«Психодіагностика дітей з ООП.

Робота з батьками»

Підготували фахівці ІРЦ:

Ворон О. Ашуркіна О.

Психодіагностика дитини – це процес збору та інтерпретації кількісної та якісної інформації про особливості розвитку дитини з метою визначення її особливих освітніх потреб, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, пізнавальною, емоційно-вольової, особистісної сфери. Розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, організації освітнього середовища, особливостей організації психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, відповідно до потенційних можливостей дитини.

Проведення діагностики когнітивної та емоційно-вольової сфери

Оцінка когнітивної сфери дитини проводиться з метою визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага.

​

Оцінка емоційно-вольової сфери дитини проводиться з метою виявлення здатності дитини до вольового зусилля, цілеспрямованості, соціальної зрілості, характеру інтересів, мотивації до навчання, емоційної зрілості, розвитку саморегуляції, схильностей до проявів девіантної поведінки та її причин.

Основні принципи психодіагностичної роботи:

1. викликати дитину на контакт;

2. невимушеність спілкування, тактовність, ненав’язливість;

3. садити дитину поряд з собою, а не через стіл;

4. методичні прийоми повинні бути по можливості короткими, зручними;

5. доступність запитань і вимог дорослого

6. можливість повторення інструкцій, але без пояснень, якщо це не передбачено методикою дослідження;

7. використовувати однакову інтонацію, силу голосу;

8. діагностичне інтерв’ю не повинне бути тривалим і нудним (5-10 хв);

9. темп проведення дослідження повинен відповідати індивідуально-психологічним особливостям дитини (не квапити);

10. вчасно помічати втому дитини, ознаки нудьги;

11. дотримання часу проведення діагностики. Чим молодше дитина, тим коротше має бути дослідження;

12. стримано і рівно реагувати на успіхи і невдачі дитини, не загострювати увагу на помилках;

13. хвалити потрібно стримано і не за результат, а за старання.

Структура діагностичного обстеження дитини

Діагностика емоційно-вольової сфери

Зовнішні прояви поведінки (настрій, особливості контакту, емоційна реакція на ситуацію обстеження, реакція на схвалення, реакція на зауваження, реакція на невдачі, емоційний стан під час виконання завдань, спілкування, реакція на результат, самоконтроль)

Зосередженість на певній роботі, зацікавленість (вольові зусилля)

Вміння розуміти свої почуття та оточуючих (серія сюжетних картинок)

Вміння розрізняти основні емоції (картки)

Сформованість вмінь та навичок

Дитина молодшого шкільного віку з порушенням емоційно-вольової сфери відмічається імпульсивною поведінкою, не здатна організовувати свою діяльність, ставити цілі, контролювати ситуації, передбачати результати, долати труднощі , метушиться, займається сторонніми справами, пошкоджуює та губить необхідні прилади, не слухає та не дотримуюється певних правил та вимог щодо конкретної роботи, не доводить почату справу до кінця. У таких дітей швидка втомлювність нервової системи. Вони погано себе почувають в занятті, яке потребує зосередженості та тривалості. У разі невдач діти втрачають інтерес. У цих дітей будь-яке зауваження призводить до зникнення мотивації та бажання, а похвала – не викликає прагнення до самовдосконалення.

-CASD;

-PEP-3;

-WISC-IV;

-Leiter-3;

-CONNERS-3. 

Тест CASD пропонує швидкий і надійний метод діагностики дітей з аутизмом без урахування вікової категорії, рівня розумового розвитку або ступеня прояву розладу.

Методика, що дозволяє оцінити сукупність нерівномірно представлених слабких і сильних сторін дитини, характерних для розладів аутичного спектра та пов'язаних із ним порушень розвитку .

Існують інші методи діагностики допущені МОН, до яких розроблено протокол обстеження основних сфер розвитку дитини та її компетенцій і функціональності.

​

Методики дослідження сприйняття

​

• 3-4 роки: «Чого не вистачає на цих малюнках», «Упізнай хто ховається?», «Що звучить?»;
• 5-6 років: «Впізнавання цілого за частинами», «Чого не вистачає на цих малюнках» (ускладнення), «Залатай килимок», «Що звучить?»;
• 7-10років: «Зашумлені зображення», «Впізнавання цілого за частиною», «Накладені контурні зображення» - змінюються за рівнем складності;
• Від 11: «Впізнавання цілого за частиною», «Зашумлені зображення», «Накладені контурні зображення», - змінюються за рівнем складності.

