ЛЕКЦІЯ 6

Психолінгвістичні аспекти прийняття рішень

6.1. Поняття про психолінгвістику.

​

Психолінгвістика — це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. ( психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος (logos)  вчення, наука) — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якої знаходимо в цих явищах; лінгвістика  (фр. фр. linguistique від лат. lingua — мова)- наука про мову взагалі й окремі мови світу як її індивідуальних представників; мовознавство ).

​

Психолінгвістика — наука про взаємозв'язки мови і мислення, вплив мови на психічнийі розвиток людини, психологічну зумовленість мовних явищ. Досліджує вона і формування мовної свідомості, діяльність людини як мовної особистості.

Перші спроби поєднати психологічний та мовознавчий підходи належать німецькому вченому-енциклопедисту, філософу мови та філософу-психологу Вільгельму фон Гумбольдту (1767—1835).

​

Оскільки психолінгвістики є когнітивною (лат. cognitio — пізнання) , то для неї характерне вивчення та моделювання різноманітні явища пов'язані з мисленням; такі як: сприйняття, пам’ять, інтелект, увага, міркування,  емоції, розум і нвідь свідомість.

Аналізуючи розвиток психолінгвістики , неважко помітити, що її теорія еволюціонує до розробки сучасних технологій прийняття рішень. 

6.2. Психофізіологічні можливості людини при підтримці прийняття рішень. Однією з найактуальніших і важливих проблем в ухваленні рішень є проблема організації системи опрацювання інформації людиною, якою займається когнітивна психологія. Розрізняють три основні етапи опрацювання інформації у пам’яті людини: 1) отримання інформації із зовнішнього світу (кодування);

2) збереження інформації у пам’яті (зберігання);

3) отримання інформації із пам’яті (вилучення).

Дослідження довготривалої пам’яті.. Хоча ухвалення рішень здійснюється в основному у короткочасній пам’яті, між двома видами пам’яті відбувається постійний обмін інформацією. Потрібен певний час, щоб інформація, яка надійшла з короткотривалої пам’яті, закріпилася у довготривалій, але після етапу закріплення вона може зберігатися там дуже довго. Можна припустити, що ми зберігаємо у мозку величезну кількість інформації, але не завжди можемо знайти «ключик від скрині», де зберігається ця інформація. Довготривала пам’ять також бере участь в ухваленні людиною рішень, постачаючи до короткотривалої пам’яті необхідні факти, знання і вміння.

Так само, як і в короткотривалій пам’яті, у довготривалій можна виділити три етапи опрацювання інформації: кодування – зберігання – витягання.

1. Кодування. Переважаючим способом кодування інформації для вербального матеріалу є смислове кодування. Це означає, що найчастіше ми не запам’ятовуємо інформацію дослівно. Ми пам’ятаємо її основний зміст.
2. Зберігання. Існує багато різних і достатньо складних моделей довготривалої пам’яті. Кожна з них відповідає певній частині існуючих експериментальних даних. З погляду проблем ухвалення рішень найпривабливішою видається модель, що ґрунтується на семантичній близькості.
3. Видобування інформації. При ухваленні рішень ми переносимо з довготривалої пам’яті у короткочасну необхідну інформацію, якщо ж, звичайно, ми її не забули. Довготривала пам’ять схожа на велику енциклопедію, яка створюється одночасно з вмінням робити вибірки за індексами.

Особливості отримання інформації від експертів.

​

Розглянемо особливості процесу отримання первісної інформації, вважаючи його процесом отримання знань від експертів чи інших джерел знань. В цьому процесі найчастіше виникають наступні проблеми:

1. організаційні неузгодження;
2. невдалий спосіб отримання інформації, що не співпадає зі структурою знань в даній предметній області;
3. неадекватна модель (мова) для представлення знань;
4. невміння налагодити контакт із джерелом знань (експертом);
5. термінологічний різнобій;
6. відсутність цілісної системи знань в результаті видобування лише фрагментів;
7. спрощення і ущільнення «картини світу» експерта.

