Особливості навчання та

виховання дітей з помірною

розумовою відсталістю

Підготувала: вихователь Волошина Г. Г.

КЗ «Знам’янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»

З педагогічного погляду розумово відстала дитина — це дитина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами аномалій, які для навчання за програмою масової школи потребують спеціальних умов.

​

Помірна розумова відсталість —  це середній ступінь психічного недорозвтику, що характеризується несформованими пізнавальними процесами. Мислення у таких дітей конкретне, непослідовне, інертне і, як правило, не здатне до утворення абстрактних понять.

Помірна розумова відсталість характеризується конкретністю, непослідовністю мислення.

Характерні прояви.

1.Діти з помірною розумовою відсталістю дуже важко опановують навички мовлення, хоча розуміють прості інструкції.

2. Може бути різке недорозвинення сприйняття, уваги, пам ‘яті.

3.Можуть спостерігатися прояви аутизму або епілепсії.

4.Бідність словникового запасу, порушення побудови складних фраз.

5.Практична нездатність до самостійної трудової діяльності.

6.Можливі прояви агресивності, дратівливості, апатія, або бездіяльність.

�

 Залежно від глибини пошкодження мозку сучасною міжнародною класифікацією психічних захворювань виділяється чотири ступені розумової відсталості, які співвідносяться з показниками рівня розумового розвитку, вираженими в інтелектуальному коефіцієнті:

•  глибокий (F-73)
•  важкий (F-72)
•  помірний (F-71)
• легкий (F-70)

Характеристика дітей з ПРВ

• Навчання за спеціальними освітніми програмами уможливлює певний розвиток їхнього обмеженого потенціалу та розширення кола навичок для орієнтування в найближчому оточенні, самообслуговування та елементарної праці. Знання засвоюються зі значними труднощами і потім використовуються переважно механічно, як завчені штампи. В цілому ці діти вважаються здатними до навчання, зазвичай за рахунок тренування. Внаслідок навчання завдяки наочному багаторазовому показу з поступовим ускладнення завдань впродовж тривалого часу.

• У всіх осіб з помірною розумовою відсталістю порушена увага. Таким дітям важко зосередитись, вони відволікаються, їхня увага характеризується нестійкістю. Спостерігається недостатність розвитку пам'яті, зниження її обсягу. Проте, за умови корекційно-розвивальної роботи, обсяг пам'яті розширюється, і за рахунок механічної пам'яті частина дітей з помірною розумовою відсталістю засвоює елементарні знання та навички, необхідні для читання, письма, лічби, самообслуговування, у побуті.

�

• Мислення у таких осіб вкрай конкретне, непослідовне, уповільнене. Утворення абстрактних понять та оперування ними неможливе, хоча такі діти бувають здатні до найелементарніших узагальнень. Дітей з помірною розумовою відсталістю можна навчити групувати одяг, посуд, тварин тощо. Знайти відмінності вони можуть лише порівнюючи конкретні предмети. Діти не розуміють зв'язку між окремими ланками виконання завдання, що порушує цілеспрямованість діяльності.

�

• У помірно розумово відсталих дітей спостерігається порушення мовлення: воно формується уповільнено, обмежено, із запізненням на 3-5 років; затримується як його розуміння, так і використання. І чим глибші у дитини порушення розумового розвитку, тим більші недоліки розвитку мовлення. Розуміння мовлення співбесідника у такої особи ускладнене, орієнтирами для неї більшою мірою слугують інтонація, жести, міміка. Експресивне мовлення обмежене окремими словами чи короткими реченнями. Словниковий запас збіднений, складається з найуживаніших у побуті слів та висловів, порушені вимова звуків і структура багатьох слів, спостерігаються аграматизми. Діти плутають та підміняють у мовленні прийменники. Деякі особи ніколи не опановують здатність користуватися мовленням, хоч і розуміють прості інструкції.

