробництва.
Наймитування як суспільне явище з´явилось після скасування кріпацтва 1861 р. Звільнені, але обкрадені реформою, збіднілі безземельні чи малоземельні селяни не мали іншого способу для прогодування сім´ї, як іти і найматися на роботу до поміщиків.
У пошуках кращої долі вони вирушали до міста, наймались до господарів виконувати різного роду роботу.
Багатьма мотивами наймитські пісні переплітаються також із сирітськими, адже саме сиротам найчастіше доводилося іти в найми.
У наймитських піснях звучать мотиви, подібні до бурлацьких: важка праця, від якої «піт очі заливає», за яку майже нічого не платять, хоч доводиться працювати навіть у неділю.
Наймитські пісні відтворювали умови побуту й настрої наймитів — селян, які для заробітку наймалися в заможні селянські господарства.
Наймитські пісні — різновид соціально-побутових пісень, що відображає настрої, побут і соціальний стан наймитів у селянських господарствах.
Основні мотиви наймитських пісень:
Робота з підручником
Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я непривишна.
Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куди хилять, то й хилюся, бо я всіх боюся.
Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кряче.
То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною плаче.
Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі туже.
Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не здужа.
Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носила?
ОЙ МАТІНКО-ВИШНЯ
Виразно прочитати!
ОЙ МАТІНКО-ВИШНЯ
Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопила?
Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копала?
Грядок не копала,
Чо’ ж ти мене маленькою та й не прикопала?
Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в провалля.
Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горювання.
Який мотив пісні? Якою має бути її мелодія — весела чи тужлива?
ОЙ МАТІНКО-ВИШНЯ
Послухайте пісню!
Який настрій викликає
у вас пісня?
Паспорт твору
Автор | Народ |
Твір | «Ой матінко-вишня» |
Рід | Лірика |
Жанр | Соціально-побутова пісня; наймитська пісня |
Тема | розповідь про страждання наймички, яка вимушене важко працювати на чужих людей далеко від дому. |
Мотив | Відображення страждань через важку наймитську долю |
Художні засоби:
Якщо козаки йшли воювати добровільно, то в рекрути, солдати (у російському царському війську) та жовніри (у кайзерівському австро-угорському війську) здебільшого забирали примусово. У рекрути (у народі їх часто називали некрутами) забирали служити спочатку довіку, потім термін скоротили до 25 років. З другої половини ХІХ ст. рекрутські набори замінили повинністю, а військових почали називати солдатами.
Рекрутські, солдатські, жовнірські пісні — різновид суспільно-побутових пісень про життя та побут вояків.
Робота з підручником
В СУБОТУ ПІЗНЕНЬКО
В суботу пізненько,
В неділю раненько
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати.
Вона виряджала
Сина в солдати.
«Іди, іди, синку,
Іди, не барися,
На третій годочок
Додому вернися».
«Якби ж ти, мати, знала,
Яке мені горе,
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
Якби ж ти, мати, знала,
Яка мені біда,
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
Горобчиком хліба,
Синичкою солі,
Ой боже ж мій, боже,
В якій я неволі!»
Який епізод із життя солдата відтворено в пісні?
Виразно прочитати!
Послухайте пісню у виконанні Волинського народного хору
Паспорт твору
Автор | Народ |
Твір | «В суботу пізненько» |
Рід | Лірика |
Жанр | Соціально-побутова пісня; солдатська пісня |
Мотив | Відображення страждань через важку солдатську долю |
Художні засоби | Риторичні звертання, тавтологія, пестливі слова, художній паралелізм, постійні епітети, гіпербола |
Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть.
А молоді жовнярики
Мед-горілку п’ють.
П’ють горілку, ще й наливку,
Їдять ягідки,
Та ще й собі споглядають
На чужі жінки.
Чужа жінка, як ягідка,
Як вишневий цвіт,
А ти ж мені, шабелино,
Зав’язала світ.
Візьму я ж тебе, шабелино,
Та й за гострий край,
Та й закину я ж тебе, шабелино,
В глибокий Дунай.
Плавай, плавай, шабелино,
Вчися плавати,
А я піду, молод жовнір,
Жінку шукати.
А як я собі, шабелино,
Жіночку знайду,
Тоді я тебе, шабелино,
До боку припну.
Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть.
А молоді жовнярики
Мед-горівку п’ють.
Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за козацький звичай
Здобувати в бою перемогу.
Відгримів лютий бій у широкім степу,
День кривавий надвечір схилився,
Лиш трава шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його нахилився.
Ой коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Не копай сиру землю копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я впав за Вкраїну забитий.
Нехай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче.
Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармата їм грає,
За волю і честь лиш березовий хрест
Дрібні сльози на шлях проливає.
А слава козацька не вмре, не загине,
Будуть люди про нас говорити,
Що були козаки і отут полягли –
Вони вміли свій край боронити.
Робота з підручником