В.О. Сухомлинський�«Як діти раділи, а ялинка плакала»

Підготувала Пінчук Т.М.

​

Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку.

​

Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали.

Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям.

А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього,

ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі.

Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу.

Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: "Ялинка плаче..."

​

Закінчилося новорічне свято, поїли діти цукерки, познімали прикраси. А Ялинку викинули на подвір'я.

​

Біля неї стояла синьоока дівчинка.