Тренінг

“Ефективність педагогічного спілкування”

​

​

«Не соромтеся вчитися і в зрілому віці.

Краще навчитися пізно, ніж ніколи»

Езоп

​

• Педагогічний тренінг – це засіб впливу на особистість педагога, орієнтований на застосування активних методів групової діяльності з метою розвитку професійної компетентності.

Мета тренінгу: �

опанування педагогами прийомів ефективного спілкування через ігрові методи навчання й техніку активного слухання.

Завдання тренінгу:

- усвідомлення уявлення про важливість педагогічного спілкування;

— розширення можливостей встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування;

— відпрацювання навичок розуміння себе, як педагога та інших людей, а також взаємин між людьми;

— набуття навичок активного слухання;

— активізація процесу самопізнання й самоактуалізації;

— розширення діапазону творчих здібностей педагогів

​

Привітання

Вправа «Килим»

• Спілкування людей між собою — надзвичайно складний процес.
• Специфіка педагогічного спілкування в тому, що під час його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на учня таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання, виховання і розвиток нової особистості.

З ким ми спілкуємося? Як зрозуміти нам …

• Труднощі, які виникають у спілкуванні в конкретній ситуації, можуть бути спричинені недостатнім самоконтролем, наприклад через невміння педагога впоратися з перевантаженням, імпульсивністю, агресією тощо.

Позитивним моментом тренінгових ігрових вправ є можливість отримати оцінку своєї поведінки збоку, порівняти себе з оточенням і скоригувати своє спілкування в наступних ситуаціях.

Правила роботи групи�

Вправа-очікування

• Спілкування – це важливий професійний інструмент педагогічної діяльності.
• Педагогічне спілкування – це процес взаємодії педагогів з вихованцями, змістом якого є обмін інформацією, вивчення особистості учня, організація спільної діяльності
• Комунікативна культура (культура спілкування) – це культура його професійно-педагогічного спілкування з іншими суб‘єктами навчально-виховного процесу

Мета: удосконалення перцептивних навичок сприйняття й представлення один одного

«Візуальне відчуття»

​

Зняття бар’єрів у спілкуванні

​

​

Удосконалення навичок емпатії

​

“ТАК”

Стилі педагогічного спілкування

• “Стійко-позитивний стиль” (рівний спокійний тон голосу, спирається на думку колективу, організовує активну участь всіх,оптимально розподіляє навантаження). Основні форми спілкування – прохання, рада, обговорення.
• “Нестійкий стиль” (відношення до вихованців залежить від настрою, любить присікати ініціативу дитини, командний тон голосу, не любить заперечень). Основні форми спілкування – вказівка, догана, покарання.
• “Стійко-негативний стиль” (не втручається в життя колективу, легко підкоряється суперечливим впливам групи, самоусувається від відповідальності). Не має авторитету у вихованців.
• “Змішаний стиль” (домінує “нестійкий стиль”)

Невербапьні канали комунікації:

• • очі і контакт за допомогою погляду;
• • обличчя і його експресія;
• • жести;
• • пози;
• • тактильні відчуття (дотики);
• • дистанція під час спілкування.

�

Розвиток уяви у спілкуванні

​

Чи вмієте ви слухати іншу людину?

​

• 1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?
• 2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?
• 3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?
• 4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?
• 5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?
• 6. Чи запам'ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?
• 7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?
• 8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з'являються труднощі в розумінні його думки?
• 9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?
• 10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?

​

• 11. Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?
• 12. Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?
• 13. Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?
• 14. Чи намагаєтеся ви з'ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?
• 15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?
• 16. Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?

​

• від 7 до 10 балів. Середній ступінь виразності уміння слухати співрозмовника. Це уміння швидше виявляється ситуативно і залежить від особистісної значимості (зацікавленості) в інформації. Є необхідність в удосконаленні навичок та прийомів активного слухання;

​

• 6 балів і менше. Низький ступінь виразності уміння слухати інших, спрямованість у спілкуванні на себе (тобто задоволення своїх домагань, незважаючи на інтереси партнера). Занижена чутливість в оцінюванні поточної ситуації — коли мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичок ефективного слухання;

​

• 10 балів і більше. Явно виражені уміння слухати інших незалежно від особистої значимості отримуваної інформації. Така людина є сумлін­ним співробітником (якщо в основі діяльності — спілкування з людьми).

​

Коучинг і коуч?

ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ

• 1. Глухе мовчання.
• 2. Угу-піддакування («ага», «угу», «так-так», «ну», кивання підборіддям тощо).
• 3. Луна — повторення останніх слів співрозмовника.
• 4. Дзеркало — повторення останньої фрази зі зміною порядку слів.
• 5. Парафраз — передавання змісту висловлювання партнера іншими словами.
• 6. Спонукання — вигуки та інші вирази, що спонукають співрозмовника продовжити перервану мову («Ну і .», «Ну і що далі?», «Давай-давай»),
• 7. Уточнювальні запитання на зразок «Що ти мав на увазі, коли говорив «есхатологічний»?

​

• 8. Додаткові запитання типу «навіщо», які розширюють сферу спілкування; дуже часто такі запитання відволікають оповідача від головної думки розмови.
• 9. Оцінки, поради.
• 10. Продовження — коли слухач долучається до розмови і намагається завершити фразу, розпочату тим, хто говорить, «підказує слова».
• 11. Емоції — «ух», «ах», «чудово», сміх, «ну і ну».
• 12. Нерелевантні й псевдорелеванті висловлювання — висловлювання, що не стосуються справи, і лише формально стосуються розмови.
•  

​

«Диспут»

Мета: відпрацювання навичок активного слухання

Вплив психічного здоров‘я педагога

на ефективність спілкування

“Сміхотерапія”

“Фототерапія”

Експрес-спілкування

• «Мені приємно з вами спілкуватися тому, що …»

​

Інформаційне повідомлення�Культура спілкування педагога

• Навчальне слухання – 25-50%
• Вербальне спілкування – 40%
• Невербальне спілкування – 60%

​

Три рівні володіння педагогами �культурою спілкування

• 1. Репродуктивний - прагне до нових контактів з колегами, відстоює свою думку, підвищує свій рівень. Однак потенціал його схильностей недостатньо стійкий .
• 2. Майстерний – постійне прагнення до нового спілкування. Завжди допомагає колегам, вихованцям, друзям. Активна позиція в професіональній сфері.
• 3. Дослідницький – відчуває потребу в комунікативній та організаційній діяльності. Невимушено поводиться з новими людьми, швидко орієнтується в новій ситуації.

Особливості культури спілкування

• Зацікавленість до людей
• Вміння підтримувати зворотній зв'язок у спілкуванні
• Вербальні та невербальні здібності
• Здібності до педагогічної імпровізації
• Вміння опановувати себе
• Володіння мистецтвом переживань, використання афектів

Формування навичок швидкого реагування під час вступу в контакт, розвиток емпатії та рефлексії в процесі навчання

• Професійне педагогічне спілкування — це взаємообумовлений процес рольових ігор учителя-вихователя і вихованців. Якщо для педагога спілкування є передусім видом професійної діяльності, то для учня — це вид повсякденної життєдіяльності. Тому, спілкуючись з учнями, педагог не тільки взаємодіє з вихованцем, він повинен залишатися одночасно поза ним, бо йому треба спостерігати, аналізувати, коригувати, приймати рішення та інше.

�Вправа �«Поле вражень»