Отриманням первинної інформації – знань – повинен займатися експерт-аналітик, а не експерт із предметної області, з наступних причин.

​

1. Більша частина знань експерта з предметної області – це результат численних нашарувань, рівнів досвіду. І часто знаючи, що із цього випливає, експерт не усвідомлює, що ланцюжок його можливо інтуїтивних міркувань був значно довший.

​

• Мислення є значною мірою процесом діалогічним, і саме тому діалог аналітика та експерта є найприроднішою формою «розшифрування» лабіринтів пам’яті експерта, в котрих зберігаються знання, що частково несуть невербальний характер, тобто висловлюються не у вигляді слів, а у формі, наприклад, наочних образів.

​

• Експерту значно важче створити модель предметної області внаслідок тієї глибини і неозорості інформації, якою він володіє. Численні причинно-наслідкові зв’язки реальної предметної області утворюють складну систему, з котрої аналітику, що володіє системною методологією, виділити «скелет» або головну структуру в багатьох випадках простіше. Отримання інформації – це особливий вид спілкування, в якому інформаційний аспект є найважливішим для аналітика з практичної точки зору. Відомо, що втрати інформації при розмовному спілкуванні є значними, тому розглядають проблему збільшення інформативності аналітика та експерта за рахунок використання психологічних знань.

Структурна модель спілкування при отриманні інформації є наступною:

1. спілкування (партнери);
2. засоби спілкування (процедура);
3. предмет спілкування (знання).

​

У відповідності до цієї структурної моделі виділяється три «прошарки» психологічних проблем:

1. контактний, 2) когнітивний 3) процедурний, що виникають при видобуванні знань.

В літературі описують психічні властивості людини, які поділяють на класи: загальні та індивідуальні. До перших належать найбільш типові й фундаментальні особливості психіки, властиві всім людям. Наприклад, обмежена швидкість переробки інформації людиною. Одна з причин цього явища полягає в тому, що короткочасна пам'ять людини має обмежений обсяг, а це впливає на прийняття рішень. До індивідуальних властивостей зараховують, наприклад, індивідуальні пороги відчуттів, особливостей сприймання, пам'ять, мислення, емоційну реактивність, вольові якості, темперамент, характер тощо.

Вплив індивідуальних якостей на процеси прийняття рішень має дві важливі закономірності:

1. Індивідуальні якості людини сильніше впливають на процес розробки, ніж на результат прийняття рішення. Якість рішень людини залежить не тільки від її окремих психічних процесів, але й від інших факторів.
2. Усі індивідуальні якості людей взаємозалежні й невіддільні одна від одної. Будь-які економічні відносини між людьми, будь-який процес, спрямований на вибір дій людини чи групи осіб, набувають рис психологічного процесу, в якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність, емоційність тощо. Очевидно, що людська поведінка не завжди має логічний характер.

Виявилося, що людина найкраще сприймає команди глибиною (чи довжиною) 7±2 слова. Це число (7±2) отримало назву число Інґве-Мілера. Як закономірність «сім плюс-мінус два» була виявлена американським ученим-психологом Джорджем Міллером в результаті ряду експериментів і показує, що короткочасна пам’ять людини здатна запам’ятовувати в середньому:

​

1. дев’ять двійкових чисел;
2. вісім десяткових чисел;
3. сім літер алфавіту;
4. п’ять односкладових слів.

6.3 Психологічні аспекти прийняття рішень. Відомий науковець Н.Енкельман говорив, що «в конфлікті почуття і розуму завжди перемагає почуття». Виходячи з цього рішення загалом значною мірою залежить від природи, психіки конкретних людей. І якщо це так, то досліджувати процес прийняття рішень доцільно саме через дослідження людей, переважно їхнього психічного стану, тобто за допомогою психології взагалі і психології управління зокрема.

