ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗАМАЗІЙ Ю.О., МЕТОДИСТ ЦЕНТРУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

КВНЗ «ХАРКІВСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

В даний час прийнято наступний розподіл дитинства на такі вікові періоди:

​

1) немовля - від народження до 1 року, причому в ньому виділяється спеціально перший місяць - період новонародженості;

2) ранній вік - від 1 року до 3 років;

3) дошкільний вік - від 3 до 7 років;

4) молодший шкільний вік - від 7 до 10-11 років;

5) підлітковий вік - від 11 до 15 років;

6) ранній юнацький вік - від 15 до 18 років.

• Сучасні теорії вікового розвитку містять уявлення про те, що кожен його етап ставить перед людиною особливі, властиві тільки даному етапові, проблеми.
• Педагогам треба знати і розуміти задачі розвитку дитини на кожному віковому етапі. При цьому треба мати на увазі значну асинхронність розвитку та відповідне різноманіття форм і умов навчання в різні періоди вікового розвитку дитини.

МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК �(7 - 10-11 РОКІВ)

• Соціальна ситуація розвитку – дитина вперше бере на себе роль учня;
• поява нового дорослого “учителя” з новими нормами та вимогами

​

• Провідна діяльність – навчальна діяльність

• Центральне новоутворення – довільність психічний процесів

​

• Специфіка віку – набуття умінь, компетентність/ невпевненість у собі

Див.далі

ОСНОВНІ НОВОУТВОРЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА:

• орієнтація на групу однолітків;
• формування особистісної рефлексії (здатності самостійно встановити межі своїх можливостей);
• формування усвідомленої і узагальненої самооцінки;
• усвідомлення і стриманість у прояві почуттів, формування вищих почуттів;
• усвідомлення вольових дій, формування вольових якостей, довільність пізнавальних процесів;
• розвиток внутрішнього плану дій;
• почуття компетентності психологічної й соціальної.

ОСНОВНІ ПОТРЕБИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ, ЯКІ ПРИВНОСЯТЬСЯ З ПЕРІОДУ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА: (1)

• зберігається потреба у грі, особливість якої в цей період полягає в тому, що дитина може грати саму себе, прагнучи до позиції, що не вдається в реальності (наприклад, роль «хорошого» учня, якщо в дійсності все навпаки);
• зберігається потреба в русі, що часто заважає на уроках; отже, необхідно організовувати у школі відпочинок молодших школярів, щоб на зміні вони «не вимотали» себе, наприклад, нестримною біганиною;

ОСНОВНІ ПОТРЕБИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ, ЯКІ ПРИВНОСЯТЬСЯ З ПЕРІОДУ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА: (2)

• як одна з провідних зберігається потреба в зовнішніх враженнях, що перетвориться в пізнавальну активність дитини;
• потреба у спілкуванні, безпосередньо пов'язана з навчальною діяльністю.

​

Як основну потребу в період початкового навчання виділяють потребу в суспільно значущій діяльності, якою і є навчання у школі.

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

• Фахівці пов'язують емоційні прояви, дії, рухи в житті молодших школярів з балансом двох видів нервових процесів:

збудження і гальмування

• У молодшому шкільному віці процес гальмування – слабкий, бо потребує контролю, вольових зусиль.

УВАГА - ЦЕ ЯКІСТЬ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ, ЯКА ЗАБЕЗПЕЧУЄ НАЙКРАЩЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ОДНИХ ПРЕДМЕТІВ І ЯВИЩ ДІЙСНОСТІ ПРИ ОДНОМОМЕНТНОМУ ВІДВОЛІКАННІ ВІД ІНШИХ.�

• Дуже часто говорять про неуважність дітей з гіперактивним розладом. Саме вона заважає вчитися і бути успішним, сповна показувати свої можливості.
• Неуважність учнів може призвести до травматизму.

​

Увага не існує самостійно – поза мислення, сприйняття, пам'яті, рухів.

Увага тісно пов’язана з вольовою сферою людини.

​

1

КОГНІТИВНА СФЕРА

�СПРИЙНЯТТЯ – ЦЕ ВІДОБРАЖЕННЯ У СВІДОМОСТІ ЛЮДИНИ ПРЕДМЕТІВ ЧИ ФІЗИЧНИХ ЯВИЩ ПРИ ЇХНЬОМУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ ВПЛИВІ НА ОРГАНИ ПОЧУТТІВ.

• Емоційний тип сприйняття є більш характерним для молодшого шкільного віку. Характеризується вираженням насамперед своїх переживань із приводу сприйманого, а не схоплюванням сутності деталей. Для цих учнів особливо необхідні повторні покази, пояснення вправ: перша (емоційна) реакція в учнів при повторах зникає, і вони починають звертати увагу на сутність вправи, її техніку.

