1929 р. – створення Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Мета організації: відновлення Української Самостійної Соборної Держави на всіх українських етнографічних землях.
Шлях до мети: національна революція.
Євген Коновалець
У вогні перетоплюється залізо у сталь,у боротьбі перетворюється народ у націю.
ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ
Євге́н Мих́айлович Конова́лець — український державний, військовий та політичний діяч, полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів, засновник та перший голова ОУН, один із ідеологів українського націоналізму.
Андрій Мельник
АНДРІЙ МЕЛЬНИК
Андрі́й Атанасович Ме́льник — український державний, військовий та політичний діяч. Полковник армії УНР, Голова Проводу Українських Націоналістів, другий голова ОУН(М). Один з найближчих соратників полковника та засновника ОУН Євгена Коновальця. Борець за незалежність України
Степан Бандера
СТЕПАН БАНДЕРА
Степан Андрійович Бандера — один з головних ідеологів боротьби за незалежність України першої половини ХХ століття, символ національно-визвольного руху.
У червні 1941 року керівництво крила ОУН, що було під орудою Бандери, проголосило у Львові Українську державу.
Він був убитий у Мюнхені радянськими спецслужбами.
Ім’я Степана Бандери і досі наводить жах на ворогів України. Саме тому радянська, а згодом і російська історіографія свідомо фальсифікує факти з його життя і діяльності.
30 червня 1941 р. - проголошення у Львові ОУН(б)
створення Української Самостійної Держави.
Формування уряду було
доручено
Ярославові Стецькові.
14 жовтня 1942 р. –
створення Української
Повстанської (Повстанчої) Армії.
СТВОРЕННЯ УПА
У жовтнф 1942 рокудрібні загони оунівців, які діяли на Волині і Поліссі, об'єдналися під спільним керівництвом і одержали назву Українська повстанська армія (УПА)-військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942–1953 років, озброєне крило Організації українських націоналістів.
Стратегічною метою діяльності УПА було відновлення української державності, відповідно боротьба розгорталася проти всіх держав, що намагалися завадити цьому. Протягом усього часу існування Повстанської армії головним ворогом вважався СРСР, як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат – масові політичні репресії, голодомори, депортації населення.
Присяга воїнів УПА
Я, воїн Української Повстанської
Армії, взявши в руки зброю, урочисто
клянусь своєю честю і совістю перед
Великим Народом Українським,
перед Святою Землею Українською,
перед пролитою кров'ю ycix
Найкращих Синів України та перед
Найвищим Політичним
Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх
українських земель і українського
народу від загарбників та здобути
Українську Самостійну Соборну
Державу.
Своєю назвою УПА завдячує збройному
формуванню Тараса Бульби-Боровця УПА
«Поліська Січ».
Очолила визвольну боротьбу
Українська Головна Визвольна Рада
(УГВР).
Основне завдання УПА:
захист українського населення від загарбників.
Поділ УПА на групи відбувся у грудні 1943р. Територіально УПА ділилася на 4 частини:
Криївка — військово-оборонна та господарська
споруда Української повстанської Армії, розташована
під землею. Найбільше поширення набула під час
війни з каральними органами СРСР.
Криївка у бічному отворі криниці
Криївка у кухонній плиті
Збройне протистояння УПА з німцями починається від лютого 1943 р. нападом на німецьку залогу у містечку Володимирець і звільненням ув'язнених.
Окрім безпосередніх бойових дій УПА активно втручалося у адміністративно-господарське життя окупованих територій: організує саботажні акції, ліквідує німецькі "лігеншафти", сформовані на місці колгоспів, відбиває українських "остарбайтерів", що вивозяться до Німеччини, а у самій Німеччині ОУН від імені українського уряду веде пропаганду і організує підпільні повстанські групи у таборах у середовищі радянських воєннополонених українського походження.
З літа 1943 р. УПА змушена вести боротьбу на два фронти - проти червоних партизанів і проти німців.
У 1946 р. московське керівництво ставить
завдання "очистити" територію України від
українських повстанців силами Червоної Армії,
прикордонних військ, МВД і МГБ.
УПА діяла до 1953 року, коли активні її дії припинено, а окремі вогнища спротиву діяли впродовж 1950-1960-х років. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рр. — Василь Кук.
РОМАН ШУХЕВИЧ �(ТАРАС ЧУПРИНКА)
Роман Шухевич – видатний український політичний та державний діяч. Військовик. Був членом галицького крайового проводу ОУН. Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА та голова Секретаріату УГВР
Рома́н Йо́сипович Шухе́вич (клички:«Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка») (30 червня 1907, м. Львів — 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова)
УПА діяла до 1953 року, коли активні її дії припинено, а окремі вогнища спротиву діяли впродовж 1950-1960-х років.Згинув Шухевич у 1950-му під час спецоперації радянських спецслужб щодо його затримання. Після його загибелі збройна боротьба пішла на спад, але створений ним механізм працював аж до 1956 р, коли КДБ СРСР зуміло ліквідувати останній опір.
«Самостійність здобуде не одна партія чи організація, чи окремі люди, здобуде її тільки ціла Україна».
«Нова українська генерація… довершить те, що нам не суджено було довершити. Ми віримо глибоко в українське молоде покоління, що прийде після нас».
ВАСИЛЬ КУК
Васи́ль Степа́нович Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь»)
(11 січня 1913,Красне, нині Буський район, Львівська область — 9 вересня 2007, м. Київ) — генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з
1950 (після загибелі Р. Шухевича). 1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років.
«Більшовицька пропаганда усіх свідомих українців називала бандерівцями, і цієї назви не треба соромитися».
«УПА – єдина з усіх сил європейського антифашистського опору, яка вела бойові дії проти нацистів без іноземної допомоги».
У 1946 р. московське керівництво ставить завдання "очистити" територію України від українських повстанців силами Червоної Армії, прикордонних військ. Доходили до маскараду з перевдяганням у "бандерівців", випалювання лісів, часом разом з прилеглими селами, затруєнням озер і криниць,поширенням на чорному ринку отруйних протифозних уколів. Не кажучи вже про застосування заборонених розривних куль, розстріли полонених і профанацію могил загиблих.
Попри все, окремі загони УПА продовжували боротьбу до травня 1954 р.(1955 р.), коли було захоплено у полон нового голокомандувача полковника Василя Кука-Коваля. Та й після цього деякі зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній партизан Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 р., після проголошення незалежності України.
КАТЕРИНА ЗАРИЦЬКА
Зарицька Катерина Миронівна«Монета», «Маня», «Орися», «Калина» (1914–1986) в Коломиї. Членкиня ОУН, зв'язкова Романа Шухевича, організатор і керівник Українського Червоного Хреста, дружина Михайла Сороки, донька видатного математика Мирона Зарицького, мати художника Богдана Сороки.
«Дорога Мамусю! Пам’ятай, що мною не треба так журитися… як в сороковому році…вмію у кожних умовах уладити собі гарне життя і бути вдоволеною тим, що маю… Маю здібність у всьому знайти якусь радість. Життя може бути гарне і цікаве… Щастя – це дуже взглядна річ і однієї рецепти на нього не можна написати. Річ у тому, щоб його відчувати...”
З листа до матері , 1952 рік.
Володимирський централ
ДАРІЯ ГУСЯК
Дарія Юріївна Гусяк (4 лютого 1924-12 серпня 2022)– «Дарка», «Нуся» (1928–2022) – остання зв’язкова Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.
«Якби не та війна, то я би ще пожила, а так відчуваю, що довго не витримаю. Увечері сідаю і переглядаю всі новини. Тяжко, але не дивитися не можу. Найбільше болить, що кращі сини знову вмирають за Україну. Співчуваю росіянам, бо у них попереду великі труднощі. Російська Федерація довго не витримає, імперія загине – за все треба буде відповідати. Ми боролися за соборну Україну навіть тоді, коли її було розділено між різними державами. Донбас і Луганщину не треба віддавати. Важливо, що люди там самотужки стають українцями. Але державною мовою не можна поступатися ні в якому разі».
ОЛЕКСАНДРА ПАЄВСЬКА
Олександра (Леся) Томич-Паєвська – «Орися», «М-35» (1908–1953) – координаторка діяльності Окружних Проводів ОУН-УПА Буковини й Гуцульщини, референтка пропаганди Окружного проводу ОУН: автор різних статей, листівок і невеликих художніх творів.