У практичній психології психіка описується тріадою – «розум, почуття, воля». Використання математичних моделей при розробці рішень орієнтовано винятково на «розум», тобто на прийняття раціональних рішень. Тим часом у повсякденному житті далеко не завжди людина приймає рішення, зважуючи на ймовірність можливих подій, визначаючи величину ризику та корисності явищ. Нерідко рішення приймаються імпульсивно, під впливом емоційних станів. У тому чи іншому ступені в реальному житті «емоційний компонент» - почуття – є присутнім при вирішенні будь-якої виробничої ситуації.

На процес прийняття рішень впливають такі психологічні фактори.

Психічні стани: бадьорість, схвильованість, втома, інформаційне перевантаження, депресія, стрес тощо.

Психічні процеси:

1.Пізнавальні: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, увага. 2.Емоційні: емоції, почуття.

3.Вольові: воля.

4.Мотиваційні.

Психічні властивості: наполегливість, рішучість, спостережливість, чутливість, тощо.

Індивідуально-психологічні особливості: темперамент, характер, здібності, вік, стать, життєвий (професійний) досвід, тактика поведінки, професійні та ділові якості.

Найважливіше значення серед них у ході прийняття рішення мають пізнавальні або когнітивні процеси, а саме: відчуття, сприймання, пам'ять, інтуїція, увага і особливо мислення.

Мислення ОПР має деякі особливості, зокрема:

​

1. глибина мислення – свідчить про вміння передбачати найбільш віддалені від поверхні причинно-наслідкові зв’язки;
2. широта мислення – відображає вміння бачити гаму (багатогранність) взаємозв’язаних явищ в цілому, не виділяючи з них яку-небудь проблему і не займаючись лише нею;
3. гнучкість мислення – проявляється у вмінні відступати від улюблених та випробуваних стереотипів рішень, вміння оригінально мислити;
4. швидкість мислення – це «швидкість» думки від аналізу до формування рішень і визначається часом, протягом якого людина справляється з виконанням певних завдань;
5. критичність мислення – полягає в умінні керівника суворо оцінювати свої думки, виявляти в них сильні та слабкі аспекти, не приймати за істину кожну здогадку, а піддавати її сумніву і перевіряти;
6. послідовність мислення – передбачає вміння людини дотримуватися логічних правил і не суперечити собі в міркуваннях, доводити і обґрунтовувати свої оцінки і висновки. Керівники при прийнятті рішень відрізняються і стилем мислення.

Серед найтиповіших стилів мислення людини виокремлюють:

1. Системний стиль. Головне для нього визначення методу розв’язання завдання, розчленування проблеми на окремі компоненти.
2. Інтуїтивний стиль. Мислення відбувається дуже швидко, є згорнутим і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійснюється без достатніх логічних підстав. Таким є миттєво знайдений спосіб розв’язання задачі, над якою тривалий час міркували.
3. Рецептивний стиль (лат. reception – прийняття). Йому властива концентрація уваги на окремих деталях проблеми.
4. Перцептивний стиль. (лат. perceptio пізнання) стиль. Для нього характерне намагання встановити відносини між різними частинами проблеми.

Оскільки рішення приймаються людьми, то «людський фактор» у значенні особистісних рис усе одно виявляє себе. Досвід ОПР є певним бар’єром для зайвого виявлення «інтуїтивного», «емоційного», та інших підходів, водночас будь-який досвід моделює ситуацію в параметрах минулого і на цій основі визначає доцільність використання фактора досвіду.

У 1975 р. датчанин Клаус Мюллер зареєстрував оригінальний винахід – систему керування свідомістю, яку назвав «тайм-менеджер». Зміст системи полягає в економії часу на прийняття рішень за рахунок використання підсвідомості. Спочатку вона не сприймалася серйозно, а зараз стала досить популярною, курси по її освоєнню пройшли мільйони менеджерів і інших фахівців на Заході.