�

• В осіб з помірною розумовою відсталістю спостерігаються порушення рухової сфери (статичних і локомоторних функцій) та фізичного розвитку. Статичні та локомоторні функції у дітей з помірною розумовою відсталістю розвиваються зі значною затримкою та недостатньо диференціюються; порушені координація, точність та темп рухів, ускладнені біг та стрибки, відтворення заданих рухів та положень, їх зміна; спостерігаються синкінезії; слід відмітити неоднорідність порушень рухової сфери.

�

• У дітей, котрі мають недоліки розумового розвитку помірного ступеня, спостерігаються і певні порушення особистісного розвитку. Серед найтиповіших особливостей особистості — відсутність ініціативи, самостійності, млявість, схильність до наслідування інших, поєднання навіюваності з негативізмом, нестійкість діяльності у поєднанні з інертністю та малорухливістю.

​

• Характеризуючи здатність помірно розумово відсталих дітей до виконання побутових і трудових навичок, слід звернути увагу на низький рівень їх сформованості. Такі особи потребують постійної допомоги, нагляду та супроводу, керівництва, вони не можуть проживати незалежно, хоча більшість з них здатна до самообслуговування.

​

Особливості навчання і виховання дітей з помірною розумовою відсталістю

Опора на сильні сторони

Співпраця з батьками дитини – ключ до успіху

➢ М'яко і тактично давати оцінку ситуації, яку вони не бажають приймати.

Об'єктивно описати поточний стан дитини й дати відповідні рекомендації, але прості.

​

➢ Не руйнуйте надії батьків. Скажіть, що разом ми зможемо ще більше.

​

➢ Розповідати про те, що було добре за цілий день (формула бутерброда).

​

➢ Будьте поруч з батьками, встановіть довірливі стосунки.

​

➢ Не приймайте критику за особисту образу. Батьки в своєму житті стикалися з різними спеціалістами, тому роблять це з певного досвіду.

​

➢ Включайте в команду супроводу батьків (створіть онлайн-зустрічі).

➢ Розділяйте відповідальність з батьками.

• Побутові навички
• Одягання / роздягання
• Особиста гігієна / самостійне харчування

​

• Комунікативні навички
• Розуміння зверненого мовлення / виконання інструкцій вчителя
• Здатність відповідати (на закриті / відкриті запитання)

​

• Соціальні навички
• Спілкування з однолітками на перерві
• Вміння працювати в парі / в групі

​

• Академічні навички
• Розрізнення кольорів
• Вміння рахувати до 20
• Вміння розповідати про кругообіг води в природі

Основні кроки у навчанні

• Позитивно – емоційний контакт вихователя та дитини;
• Дитина має свій темп розвитку;
• Маленькі успіхи підкріпляються, відсутність успіхів – не оцінюється;
• Підготовка середовища для прийняття дитини з інтелектуальними порушеннями;
• Формування здатності комунікувати з іншими;
• Формування соціальних навичок;
• Навчання практичному використанню понять (просторових, кількісних, часових);
• Розвиток уміння самообслуговування;
• Розвиток творчої активності;
• Підготовка до проведення вільного часу.

Методи для розвитку побутових навичок

1. Створіть алгоритм для дитини, що за чим має відбуватися у школі

2. Зробіть малюнки / фото місць, де буває дитина (туалет, їдальня, спортивна зала, клас) та розмістіть їх у блокноті дитини

3. Навчайте самостійності у побутових навичках, розбивши їх покроково

4. Візуалізуйте або придумуйте рухи, які будуть підкріплювати вивчену навичку.

1. Тут і зараз

2. Досвід дитини (про цей досвід можуть розказати батьки)

3. Орієнтування не на реальний вік, а на готовність дитини до навчання

4. Почніть опановувати цю навичку з кінця (шапку вдягає самостійно)

5. Коментувати все, що ви робите для дитини (Зараз ти вдягаєш куртку, шарф з моєю допомогою)

Навчання соціально-побутовим навичкам починається з:

Алгоритм роздягання та одягання

​

1. ВКЛЮЧИТИ ВОДУ

2. ВІДРЕГУЛЮВАТИ ТЕМПЕРАТУРУ ВОДИ

3. НАМОЧИТИ РУКИ

4. НАТИСНУТИ НА ДОЗАТОР, ЩОБ РІДКЕ МИЛО ПОТРАПИЛО НА РУКИ

5. ПОТЕРТИ ЛІВУ РУКУ ПІД СТРУМЕНЕМ ВОДИ І ДОРАХУВАТИ ДО П'ЯТИ

6. ПОТЕРТИ ПРАВУ РУКУ ПІД СТРУМЕНЕМ ВОДИ І ДОРАХУВАТИ ДО П'ЯТИ

7. ЗМИТИ МИЛО З РУК ПІД КРАНОМ

8. ЗАКРИТИ КРАН

9. ВИТЕРИ РУКИ РУШНИКОМ

Покрокова інструкція “мити руки”

​

• Говоріть дитині, що вона робить в цей момент
• Звертаючись, усміхайтесь, також можна торкнутися руки
• Давайте час на відповідь
• Радійте успіхам / хваліть
• Відповідайте на різні звуки, навіть випадкові, що буде закріплювати спілкування
• На парті дитини приберіть зайві предмети та картинки
• Привчайте до почерговості спілкування (картки: Вчитель – Учень)
• Формуйте навички самостійності

Методи для розвитку комунікативних навичок

Комунікативний паспорт

• Уявити людини в позитивному ключі, як особистість, а не як набір «проблем» або діагноз.

• Максимально відобразити погляди й уподобання самого людини, і привернути до них увагу інших людей.
• Відобразити унікальні риси характеру, почуття гумору і так далі.

• Описати найбільш ефективні методи комунікації, якими може користуватися дана людина, і то, як іншим людям краще спілкуватися з ним

• Узагальнити інформацію з минулого і сьогодення, а також з різних ситуацій, щоб співрозмовникам і різним фахівцям було простіше зрозуміти людину і успішно з ним взаємодіяти.

• Паспорт в рівній мірі відображає погляди як фахівців, так і близьких і всіх, хто добре знає людини.

�

​

1. Для навчання дитини з номірною розумовою відсталістю використовуйте всю команду в класі. Знайдіть дитині друга, який буде їй допомагати.

2. Розкажіть дітям про порушення інтелекту, але враховуючи їх вік.

3. Робіть акцент на тому, що ми всі різні і це чудово, бо кожна людина потрібна і може приносити користь. Розкажіть про відомих людей, які мали інтелектуальні порушення.

4. Плануйте спільні взаємодії дитини з ПІР та нормотиповими дітьми.

5. Показуйте дитині абстрактні поняття за допомогою простих дій.

Методи для розвитку соціальних навичок

​

1. Друг, який ставить запитання.

2. Дитина-помічник, з якою діти разом йдуть у їдальню.

3. Ініціатор ігор.

4. Партнер зі спілкування, який може застосовувати альтернативну комунікацію та вивчити її.

5. Партнер, з яким потрібно виконати обов'язки вчителя.

Соціальні ролі однолітків

​

1. Тема на уроці має бути єдиною для всіх учнів.

2. Якщо одна дитина має труднощі в класі, то потрібно щось змінити для неї, якщо всі учні мають труднощі– то це проблема системи.

3. Дитина вчить тільки те, що може осягнути її мозок.

4. Адаптація уроків для дитини з ПІР.

5. Спрямованість на реалізацію цілей ІПР.

6. Звертання до дитини спрощеною мовою, з чіткими інструкціями, з конкретними завданнями.

7. Застосовуйте у навчанні різні сенсорні відчуття дитини.

