«Як здивувався Мурко»

Підготувала

вихователь Ложкіна Т.І.

​

За твором В.О.Сухомлинського

Був собі у бабусі старий-престарий кіт Мурко.

Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющив очі, спить, поклав голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє.

На подвір’ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало.

Побачивши кота, замовкло.

Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котового кожушка.

Мурко відчув, що до нього хтось притулився. Розплющив очі – курча. І здивувався: та й сміливе ж яке!

Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?

Висновок:

«Де є добрі люди, там біди не буде»

«Добре з добрим»

«Від добра ніхто не тікає»

​