Наведемо приклади помилок, які допускають в процесі прийняття рішень: Приклад 1. Ви постійно відкладаєте рішення. Наприклад, не можете вирішитьи стати програмістом чи дантистом, і відкладаєте рішення. Скоріше за все, через якийсь час прийдеться заробляти собі на життя некваліфікованою фізичною працею. В даному випадку будь-яке рішення краще ніж ніяке. Приклад 2. Ви приймаєте ріщення надто поспішно. Ризик помилки зростає, ви вразливі для маніпулювання. Приклад 3. Ви повністю опираєтеся на інтуїцію. Інтуїтивні рішення мають суттєвий недолік: їх неможна заново обдумати. Приклад 4. Ви не відділяєте головне від другорядного. Зростає ризик прийняти помилкове рішення, ви не зможете дізнатися узнати в чому полягала помилка. Приклад 5. Значні витрати на рішення. Будь-які рішення мають власну економіку: витрати на нього повинні розумно узгоджуватися з його значенням. Приклад 6. Ви займаєтеся тільки легкими проблемами. Ризикуєте, що важливі для вас рішення почне приймати хто-небудь інший.

6.4.Вплив принципів ділової етики на якість прийнятого рішення.

Кожна особа, що приймає рішення, в процесі своєї роботи рано чи пізно зустрічається з ситуаціями, у яких немає однозначно правильного рішення – так званими етичними дилемами. У таких ситуаціях виникає протиріччя між інтересами та цінностями різних осіб, що не завжди може бути вирішене за допомогою етичних принципів. Етична дилема являє собою ситуацію, при якій рішення, що ухвалюється, збільшує добробут однієї особи та одночасно зменшує добробут іншої особи.

Будь-який шлях вирішення етичної дилеми не можна вважати однозначно правильним. Часто при ухваленні певного рішення відповідальна за це особа вимушена визначити пріоритети: власні моральні переконання, вимоги суспільства або нормативи професійної етики та вимоги керівництва. Часто зустрічаються випадки, коли правильність того або іншого рішення не є чітко виписаною у жодних професійних стандартах, і тоді особа повинна діяти на власний розсуд.

Виникає питання про можливість і доцільність використання ділової етики при прийнятті рішень. Проте використання загальнолюдських моральних цінностей у процесі своєї діяльності та під час прийняття рішень сприяє встановленню позитивного іміджу ОПР та надійних успішних зв'язків із контрагентами.

​

Прийняття неетичних рішень, насправді, може привести до отримання прибутку та досягнення поставлених цілей швидше або з меншими витратами, ніж при прийнятті етичних рішень. Проте неетична поведінка з часом призведе до недовіри до такого підприємства та втрати ним партнерів і можливих прибутків у майбутньому.

6.5. Вплив темпераменту на якість психолінгвістичного рішення. В процесі підготовки і реалізації прийнятого рішения можливе виникнення ситуації, в якій ОПР розуміє суть рішення з спотворенням його смислу. Спотворення сприйняття суті рішення може здійснюватися як із-за недостатньої інформації, неточних даних або двохзначних формулювань, так з причини того, що в процесі розробки та реалізації прийняття рішення приймають люди з різним темпераметом. Кожна особа має життєву генетичну програму, яка включає набір індивідуальних психічних властивостей (темперамент).

Темперамент характеризує те, як людина сприймає інформацію і реагує на неї. Реакція особи на інформацію проявляється по відношенню до оточуючого середовища, як виявлення почутів, в поведінці. Темперамент відноситься до незмінних, базових характеристик ОПР та має специфічний вплив на якість прийняття рішень. За темпераментом виділяють такі типи ОПР:

1. Холеричний тип. Характеризується швидкістю, оперативністю та індивідуалізмом під час розробки рішення. Рішення часом мають спонтанний характер, характеризуються високим рівнем ризику, рішучістю і безкомпромісністю. Особи цього типу відрізняються гнучкістю мислення і здатні швидко перемикатися на виконання нового завдання, кинувши при цьому невиконане старе, в тому випадку якщо нове завдання більш цікаве або більш значуще. Рішення холериків часто носять спонтанний характер, можуть бути не до кінця продуманими.