​

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприйняття об’єктів для їхнього пізнання. Спостереження – більш осмислений процес, чим просте сприйняття (споглядання).

2

КОГНІТИВНА СФЕРА

МИСЛЕННЯ – ЦЕ ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ОБ’ЄКТІВ І ЯВИЩ ЗА ДОПОМОГОЮ РОЗУМОВИХ ОПЕРАЦІЙ: АНАЛІЗУ, СИНТЕЗУ, ПОРІВНЯННЯ, АБСТРАКЦІЇ І Т.Д.

• Тактичне мислення гарно розвивається в спортивних іграх, однак цей розвиток повинний проходити не стихійно, а під керуванням учителя фізичної культури.

За формою виділяють три види: практично-дійове, наочно-образне і словесно-логічне мислення (оперування абстрактними поняттями, міркування, розуміння причинно-наслідкових зв'язків ).

3

КОГНІТИВНА СФЕРА

�ПАМ’ЯТТЮ НАЗИВАЄТЬСЯ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДИНОЮ ОБРАЗІВ, ДУМОК, ЕМОЦІЙ, РУХІВ, ТОБТО ВСЬОГО ТОГО, ЩО СКЛАДАЄ ЙОГО ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОСВІД.

• В молодшому шкільному віці запам’ятовується те, що яскраве, цікаве, значиме для учня.
• Запам’ятовування залежить від індивідуальних особливостей учнів, від числа повторень.

Види пам'яті:

- зорова,

- слухова,

- тактильна,

- словесно-логічна,

- рухова

4

КОГНІТИВНА СФЕРА

ІМПУЛЬСИВНІСТЬ – РИСА ХАРАКТЕРУ, ЩО ВИРАЖАЄТЬСЯ В СХИЛЬНОСТІ ДІЯТИ БЕЗ ДОСТАТНЬОГО СВІДОМОГО КОНТРОЛЮ, ПІД ВПЛИВОМ ЗОВНІШНІХ ОБСТАВИН АБО В СИЛУ ЕМОЦІЙНИХ  ПЕРЕЖИВАНЬ. �

• Дитині важко планувати і обдумувати наслідки своїх вчинків. На зовнішню дію одразу з’являється відповідь, інколи й фізична, тому такі діти часто бувають в епіцентрі бійок і конфліктів. Такі діти, щоб привернути увагу однолітків, довести свою хоробрість чи, як то кажуть, по приколу, під впливом імпульсу можуть вдаватися до ризикованих вчинків, крадіжок, хуліганства тощо.

​

ДЕЯКІ ХАРАКТЕРНІ ПОВЕДІНКОВІ ПРОЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (1)

НАДМІРНА МОТОРНА АКТИВНІСТЬ – ГІПЕРАКТИВНІСТЬ.

• Гіперактивність являє собою переважання процесів збудження над реакціями гальмування.
• Нормальним вважається, коли ці процеси займають приблизно однаковий час з невеликими відхиленнями в який-небудь бік.
• При гіперактивності дитина збуджується практично миттєво, а процес гальмування, навпаки, вимагає досить тривалого часу.

​

ДЕЯКІ ХАРАКТЕРНІ ПОВЕДІНКОВІ ПРОЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (2)

НАДАМО КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ УЧНІВ ПЕРШОГО КЛАСУ (1)

• за рівнем психічного розвитку – старші дошкільники;
• домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве;
• специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин,
• переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дійовому аспектах;
• гостра чутливість (сенситивність) як до засвоєння морально - психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.

​

НАДАМО КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ УЧНІВ ПЕРШОГО КЛАСУ (2)

• пізнавальні мотиви ситуативні та нестійкі: під час навчання вони з'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів;
• оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії;
• поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини;
• провідною діяльністю є ігрова діяльність;
• мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками.

ОСНОВНІ МОЖЛИВОСТІ �МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

• 1. Активний розвиток мислення, насамперед - понятійного, теоретичного. У процесі засвоєння певної структури навчальної діяльності складаються базові розумові здібності: аналіз, планування, рефлексія.
• 2. Розвиток довільності: здатність керуватися в поведінці цілями, поставленими дорослим, уміння самостійно ставити мету й відповідно до неї - самостійно контролювати свою поведінку й діяльність.
• 3. Сприйняття здобуває характер організованого спостереження (синтезуюче сприйняття); пам'ять і увага стають довільними, осмисленими й цілеспрямованими.
• 4. Посилення стриманості й усвідомленості в прояві емоцій; формування вищих почуттів.
• 5. Розвиток широких соціальних і пізнавальних мотивів навчання. Перевага мотивації досягнення й престижної мотивації при успішному навчанні.
• 6. Формування почуття компетентності, адекватного рівня домагань.
• 7. Розвиток здатності дружити, відчувати тривалі емоційні прихильності.

​

​

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !