Трагедія жінки-матері, боротьба за своє материнство, жорстокість народної моралі («У нашім раї на землі…»). Наскрізний ліризм творів Т. Шевченка про жіночу долю

Такого полум’яного материнства… і такої жіночої муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері.

М. Рильський

​

Я БАЧУ…

Я ЧУЮ…

Я ПРИГАДУЮ…

Я ТОРКАЮСЯ…

Складіть інформативне ґроно �до образу матері

ЛЮБЛЯЧА

НІЖНА

ВІДВЕРТА

ПРОСТА

ЩЕДРА

ПРАЦЬОВИТА

РІШУЧА

ВІДВЕРТА

БЛАГОРОДНА

ЩИРА

ЧЕСНА

ТЕРПЛЯЧА

ТЕМА

ІДЕЯ

Жанр

Рід

Рік написання

ТЕМА: зображення трагічної жіночої долі в умовах кріпосного суспільства.

ІДЕЯ: возвеличення святості матері, того найціннішого, що є для кожної людини; засудження суспільства, яке принижує, доводить

до загибелі жінку-матір.

Жанр – громадянська лірика.

Рід – лірика.

Рік написання – 1849.

ЕПІТЕТИ

ОКСИМОРОН

МЕТОНІМІЯ

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

​

СИНЕКДОХА

​

РИТОРИЧНЕ ЗВЕРТАННЯ

​

МЕТАФОРА

​

ЕПІТЕТИ: «образом святим»

ОКСИМОРОН: «у нашім раї на землі»

МЕТОНІМІЯ: «і їй здається, все село весь день дивилося на його»

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

​

СИНЕКДОХА: «печаль охватить душу»

РИТОРИЧНЕ ЗВЕРТАННЯ: «Великомученице! Небого»

​

МЕТАФОРА: «літа минають»

Два плани трактування жіночої долі

ДОЛЯ МАТЕРІ-КРІПАЧКИ, яку чекає сумна й тяжка доля:

…І ти осталася, небого.

І не осталося нікого

З тобою дома. Наготи

Старої нічим одягти

І витопить зимою хату.

А ти не здужаєш і встати,

Щоб хоч огонь той розвести…

​

ДОЛЯ МАТЕРІ-ПОКРИТКИ, яка терпить зневагу від власних дітей:

…А тебе покине

Калікою на розпутті,

Щоб собак дражнила,

Та ще й вилає. За те, бач,

Що на світ родила.

І за те ще, що так тяжко

Дитину любила.

І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами на морозі

Де-небудь під тином.

​

ОБИДВІ ДОЛІ ТРАГІЧНІ.

СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ З ОБРАЗОМ УКРАЇНИ, ПОКРІПАЧЕНОЇ, ПРИГНОБЛЕНОЇ.