2. Сангвінічний тип. Характеризується швидкістю, оперативністю і колективним обговоренням ключових проблем у розробці прийняття рішення. Особистості сангвінічного темпераменту характеризуються більш спокійним типом розумової діяльності. Вони оперативні при розробці прийняття рішень, так само як і холерики, однак індивідуалізму воліють колективізм. Сангвініки добре працюють як з фахівцями, так і з інформаційними системами підтримки рішень, а також з типовими технологіями, вносячи в них при необхідності свої удосконалення. Сангвініки повинні завжди займатися конкретною роботою, інакше вони впадають в депресію.

3. Флегматичний тип. Характеризується бажанням отримати великий (надлишок) обсяг інформації та думок щодо проблеми. Рішення характеризуються високим рівнем безпеки і обдуманості. Особистості флегматичного темпераменту характеризуються уповільненими реакціями і обгрунтованими судженнями, працездатні й воліють використовувати типові технології. Важко сприймають інформацію, що суперечить раніше сформованим установкам. Віддають перевагу отримувати завдання і звітувати про виконану роботу у письмовій формі. Більше довіряють фахівцям, ніж інформаційним системам. Їх рішення характеризуються обдуманістю і низьким ступенем ризику.

4.Меланхолійний тип. Для цього типу характерна висока відповідальність щодо розробки прийняття рішення. Рішення, прийняте меланхоліком, відрізняється детальною опрацьованістю і реальністю виконання.

Меланхоліки відрізняються підвищеною емоційністю, не можуть довго перебувати наодинці зі своїми проблемами. Схильні до обговорення як своїх, так і чужих проблем. Меланхоліки більше за інших типів потребують лідера, покровителя. Дуже відповідально підходять до процесу розробки та реалізації прийнятого рішення, намагаються врахувати всі можливі наслідки реалізації рішень як на рівні інтуїції, так і на рівні розрахунків. Схильні до перебільшення і переоцінки ролі несуттєвих факторів у процесі розробки та реалізації рішень. Меланхоліки неефективно працюють в напружених ситуаціях, тому що емоції та почуття домінують над розрахунками, тому робота в напружених ситуаціях їм протипоказана.

В теорії особистості використовують такі типи людей: екстраверти, інтроверти, амбіверти.

Екстраверти – це такі «запальнички» компанії, які відкриті світу і спрямовані до людей. Вони дуже товариські, легко сходяться з людьми. Як правило, екстраверти швидко освоюються в новому колективі й можуть підтримувати будь-які розмови...

​

Основні ознаки екстравертів:

1. люблять бути в центрі уваги;
2. не люблять рутину й однотонність, їм більше до душі різноманітність;
3. знайомі з дуже багатьма людьми та легко йдуть на контакт з незнайомцями;
4. їх драйвлять цікаві робочі завдання, вони із задоволенням беруться за виконання найрізноманітніших і складних завдань, але тільки, якщо їм цікаво;
5. спочатку кажуть, потім думають;
6. більше люблять говорити та розповідати про себе, ніж слухати співрозмовника і намагатися зрозуміти його проблему.

Інтроверт – повна протилежність екстраверту. Такі люди більше фокусуються на своєму внутрішньому світі, ніж на навколишньому. Інтроверти не дуже товариські, але при цьому, дуже приємні співрозмовники, якщо говорити з ними на теми, які їх цікавлять.

​

Основні ознаки інтровертів:

1. відпочивають на самоті або поруч з близькими людьми;
2. друзями вважають тільки тих людей, з якими у них склалися близькі, довірливі відносини;
3. спокійні та врівноважені;
4. спочатку думають і тільки потім кажуть;
5. не люблять мультизадачність і перевантаженість роботою.

