1 of 16

Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування.

2 of 16

Механізми потрапляння вірусів у клітину:

  • вірусні оболонки можуть зливатися з клітинною мембраною (вірус грипу);
  • вірус потрапляє в клітину шляхом піноцитозу, при цьому ферменти клітини-хазяїна розщеплюють його оболонку і вивільняють його нуклеїнову кислоту (вірус поліомієліту);
  • через пошкоджені ділянки клітинної стінки рослинних клітин з наступним переходом від однієї клітини до іншої цитоплазматичними містками (вірус тютюнової мозаїки).
  • Бактеріофаги (віруси, що уражають бактерії) впорскують власну ДНК всередину клітини-хазяїна. Оболонка вірусу при цьому залишається ззовні.

3 of 16

Стадії вірусної інфекції:

  • адсорбція вірусу на клітинній мембрані і проникнення вірусу в клітину;
  • експресія і реплікація вірусного геному;
  • збирання вірусів і їх вихід із клітини

4 of 16

Адсорбція – прикріплення вірусної частки

  • Адсорбція відбувається через взаємодію поверхневих білків вірусу з мембранними рецепторами клітини.

5 of 16

Проникнення в клітину тварин

  • Клітини тварин мають здатність до фаго- і піноцитозу. Захоплюючи поживні речовини, вони часто “ковтають” і зрілі вірусні частинки.
  • Якщо клітини з’єднані одна з одною, то вірус може «мандрувати», заражаючи одну клітину за одною.

6 of 16

Проникнення в клітину рослин

  • Віруси рослин, клітини яких захищені міцною оболонкою із клітковини, можуть проникати в них лише в місцях механічних ушкоджень.
  • Переносниками цих вірусів можуть бути комахи.

7 of 16

Проникнення в клітину бактерій

  • Бактеріофаги проникають у клітини бактерій за допомогою своєї незвичайної будови.
  • Вони являють собою «живий шприц», що впорскує свою нуклеїнову кислоту в клітину хазяїна.
  • Порожня оболонка віріону залишається зовні — вона вже не потрібна, оскільки виконала свою функцію.

8 of 16

Експресія і реплікація вірусного геному

  • Всередині зараженої клітини відбувається синтез вірусних нуклеїнових кислот та вірусних білків, із яких збираються нові віруси.
  • Заражаючись вірусом, клітина активує спеціальні механізми противірусного захисту, відбувається перепрограмування клітини. Вона починає синтезувати сигнальні молекули – інтерферони, що активують системи імунітету.

9 of 16

Особливості реплікації вірусу

  • Реплікація вірусного геному й складання нуклеокапсидів більшості РНК-вмісних вірусів відбуваються в цитоплазмі, а більшості ДНК-вмісних вірусів — у ядрі.
  • Є віруси, у яких іРНК може безпосередньо служити матрицею для синтезу білка, тому такі віруси не мають у своєму складі ферментів.
  • В інших вірусів є РНК-полімераза, яка проникає в клітину разом з вірусним геномом. Ця вірусна РНК-полімераза здійснює транскрипцію іРНК, на якій синтезується вірусний геном.
  • У ретровірусів на матриці вірусної РНК за допомогою зворотної транскриптази синтезується дволанцюгова ДНК.

10 of 16

Збирання вірусів і їх вихід із клітини

  • Як тільки вірусні нуклеїнові кислоти і вірусні білки синтезовані в достатній кількості, починається збирання вірусів.
  • З живої клітини віруси виходять шляхом відбруньковування з частиною оболонки клітини-господаря.
  • Вихід із клітини вірусів, які не мають зовнішньої оболонки, можливий лише за умови загибелі клітини й розпаду її мембрани.

11 of 16

Інфекційний процес

  • Основою взаємодії вірусу з організмом є інфекційний процес, який розвивається в результаті конкуренції вірусного генома з клітинним.
  • Понад 75 % інфекційних хвороб спричинені вірусами.
  • Найчастіше вірусні хвороби мають форму гострого захворювання з відповідною симптоматикою та звільненням організму від вірусу в процесі одужання.
  • Можливе і тривале існування вірусу в організмі (органі, клітині). Цей випадок називають персистентною вірусною інфекцією.

12 of 16

Роль вірусів у еволюції організмів

  • Віруси є природним засобом переносу генів між різними видами живих організмів. Це сприяє генетичному різноманіттю та еволюції.
  • Є думка, що віруси зіграли центральну роль у ранній еволюції щодо розходження бактерій, архей і еукаріотів — за часів, коли на Землі існував останній універсальний спільний предок.
  • Віруси мають генетичні зв’язки з рослинами, тваринами, бактеріями та грибами. Геном людини на 8-32 % складається з вірусоподібних елементів, транспозонів та їхніх залишків. Такі ділянки з’явилися від 10 до 50 млн років тому як наслідок інфікування зародкових клітин наших предків.
  • За допомогою вірусів може відбуватися горизонтальний перенос генів, тобто передача генетичної інформації не від безпосередніх батьків до своїх нащадків (вертикальний перенос), а між двома неспорідненими особинами. При цьому можливе захоплення ділянок ДНК клітини-хазяїна. Таким чином генетична інформація може мігрувати між організмами.
  • Віруси є потужним мутагенним фактором: після вірусних хвороб у людини та тварин суттєво збільшується кількість пошкоджених хромосом. Таким чином, віруси є постачальниками нових мутацій для природного відбору.
  • Існує теорія, за якою кембрійський вибух (різке збільшення видового різноманіття 540 млн років тому) відбувся, в тому числі, завдяки активності вірусів.
  • Віруси могли стимулювати розвиток імунітету і появу багатоклітинності (одна з клітин приймає на себе удар і, загинувши за спеціальними механізмами, може врятувати інші клітини від вірусу).

13 of 16

Роль вірусів в еволюції

Генетичне різноманіття

Видове різноманіття

Горизонтальний перенос генів

Мутагени

Імунітет

Багатоклітинність

Розходження від спільного предка

14 of 16

Біологічні методи боротьби�зі шкідливими видами

  • Використання бактеріофагів у боротьбі з бактеріальними захворюваннями. Метод має низку переваг порівняно зі звичайними антибіотиками:
      • не викликають алергії;
      • не вбивають корисні бактерії;
      • не виникає небезпеки передозування.
  • Боротьба з кліщами, комахами та гризунами — шкідниками сільськогосподарських культур та лісу. Приклади: ентомопатогенні віруси, що викликають ядерний поліедром, гранульоз, віспу комах, хворобу райдужності та деякі інші.
  • У середині XX ст. в Австралії також застосували вірус міксо-матозу для зменшення кількості кроликів.

15 of 16

Визначте послідовність стадій життєвого циклу вірусу імунодефіциту людини:

  • A) вихід вірусних частинок із клітини в кров;

  • Б) потрапляння вірусу в організм, взаємодія з клітиною-хазяїном;

  • B) збирання вірусних частинок;

  • Г) потрапляння вірусних частинок в організм іншої людини;

  • Д) проникнення в клітину, синтез вірусних нуклеїнових кислот і білків.

16 of 16

Запитання для повторення та обговорення

  • У чому полягають особливості життєвого циклу вірусів?
  • Як відбувається проникнення вірусу в клітину?
  • Чим відрізняються механізми проникнення вірусів у клітини людини й тварин, рослин, бактерій? Що відбувається після проникнення вірусу в клітину
  • Де відбувається реплікація вірусного геному ДНК-вмісних вірусів та РНК-вмісних вірусів?
  • Як здійснюється складання вірусів і вихід їх із клітини?