Німеччина

Німеччина

Коротка історична довідка

​

Федеративна Республіка Німеччина

Форма правління

​

Парламентська республіка

​

Федеральний президент

​

Двопалатний парламент

​

Федеральний уряд

Офіційна назва держави

Глава держави

Законодавча влада

Виконавча влада

Герб Німеччини

Прапор Німеччини

Німеччина після Другої світової війни

• значні людські втрати (більше 13 млн осііб);
• значні матеріальні збитки, викликані військовими витратами та жорстокими бойовими діями проти Червоної армії;
• занепад промислового і сільськогосподарського виробництва;
• розлад інфраструктури;
• розлад фінансової системи, посилення інфляції;
• значні репараційні виплати;
• порушення традиційних зовнішньоторговельних зв'язків через міжнародну ізоляцію Німеччини;
• загострення соціальних протиріч;
• почуття сорому та вини за злодіяння нацистського режиму;
• необхідність переосмислення свого відношення та ставлення до нацистської ідеології.

Наслідки поразки Німеччини у війні

Німеччина після Другої світової війни

• для знищення фашизму і створення демократичної Німеччини передбачалася окупація країни союзниками по Антигітлерівській коаліції та поділ її на окупаційні зони;
• Німеччина повинна була відшкодувати заподіяні збитки шляхом виплати репарацій (20 млрд дол.);
• створення Міжнародного трибуналу для публічного суду над нацистськими військовими злочинцями.

Рішення Потсдамської конференції стосовно Німеччини

Засідання Берлінської (Потсдамської) конференції. 1945 р.

17

липня

1945

2

серпня

1945

Німеччина після Другої світової війни

Післявоєнне облаштування Німеччини стало одним з найгостріших питань у відношеннях між союзниками.

Військовослужбовці союзних армій біля комендатури Берліна. 1946 р.

Німеччина після Другої світової війни

В окупованій Німеччині не існувало уряду, уся повнота влади належала Контрольній Раді у складі чотирьох головнокомандуючих окупаційними військами.

Німеччина перестала існувати як суверенна держава.

Німеччина після Другої світової війни

• повне знищення нацизму як ідеології;
• знищення фашистських органів влади;
• ліквідація усіх озброєнь, військової техніки, військової промисловості;
• відновлення у країні демократичних інститутів влади, прав і свобод громадян;
• забезпечення єдності та неподільності країни;
• міжнародний суд над нацистськими військовими злочинцями.

Головні завдання окупаційної політики

ДЕ

нацифікація

мілітаризація

монополізація

мократизація

Німеччина після Другої світової війни

​

Ставлення переможців до Німеччини та її народу

Сполучені Штати Америки

​

• американці ставилися до німців з недовірою і завзято взялися за їхнє перевиховання;
• від німців намагалися домогтися визнання своєї вини. Результат був зворотним: пробуджувалися не сили німецької совісті, а сили спротиву звинуваченням в огульній відповідальності за дії нацистів.

Велика Британія

​

• англійці прийшли з почуттям помсти, але й як вчителі у справі гуманності і демократії;
• англійська окупаційна влада більше за інші союзні держави притягала переможених до управління та давала простір парламентським процесам.

Франція

​

• хоч головною метою французької окупаційної влади було знищення нацистського режиму, насправді ж вона намагалася посилити та зміцнити авторитет Франції, усіляко принижуючи при нагоді німців.

Радянський Союз

​

• на правах переможців радянські воїни усі гарні та цінні речі німців вважали своєю власністю;
• радянська окупаційна адміністрація у своїй зоні окупації насаджувала радянську модель суспільства.

Розкол Німеччини

Ці плани були реалізовані, але по-різному у різних зонах окупації, оскільки політика окупаційних влад в зонах окупації суттєво відрізнялася.

Це привело до розколу Німеччини.