«Ми всі загинемо, але ми свідомо вибрали цю дорогу, бо таких, як ми, треба було і буде треба, як зразок прийдешнім борцям за волю України».
ДМИТРО ВЕРХОЛЯК
Дмитро Кузьмич Верхоляк (1928-2016)— радянський дисидент, фельдшер УПА та співробітник Служби безпеки ОУН. Псевдо “Дуб”.Воював з 1947 до 1955. В 1956 засуджений за «зраду Батьківщині» до розстрілу, проте вирок змінили на 25 років таборів. У 1970-х роках в ув'язненні брав участь у боротьбі в'язнів за свої права. Звільнений у 1980 році.
«У таборах – мордовських та уральських – я намагався нічим не заплямувати честь вояка УПА й українського націоналіста. Хоча після десяти років ув’язнення спеціально возили до Києва, аби підписав заяву, що мене силоміць затягнули в «банду», що я засуджую націоналістів й усвідомлюю свою провину перед радянською батьківщиною. Взамін пропонували волю, студентський квиток у медінститут та офіційний шлюб з моєю Катрусею. Я відповів: «Брехати не буду. Я сам просився в УПА, ще й як просився!». Тоді мене відправили за грати ще на 15 років».
ІВАН ГОНЧАРУК
Іван Гончарук (1925–1988) – останній повстанець, страчений комуністичним режимом:Іва́н Са́вич Гончару́к — український військовик, вояк УПА, член ОУН, учасник боротьби за відновлення незалежности України. Іван Гончарук став останнім вояком УПА, страченим радянським режимом
«Це виглядало на виставу. Нагнали повний зал народу. В основному школярі, підлітки. П’ять днів говорили про звірства ОУН і УПА, але до справи Гончарука це не мало відношення. Із 50 осіб, заслуханих у суді, Гончарука особисто знали лише 15. В останньому слові підсудний Іван Гончарук вину свою визнав частково і заявив: «На моїй совісті вбитих людей немає». Врешті вироком суду стала смертна кара. Її реалізували у липні 1989-го – після безрезультатного розгляду касаційних скарг».
Зі спогадів доньки Івана Гончарука Наталі Воронової
Після закінчення Другої світової війни ООН було створено Міжнародний військовий Трибунал,. Його засідання відбувалися з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946-го років. Використовуючи своє становище, СРСР передає слідчій комісії Трибуналу 26 томів із підібраними матеріалами, в яких звинувачувались ОУН і УПА. Слідча комісія Трибуналу вивчила не тільки матеріали, подані більшовиками, а всі документи німецьких архівів. Висновок був оголошений про те, що ОУН УПА не була у війні ворогом людства, а навпаки - вона була воюючою стороною проти нацизму, боролася за незалежність свої держави - України. Відмову про визнання УПА агресором було затверджено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року
Цього року вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та воїнів УПА під гаслом «Боролись! Боремось! Поборемо!».
Україна має унікальну історію воїнства. Кожна її сторінка сповнена звитягами різних поколінь оборонців рідної землі, які сформували особливий характер та образ сучасних захисників і захисниць України. Їхніми провідними рисами є патріотизм і відчайдушність, відвага і честь.
Сучасні Збройні сили України незламні, як воїни УПА. Вони наслідують військові традиції повстанців. Зокрема, гасло «Слава Україні!» у 2018 році стало офіційним військовим вітанням, а пісня «Зродились ми великої години», яка з 1932 року була гімном ОУН, – тепер марш українського війська. Мазепинка – головний убір Українських січових стрільців, поширена у Галицькій армії, Карпатській Січі та найупізнаваніший елемент однострою УПА – від 2017-го є офіційним головним убором Збройних сил України.
Нині ми продовжуємо ту саму боротьбу, яку вела УПА, – боротьбу за свободу проти того ж ворога – російського імперіалізму.
Тоді й зараз ворог – один.
У повномасштабній війні, розв’язаній РФ, українці зі зброєю в руках боронять незалежність не лише власної держави, а й країн Європи.
Тому сьогоднішня війна – не лише за майбутнє, а й за наше минуле – за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність і жертв злочинів, вчинених комуністичним і рашистським режимами.
Війна формує та гартує нас. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, за утвердження національної гідності. Віримо, що нинішні захисники та захисниці, пам’ятаючи чин повстанців, здобудуть перемогу.