Оксана Іваненко
(13 квітня 1906 – 17 грудня 1997)
ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
Сім’я мала домашню бібліотеку, у якій було багато художньої, наукової та дитячої літератури.
З дитинства любила слухати казки, читати книги і завжди мріяла стати учителькою.
Дитинство
Все прочитане одразу перетворювали на веселі ігри, вистави.
Зі спогадів письменниці:
"Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років...Псувала на своє безліч паперу...і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався "Гриб". Мій журнал, правда, після кількох номерів "прогорів"... Але я продовжувала писати нескінченні повісті… Найбільше любила грати в ляльки та писати повісті."
Освіта
У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році — аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту.
Мати двох дітей – доньки Валерії та сина Тарасика
Батько дітей загинув в роки війни
Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка..
У 1932–1939 працювала у видавництві «Молодий більшовик»,
у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок».
Робота:
З 1925 року - почала друкуватися. Друкувалися книги, які пізніше увійшли до збірки казок “Лісові казки”
«Пишучи казку, я перевтілювалась абсолютно, жила мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не могла думати про щось інше», – визнавала письменниця, чиї казки позначені науковою фантастичністю.”
Жила у Києві у будинку письменників Роліт�
1937 - 1957
.
Товаришувала з Наталею Забілою
У 42 роки від поліомієліту померла донька Валерія. Після її смерті Оксана Іваненко перебралася на дачу до Кончі-Озерної, творила на свіжому повітрі.
Померла О.Д. Іваненко на 92-му році в Києві 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.
ТВОРЧА СПАДЩИНА
Оксани Іваненко
Перекладала казки Андерсена та Братів Грімм
Нагороди:
Домашнє завдання