Амбіверт – це та сама золота середина між спокійним інтровертом і гіперактивним екстравертом. Залежно від конкретної ситуації, вони можуть поводити себе і як інтроверти, і як екстраверти. Якщо їм некомфортно – вони занурюються в себе, якщо їм подобаються навколишні умови – амбіверти активно з усіма спілкуються.

Основні ознаки амбівертів: 1) швидко вливаються в новий колектив і не відчувають дискомфорту під час спілкування з незнайомими людьми; 2) мають емпатію, розуміють і прислухаються до емоцій інших людей; 3) у них ширше коло спілкування в порівнянні з інтровертами; 4) вони встановлюють з людьми глибший контакт на відміну від екстравертів.

Кожен з перелічених типів людей згідно з теорією особистості по різному приймають участь в процесі прийняття рішення.

Цікавими є результати американських вчених про ефективність чоловічої і жіночої стратегії поведінки у процесі прийняття рішень. Згідно з результатами дослідження з’ясувалося, що чоловіки надають перевагу авторитарному стилю прийняття раціональних рішень і заохочень. Чоловіки більшою мірою схиляються до логічного мислення, ієрархічності відносин, цілеспрямовані, нетерпимі до двозначності і одержимі прагненням до влади заради самої влади. Жінки, у свою чергу, схиляються до демократичного стилю керівництва. Для них характерна інтуїтивна поведінка, неприйняття ієрархічності у відносинах, терпимість до розмитості суджень. Процес ухвалення жінками рішення є більш « поліфонічним » (поліфонія  від грец. poly - багато і phone - звук, тобто вид багатоголосся), оскільки жінки частіше за чоловіків включають у власні судження інші точки зору, а при формуванні остаточного рішення враховують думки й почуття оточуючих, зокрема й підлеглих, що свідчить про більшу толерантність ОПР-жінок. «Жіноче уповільнене» рішення може виявлятися менш травматичним для учасників ситуації та ефективним упродовж більш тривалого часу.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке психолінгвістика ?

2. Хто і коли зробив перші спроби поєднати психологічний та мовознавчий підходи до прийняття

рішення ?

3. Які розрізняють основні етапи опрацювання інформації у пам’яті людини згідно когнітивної психології ?

4. В чому суть довготривалої пам’яті ?

5. Які виділяють етапи опрацювання інформації в довготривалій пам’яті згідно когнітивної психології ?

6. Які виникають проблеми при отриманні інформації від експертів ?

7. Чому отримувати первинну інформацію (знання) повинен експертаналітик, а не експерт із предметної області ?

8. В чому суть структурної моделі спілкування при отриманні

інформації ?

9. На які класи поділяють психічні властивості людини ?

10. Які важливі закономірності має вплив індивідуальних якостей людини на процеси прийняття рішень?

11. В чому суть числа Інґве-Мілера ?

12. Обгрунтуйте застосування у практичній психології тріади «розум, почуття, воля».

13.Перелічіть психічні процеси, які враховують при прийнятті рішень.

14. Які психологічні фактори впливають на процес прийняття рішень ?

15.Які особливості характерні для мислення ОПР ?

​

16. Перелічіть найтиповіші стилі мислення людини.

17. Хто і коли зареєстрував систему керування свідомістю під назвою «тайм-менеджер» ?

18. Наведіть приклади помилок, які допускають в процесі прийняття рішень.

19. Що таке етична дилема ? Наведіть приклад.

20. Обгрунтуйте вплив принципів ділової етики на якість прийнятого рішення.

21. Охарактеризуйте холеричний тип темпераменту.

22. В чому суть сангвінічного типу темпераменту ?

23. Охарактеризуйте флегматичний тип темпераменту.

24. В чому суть меланхолійного типу темпераменту ?

25. Які використовують типи людей в теорії особистості ?

26. Перелічіть основні ознаки екстравертів.

27. Перелічіть основні ознаки інтровертів.

28. Перелічіть основні ознаки амбівертів.

29.Обгрунтуйте різницю в ефективності чоловічої і жіночої стратегії поведінки у процесі прийняття рішень.