Розкол Німеччини

• неузгодженість адміністрацій зон окупації щодо єдності дій;
• політична криза у відносинах між СРСР та США – провідними країнами, які контролювали німецькі землі: СРСР насаджував у своїй зоні окупації радянську модель соціалістичного суспільства, а США – демократичний режим;
• суттєва різниця в економічному розвитку східних і західних регіонів Німеччини та поглиблення господарського розриву між ними.

Причини розколу Німеччини

1949

Формування ФРН

Зона окупації

США

Зона окупації

Великої Британії

+

Бізонія

Грудень 1946 р.

+

Зона

окупації

Франції

Лютий 1948 р.

Тризонія

• були сформовані і почали працювати демократичні органи влади;
• у червні 1948 р. уведена в обіг західнонімецька марка;
• у травні 1949 р. вступила у дію конституція Західної Німеччини;
• у серпні 1949 р. відбулися вибори до бундестагу;
• у вересні 1949 р. уряд Німеччини приступив до роботи.

​

​

​

Таким чином процес формування ФРН закінчився

Формування НДР

7 жовтня 1949 р. на території, підконтрольній СРСР, було проголошено Німецьку Демократичну Республіку, у якій почалося соціалістичне будівництво за радянським зразком.

ФРН у другій половині ХХ ст.

Кириченко В.А.

Уряди ФРН

Офіційна резиденція федеральних канцлерів у Бонні

Німецьке “економічне диво”

Перший післявоєнний уряд визначив курс на європейську інтеграцію та подолання відчудження Німеччини від решти Європи.

Конрад Аденауер, перший післявоєнний канцлер ФРН

Німецьке “економічне диво”

Німецьке “економічне диво” –

​

(нім. Wirtschaftswunder) — період швидкого відновлення економіки ФРН після Другої світової війни в період з 1948 до середини 1960-х років.

Німецьке “економічне диво”

​

Передумови економічного зростання

• на відміну від східної, західна частина Німеччини була менше зруйнована;
• фінансова допомога США за “планом Маршалла” – близько 3 млрд дол.;
• наявність відносно дешевої робочої сили, надзвичайні зусилля німців;
• внутрішні капіталовкладення, ефективне використання досягнень НТР;
• відсутність значних військових витрат;
• сприяння держави розвитку підприємництва і охорона інтересів власників.

Німецьке “економічне диво”

Видатним архітектором німецького “економічного дива” був міністр економіки в уряді К.Аденауера Людвік Ерхард, який з групою економістів розробив і реалізував доктрину “соціального ринкового господарства”.

Людвік Вільхельм Ерхард

Німецьке “економічне диво”

​

Концепція “соціального ринкового господарства”

Людвіка Ерхарда

• державне планування і управління економікою при непорушності приватної власності на засоби виробництва;
• встановлення рівноваги між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку;
• ліквідація характерної для Німеччини надмірної концентрації виробництва;
• державне регулювання неприбуткових на той час галузей (сільське господарство, гірничорудна та суднобудівна промисловості);
• заохочення прямих взаємовідносин працівників і підприємців;
• самостійність і відповідальність бізнесу;
• створення умов з боку держави для вільної конкуренції;
• активна державна політика у галузі здійснення соціальних програм.

​

Німецьке “економічне диво”

​

Підсумки соціально-економічних реформ

• промислове виробництво досягло стабільності;
• зріс міжнародний авторитет ФРН на міжнародній арені та посилився її вплив на хід подій у світі;
• ФРН стала головним економічним партнером багатьох країн світу;
• знято соціальну напругу у суспільстві, його розвиток став стабільним.

​

Виробництво автомобілів на одному з заводів концерну “Volkswagen AG”. Початок 60-х рр.

ФРН у другій половині ХХ ст.

На початок 1960-х рр. ФРН перетворилася в одну з найбільш розвинутих країн світу.

Економічних позицій, незважаючи на кризові явища, Німеччина не втрачала.

