​

Урок 61

​

Пантелеймон Куліш. «Чорна рада».

​

​

Непросте життя

головних героїв твору.

Розв’язка: смерть Якима Сомка, Івана Шрама;

одруження Петра з Лесею.

Композиція

Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману.

Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я.Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва.

Кульмінація: проведення «чорної ради», за підсумками якої Іван Брюховецький — гетьман, Яким Сомко — в’язень.

У романі Пантелеймона Куліша взаємодіють як історичні персонажі, так і вигадані авторською уявою. Кожен із них пов’язаний з певною проблемою, порушеною у твор, а іноді й декількома.

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЖІ

ВИГАДАНІ ПЕРСОНАЖІ

Яким Сомко

Портрет: «воїн уроди, возраста i красоти зило дивної»; «високий, огрядний cобі пан»; «кругловидний, русявий»; «голова в кучерях, як у золотому вінку»; «очі ясні, великі, як зорі», «у дорогих кармазинах, високий i вродливий, а по кармазинах комір i поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою»; «гордий, пишний, i розумом високий»

Риси характеру: благородний, щирий, не мириться із запорозьким демократизмом і бунтарством; віддає перевагу службі, а не любові; прагне об’єднати Україну; шляхетний, сміливий, здатний на самопожертву, щоб зупинити кровопролиття масштабне.

Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі.Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць – Іванець використав усі можливості бути вибраним. Після поразки на Ніжинській “чорній” раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали його Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті.

• не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми;
• відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки;
• у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі;
• прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією;
• мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»

Політичні погляди Якима Сомка

Шрам «О, голово ти моя золота! Коли б то так усі, як ти, держались честі та правди! А то на кого не зглянеш — усяке, мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає».

Петро Шраменко. «Гордий, пишний, і розумом високий»

Шрам. «…заклювала ворОна нашого сокола!»

Сомко у в’язниці.«…у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап’янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в’язнення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати»

Сомко — Туру. «Чужою смертю я волі куповати не хочу».

Про Якима Сомка

Іван Брюховецький

Портрет: «Коротка старенька свитина» «полотняні штани»;» «чоботи шкапові, протоптані», «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»; «i постать, i врода в його була зовсім не гетьманська»; «наче cо6i простенький, тихенький»; «каже тоненьким, ницим голоском»; «Сам Брюховецький стояв у голубому жупані…тут він був уже не той, що в Романовському куті: позирав гордо, по-гетьманськи, i всміхавсь, узявшись у боки».

Риси характеру: вразлива, мстива і властолюбива людина; лицемірний, втирався у довір’я простолюду; намагався справити вигідне враження; «мов який чарівник-чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»; політичний авантюрист без честі й совісті.

Уперше ім’я цієї людини в історії звучить як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського. Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорізької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, засвоюючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки, і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорізька Січ – свого роду автономія, і керуючи нею, можна керувати й усією Україною. Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка і їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомогла йому стати гетьманом. Але як тільки Іванець досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично.

• стає на Січі кошовим отаманом завдяки хитрощам і підкупу запорожців;
• підступними методами він прагне добитися гетьманської булави;
• Іванець хитрий, мстивий і підступний, хоча вдало маскує власні інтереси, прикидається захисником простого люду;
• заради власної користі може зрадити свій народ.

Політичні погляди Івана Брюховецького

«Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки!»

Петро Шраменко «Окаяний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж. Аж дивно стало моєму козакові, що то чоловік зможе, як захоче!»

Пугач:«Бачимо, бачимо, вразький сину,— дармо, що ти гетьман,— до чого ми в тебе дожилися. Убрав єси нас у шори, як сам хотів! Вивезли ми тебе на своїх старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас думаєш Україною орудувати! Недовго ж поорудуєш! Я тобі кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! …брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. Плюйте, братці, на його гетьманство!

Тільки очі були якісь чудні — так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка.

Про Івана Брюховецького

Портрет: сива борода; шаблюка під рясою; пістолі за поясом; на виду шрами.

Особиста доля, соціальний стан: син поволоцького попа; учився в Київській братській школі; дружина - бранка туркеня»; проповідував слово правди божої рибалкам i чабанам запорозьким; реестрове його ім’я - Шрам, його пошрамовано вздовж i впоперек; два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь»

Риси характеру: чесний, скромний, наполегливий, патріот; «гарячий був чоловік», байдужий до збагачення, власного добробуту; небайдужий до країни, її народу; загартований i пошматований у боях воїн; терпимий i витриманий; поборник об’єднання України; прихильник гетьманської влади; веде боротьбу на проти шляхетсько-польського ставленика Тетерi.

​

Іван Шрам

«Ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремія... У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано».

Петро Шраменко

• У яких моментах найбільше розкривається його образ?
• Чому, на вашу думку, він був приязний до Кирила Тура, хоча вони були суперниками?

​

​

 «Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу».

Михайло Черевань

Портрет: Черевань похитувавсь, гладячи черево; лисина виблискувала; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача»; картавив.

Соціальний стан: багатий хуторянин, власник хутора Хмарище; козаки йому польське золото шапками носили, нагарбав воєнних трофеїв

Політичні погляди: брав участь у боротьбі українського народу проти Польші; хутір для героя — Україна.

Риси характеру: любить поїсти та випити; пасічник; має жагу до збагачення; допомагав козакам буває досить жорстоким; піклується про свою сім’ю, любить доньку.

Меланія Черевань

• Що можна сказати про дружину Михайла Череваня?
• Якими, на вашу думку, були стосунки у їхній родині?
• З якою метою автор увів цей образ до твору?

Леся Черевань

Божий чоловік

• Коли ми зустрічаємось з цим персонажем у творі?
• Чому, на вашу думку, Пантелеймон Куліш вводить його до роману?

старець-бандурист; темний на очі; латана свитина i без чобіт; довга, до самого пояса, борода ... сивинами.

Кирил Тур

• «А в нас над усе - честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала… Слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже»

Портрет: був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, і враг його знає…

​

ЦІКАВО ЗНАТИ:

Прототипом образу Кирила Тура є славнозвісний козак Мамай

«… знюхавсь поганий з бабами і наробив сорому товариству на всі роки. За звичаями запорожців винуватця карають киями!

«Однак Кирило Тур показав себе добрим запорожцем: і не зморщивсь, і не застогнав».

• «Слави треба мирові, а не тому, хто славен. Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!» 
• «Звір, хоть не вкусить, то злякає!» 
• «Усякому єсть своя кара і награда од бога». 
• «Де кричать, а де співають; де кров іллють, а де горілку п'ють». 
• «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».
• «Зроду-звіку козак не був і не буде катом!» 
• «Два коти в одному мішку не помиряться...». 
• «Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму». 
• «Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш – усе одна омана».

Цитати з твору:

Літературний аналіз твору

Тема: розповідь про Чорну раду, що відбулася в Ніжині в 1663 році.

Ідея: заклик до єднання, цілісності України; утвердження думки, що тільки свідома українська інтелігенція має бути панівним класом суспільства.

Рід: епос

Жанр: історичний роман-хроніка

Перегляньте відеоматеріал

Використані джерела:

​

​

https://naurok.com.ua/uploads/files/1569532/412941.pptx

​

https://fs05.vseosvita.ua/o/05001zv9-c509.pptx?v=1745669138