Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга.� Трагікомедія “Сто тисяч”

Велика сила, братці, гроші,

Грошима й дурні прехороші,

Є в дурня гроші — він і пан.

Є в нього золотий жупан...

Л.І. Глібов

Театр корифеїв

• Корифей- той, хто досягнув великих успіхів, найвизначніший діяч у галузі науки чи мистецтва.
• «Театр корифеїв» — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і цього ж року український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Розквіт театру пов’язаний з іменами І.Карпенка –Карого, М Садовського, П Саксаганського, М Заньковецької, М. Кропивницького,

М. Старицького.Основу репертуару “Театру корифеїв становили твори

І .Карпенка – Карого, М Кропивницького й М. Старицького”

Справжнє ім’я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»).

​

І. Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка Бобринецького повіту на Херсонщині в сім’ї зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Хлопець навчався в Бобринецькому повітовому училищі, потім з 1859 року працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

1870 року І. Карпенко-Карий одружився з Надією Тарковською. 1883-го в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагона-дійність І. Карпенка-Карого звільнили з посади секретаря поліції. Він вступив до трупи М. Старицького.

Протягом 1886–1887 pоків І. Карпенко-Карий опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».

Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене.

І.Карпенко-Карий

Трагікомедія «Сто тисяч» у постановці Київського Театру на Подолі:

І .Карпенко-Карий в ролі Герасима Калитки

����������������������������

Теорія літератури

• КОМЕДІЯ — такий драатичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.
• ТРАГЕДІЯ – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.
• ТРАГІКОМЕДІЯ— драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.

• Драматичним називається такий художній твір, в якому життя розкривається не через авторську розповідь, а через безпосередню дію, через розмову і вчинки дійових осіб.
• Основні особливості драматичного твору — це:
• — єдність місця і дії;
• — зображення персонажів через "їхні вчинки, поведінку, висловлювання;
• — відтворення подій як живого процесу;
• — наявність ремарок;
• — призначення для вистави на сцені;
• — поділ тексту на дії, картини, яви;
• — діалогічна мова.

​

• Мова автора в п'єсі посідає невелике місце. Це список дійових осіб, описи вигляду сцени, імена персонажів перед їхніми висловлюваннями. До мови автора належать також зауваження в дужках (рідше — між рядками) про те, з якою інтонацією, з якими почуттями, жестами, мімікою говорить персонаж, що при цьому робить, як поводиться.
• Такі авторські пояснення у п'єсі називаються ремарками (від фр. Remarque — помітка, примітка). Вони допомагають створити сценічний образ, який втілював би задум автора; костюмеру, гримеру — надати актору зовнішнього вигляду, відповідного ролі. Читачеві ремарки допомагають краще уявити зображене в п'єсі.
• Текст п'єси ділиться на частини, які називаються діями, або актами, оскільки події, зображені в кожній з них можуть відбуватися в різних місцях, і сцена повинна мати відповідний вигляд. Між діями під час вистави робляться перерви (антракти), які потрібні акторам і глядачам для відпочинку, а декораторам — для переобладнання сцени.
• Дії поділяються на яви, або сцени чи картини, що зв'язано з появою на сцені або виходом з неї дійової особи.
• Обсяг драматичних творів такий, щоб вистава тривала не більше чотирьох годин.

​

Історія написання� трагікомедії “Сто тисяч”�

• Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.
• - Ото робота! Сто тисяч! - захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчики.
• Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.
• - Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом "Гроші", - ділився він думками з дружиною Софією Віталіївною. - Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хвороблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу! "
• У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії "Гроші", яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою - "Сто тисяч".

• Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.
• Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. "Буде здоров'я, будуть і гроші..." .
• Жанр: трагікомедія.

Літературна вікторина�

Підтвердіть або спростуйте думку: так-ні

• 1. І. Карпенко-Карий народився на Сумщині.
• 2. На одинадцятому році життя майбутній драматург почав учитись у Бобринецькій повітовій школі.
• 3. Коли Іванові було чотирнадцять років, батько влаштував його працювати секретарем у повітовому суді.
• 4. Під наглядом поліції Іван Карпович перебував, коли жив у Бобринцях.
• 5. І. Карпенко-Карий написав 18 п’єс.
• 6. У своїх творах Іван Карпович виявляє глибоке співчуття до трудящих, показує їх ненависть до хижаків-капіталістів.
• 7. Писати І. Карпенко-Карий почав ще у Бобринцях, навчаючись в університеті.
• 8. Перша назва комедії «Сто тисяч» — «Гроші».
• 9. Гроші — улюблена тема розмов Герасима Калитки
• 10. Роль Герасима Калитки прекрасно виконав Панас Саксаганський, рідний брат письменника.
• 11. «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого належать до реалістичної соціально-побутової драми.
• 12. В Єлисаветграді Тобілевич розпочав нелегальну політичну діяльність. .