Франкфурт – фінансова столиця ФРН

Німецька Демократична Республіка

​

Курс на будівництво соціалізму

• створення індустріально-промислового державного сектору економіки;
• аграрна реформа та примусове кооперування сільського господарства;
• формування однопартійної політичної системи;
• забезпечення ідеологічної одноманітності;
• всебічний контроль за усіма сферами життя і діяльності особи і суспільства;
• становлення і утвердження репресивного апарату.

​

Символ німецького соціалістичного добробуту, народний автомобіль “Trabant”. Кінець 70-х рр.

Символ ідеологічного протистояння

​

Берлінський мур

• споруджений в ніч з 12 на 13 серпня 1961 р.;
• споруда з бетону мала висоту 4 м. та довжину 46 км по Берліну та 115 км навколо Західного Берліна;
• мав 25 контрольно-пропускних пунктів, 210 спостережних вишок та 245 вогневих позицій, мінування;

​

Для відвідування Західного Берліна громадянам НДР був потрібен спеціальний дозвіл.

Берлінський мур. Середина 70-х рр.

Падіння Берлінського муру

Під впливом соціально-політичних процесів кінця 80-х рр. в СРСР та країнах Південно-Східної Європи Берлінський мур втратив свій сенс.

У ніч з 9 на 10 листопада 1989 р. було прийнято рішення про відкриття пунктів перепуску між частинами міста. Населення прийняло це рішення з великим ентузіазмом.

Офіційно демонтаж муру закінчився 30 листопада 1990 р.

Падіння Берлінського муру.

Листопад 1989 р.

Німеччина на шляху до об’єднання

​

Кроки на шляху до єдиної Німеччини

• 1 липня 1990 р. набрала чинності Угода про економічний, валютний і соціальний союз між ФРН та НДР;
• 23 серпня 1990 р. парламент НДР ухвалив приєднання НДР до ФРН;
• 12 вересня 1990 р. союзні держави (СРСР, США, Велика Британія та Франція) анулювали свої права та зобов'язання стосовно Німеччини;
• 3 жовтня 1990 р. проголошено приєднання НДР до ФРН.

Єдина Німеччина

​

Проблеми об'єднаної Німеччини

• проблема інтеграції державної планової економіки колишньої НДР у ринкову економіку ФРН та подолання економічної відсталості східнонімецьких земель;
• болісний перехід всього господарства й способу життя східних німців на ринкові відносини;
• поширення серед широких верств населення “нових земель” ФРН розчарування, апатії і навіть ностальгії за старими часами;
• активізація праворадикальних, неонацистських сил;
• відчутний вплив світової економічної кризи.

Гельмут Йозеф Міхаель Коль,

ініціатор і “хрещений батько”

об'єднання Німеччини

Проміжний підсумок

Об'єднання Німеччини завершило післявоєнний цикл її історії.

ФРН стала повноправним членом світового співтовариства.

Німеччина у ХХІ ст.

Уряди Німеччини

Німеччина у ХХІ ст.

​

Політичний довгожитель на державному олімпі

• послідовна підтримка політики США;
• поглиблення європейської інтеграції;
• боротьба за економію природних ресурсів;
• наповнення бюджету за рахунок значного збільшення експорту озброєнь.

Ангела Доротея Меркель

(у дівоцтві Каснер),

чотири рази підряд зберігає місце федерального канцлера

основи курсу

Німеччина у ХХІ ст.

• активна участь у європейських інтеграційних процесах;
• активне співробітництво з країнами НАТО та сприяння розширенню НАТО на Схід;
• миротворча діяльність у рамках програм ООН та НАТО;
• розвиток партнерських відносин з новими європейськими країнами;
• посилення політичного та економічного впливу у Європі;
• зміцнення багатосторонніх зв'язків з країнами світу.

Зовнішньополітичні пріоритети Німеччини

Загальний підсумок

Економічно сильна Німеччина намагається вирішувати проблеми свого розвитку стимулюванням економічного розвитку і поглибленням інтеграційних процесів, встановленням тісного економічного співробітництва з європейськими країнами відповідно до своїх національних інтересів.