2 of 20

И тогда я спросил:

«Как родитель, какие уроки жизни Ты бы хотел, чтобы Твои дети выучили?»

Час складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші серце починає тривожно калатати, деякі запам'ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме так.

В. Винниченко

3 of 20

Володимир Кирилович Винниченко (1880 - 1951) - український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч.

В. Винниченко - один із найкращих українських прозаїків (автор 14 романів, близько 100 оповідань), твори якого були бестселерами для читачів 20-х років, драматургів, чиї п'єси свого часу ставилися в театрах Берліна, Москви, Праги, Рима.

4 of 20

Ранні роки:

Володимир Винниченко народився

26 липня 1880 року в місті Єлисаветграді у селянській родині.

У народній школі Володимир звернув на себе увагу своїми здібностями і тому вчителька переконала батьків, щоб вони продовжили освіту дитини.
Незважаючи на тяжке матеріальне становище сім'ї, після закінчення школи, Володимира перевели до Єлисаветградської гімназії.

5 of 20

Освіта:

Гімназійне начальство, учителі, а за ними й учні зустріли малого українця насмішками.
Його українська вимова, бідна одежа та інші ознаки пролетарського походження викликали ворожість в учнів гімназії.
Таке ставлення вперше викликало у малого Володимира свідомість того, що на світі не всі люди рівні, що світ поділений на бідних і багатих.

6 of 20

У старших класах гімназії він взяв участь у революційній організації, написав революційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», а згодом його виключили з гімназії. �

7 of 20

Але Володимир не кинув своїх занять. Він продовжував готуватися до Матура (атестату зрілості) і склав іспит екстерном у Златопільського гімназії.
Незважаючи на виразне небажання вчителів видати учневі "атестат зрілості», під натиском директора гімназії Володимир одержує диплом.

8 of 20

Революційна діяльність:�У 1901 році він поступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка називалася «Студентської громадою». �

9 of 20

Вступив до Революційної української партії (РУП), яка з 1905 року стала називатися Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП).
За її дорученням проводив агітаційно-пропагандистську роботу серед робітників Києва та селян Полтавської губернії, за що 1903 був заарештований, виключений з університету й ув'язнений до одиночної камери Лук'янівської в'язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти.

В.Винниченко та інші учасники

Революційної партії

10 of 20

Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон.

Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію».

На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 року під чужим ім'ям переважно в Москві.

Ризикуючи життям, не раз переходив кордон, беручи участь у переправці революційної літератури в Росію.

Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон.

Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію».

Ризикуючи життям, не раз переходив кордон, беручи участь у переправці революційної літератури в Росію.

11 of 20

Після чергового арешту й ув'язнення із загрозою довічної каторги Винниченку, за допомогою товаришів, вдалося вирватися з рук царської охранки.
Не ризикуючи далі, він емігрував. За кордоном активно співпрацює з С. Петлюрою.
У журналі «Украинская жизнь», разом з М. Грушевським, видає журнал «Промінь».

12 of 20

Події 1917-1918 років

Відразу після Лютневої революції Винниченко переїхав до України і приступив до активної політичної роботи. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ.

Він автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР.

Саме Володимир Винниченко проголосив I Універсал на 2-му військовому з'їзді 23 червня 1917 і Декларацію Генерального секретаріату 27 червня 1917 на пленумі Центральної Ради.

22 серпня 1917 Центральна Рада прийняла першу конституцію України. Згодом через виникнення протиріч Винниченко вийшов з уряду. Проте вже менш ніж через місяць він знову його очолив.

13 of 20

Наприкінці жовтня делегація УЦР відбула до Петрограду, де стала свідками повалення Тимчасового уряду і захоплення влади більшовиками.
Під тиском зовнішніх і внутрішніх факторів ЦР 9 січня ухвалила IV універсал, за яким «відтепер Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем'єром змушений був евакуюватися до Житомира.

Делегація УНР�на чолі з В. Винниченком

14 of 20

Винниченко разом з дружиною Розалією Яківною Лівшиць поїхав на південь, до Бердянська. Під час гетьманщини жив на хуторі Княжа Гора на Канівщині, де займався літературною творчістю, написав п'єсу «Між двох сил».
Тут був заарештований гетьманською вартою під впливом надуманої підозри у підготовці до державної змови. Але завдяки своєму авторитету його швидко звільнили з-під варти. Після чого він знову перейшов до активної політичної діяльності.

Розалія Винниченко, дружина митця

15 of 20

��

У серпні 1918 року Винниченко очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського.
Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу - Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р.
Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко пішов у відставку і виїхав за кордон.

16 of 20

Його найвідоміші твори:

повість "Краса і сила" (1902),
романи "Сонячна машина" (1921-1924)
"Слово за тобою, Сталіне!" (1932)
"Записки кирпатого Мефістофеля" (1914)
"Чесність з собою" (1914),
п'єси "Дисгармонія" (1906)
"Брехня" (1910)
"Чорна Пантера і Білий Ведмідь" (1911)
мемуари "Щоденник" (1911-1951)

17 of 20

Винниченко - художник

Розалія Винниченко, дружина митця

18 of 20

Помер Володимир Винниченко

6 березня 1951 року, похований у французькому місті Мужен.

19 of 20

Пам'ятник В.Винниченку

в Кіровограді

Поштова марка

1 of 20