Методи для розвитку академічних навичок

• “ДивоГра” – якісна продукція для навчання в інклюзивному класі. Наприклад, є набір “Картки візуальної підтримки процесу навчання” або “Читання текстів за картинками”;

Ефективні методики для розвитку:

•  Можна розробити режим дня. Він дуже важливий для дитини з інтелектуальними порушеннями

• “Дай мені 5”. Коли готуємо завдання, розділяємо його на п’ять компонентів:
• ЩО – завдання, яке має виконати дитина;
• ЯК – спосіб здійснення;
• КОЛИ – коли починається та закінчується завдання;
• ДЕ – у якому місці має бути виконане завдання;
• ХТО – хто виконуватиме й що робитимуть інші діти.

• Картки-підказки. Наприклад, з математики мають бути картки, де метод додавання прописаний і словом, і символом, і прикладом. Так само на картках мають бути написані алгоритми дій.

• Таблиця із запитаннями та початком відповідей. Так дитина краще розумітиме, як будувати речення.

�

• Я говорю, всі слухають

• Якщо я хочу доторкнутися до іншого – я питаю дозволу

• Я вмію просити про допомогу

• Якщо я хочу в туалет, то я показую або кажу вчителю

• Я дотримуюсь правила “СТОП”

• Я керую своїм голосом

• Я активний учасник

• Правила класу:

​

1. Я слухаю те, що говорять інші

2. Я виконую те, що говорить вчитель

3. Я тримаю руки, ноги й предмети біля

себе

4. Я працюю тихо, щоб не заважати

іншим

5. Я вмію просити про допомогу

• Правила для учня з ПІР:

• Картки сили. Наприклад, історія про свого улюбленця і як він долає труднощі. Або картки з зображеннями фруктів, якщо дитина їх любить. Дитина отримуватиме їх після закінчення завдання.

• Ефективна стратегія

• Нестандартні книжки. Наприклад, книги слів, з картинками, фотографії, вирізки з журналів, живописні листівки, тактильні символи, яскраві наліпки. До створення таких книг можна залучати батьків.

​

• Глобальне читання. Зазвичай ми вчимо дітей читати, починаючи з літер, складів, а потім – слів. У дітей з інтелектуальним порушенням зазвичай усе навпаки – діти вчаться читати, починаючи зі слів. Це називається “Глобальне читання”. На першому етапі дитина поєднує написане слово з картинкою, візуально запам’ятовує написання слова. На другому – складає слово з літер, це допоможе зрозуміти, що знайоме слово складається з окремих літер. На третьому етапі – прописи, дитина вчиться писати слова за літерами та ціле слово.

• Вимкнути / ввімкнути світло

• Роздати учням фломастери / олівці

• Вивішувати правила на дошку

• Поливати квіти

• Сповіщати про початок уроку

• Доручення певній дитині про нагадування вихователю про запис дати та дом.завдання на дошці

• Вітати всіх учнів

• Відкривати двері в клас

• Перевіряти учнів / називати їх за іменами

Обов'язки для дітей

1. Спробувати.
2. Спробувати ще раз.
3. Проаналізувати та виправити помилки.
4. Спробувати ще.
5. Пробувати, поки не вдасться.
6. Закріпити в навчанні.

�

Ефективна формула навчання:

Пам’ятайте, щоб допомога цим дітям була ефективною, важливо створити необхідні умови, оточення, в яких буде здійснюватись корекційно-розвивальна робота, яка спрямована на досягнення певної соціально-трудової реабілітації та адаптації дітей в умовах родини, у колективі однолітків й суспільстві. Тим паче, що при системній, цілеспрямованій, комплексній взаємодії педагогів, психологів, лікарів, батьків та наявності науково обґрунтованих програм виховання та навчання дітей з помірною розумовою відсталістю позитивна динаміка реальна. Зрозуміло, що допомога повинна починатися як можна раніше, а це пов’язано з ранньою діагностикою як медичною, так і психолого-педагогічною.

Дякую за увагу!