Властивості: предметність, цілісність та структурність, спостережливість, осмисленість.

Методики дослідження сприйняття

​

Діагностика уваги

• 3-4 роки: «Знайди таке ж саме», «Знайди відмінності», «Знайти та закресли»;
• 5-6 років: «Знайди таке ж саме», «Знайди відмінності», «Знайти та закресли»; «Переплутані лінії», «Знайди тварин у лісі», «Простав символи»;
• 7-10 років: «Знайди таке ж саме», «Знайди відмінності», «Знайти та закресли»; «Переплутані лінії», «Знайди тварин у лісі», «Простав символи»; «Коректурна проба»(від 8 років), тест «Мюнстенберга (від 9 років), «Таблиці Шульте (від 9 років);
• Від 11 років: «Коректурна проба», тест «Мюнстенберга , «Таблиці Шульте».

Властивості

Діагностика уваги

Діагностика пам’яті

Діагностика пам’яті

Діагностика

слухової

пам’яті

Діагностика мислення

Узагальненість, глибина,

гнучкість, стійкість,

усвідомленість, самостійність

Нісенітниці

Ефективна корекційна робота залежить від правильної діагностики. Ці два процеси йдуть пліч-о-пліч, проте вони не тотожні: діагностика передує корекції. Кожен такий процес має свої цілі, а також конкретні інструменти, якими воно досягається.

Робота з батьками дітей з особливими освітніми потребами

Успішність соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами неможлива без активної участі у ній батьків. І якими б досконалими не були корекційно-розвивальні програми, фахівці нічого не можуть зробити без взаєморозуміння з батьками.

Проблема:

Розв’язання:

Готовність батьків до участі в соціальній адаптації та психологічній реабілітації

Систематична психологічна робота з батьками, метою якої є підтримка і формування в них оптимістичних життєвих установок, здатності бачити реалістичну і, водночас, позитивну перспективу свого життя і життя дитини. Озброєння батьків певною системою психолого-педагогічних знань і вмінь, свідоме опанування яких дає їм змогу залучитися до плідної співпраці з фахівцями.

Одне з найважливіших завдань фахівців та педагогів – допомогти батькам повірити у власні сили, аби вони могли подолати всі проблеми.

Взаємодія фахівців ІРЦ з батьками дітей з ООП відбувається у декілька етапів:

​

Головні завдання в роботі з батьками:

​

Робота із сімейними конфліктами, робота із сіблінгами

Співпраця вчителів, психологів та батьків дітей з ООП

​

Важливість присутності батьків у команді супроводу:

• Батьки знають дитину від народження
• Батьки обізнані у поетапності розвитку власної дитини
• Батьки мають унікальний емоційний контакт із власною дитиною
• Батьки відповідальні за майбутнє дитини
• Батьки супроводжують дитину впродовж усього життя.

Основні засади співпраці фахівців та батьків:

• Спільна справа
• Довіра
• Повага та рівні права
• Чіткий розподіл обов’язків
• Чіткий розподіл відповідальності

Для налагодження добрих стосунків між педагогами, психологами та батьками можна використовувати наступні прийоми, які у своїй роботі застосовують фахівці ІРЦ

Співчуття та мотивація батьків

Некритичне ставлення

Комунікативні вміння

Налагодження ефективних відносин

Стратегії ефективного спілкування

Спираючись на дослідження закордонних вчених, коли батьки дізнаються про особливості своїх дітей, вони відчувають це наче переживання горя і переходять від стадії «Заперечення» до стадії «Прийняття».

​

Перехід від кожної стадії може тривати досить довго, а від «Заперечення» до «Прийняття» навіть роки. Спробуйте поспостерігати за тим, на якій стадії саме знаходяться батьки, з якими ви спілкуєтеся. На кожній стадії необхідно підбирати певним чином слова та роз’яснення, методи впливу та роботи, щоб людина на кожній своїй особистій стадії могла зрозуміти ваші слова, сприйняти їх, та робити щось на користь себе та своєї дитини. Це звичайно буде краще впливати на ефективність вашої роботи.

Приклади, як це може виглядати:

1. Стадія заперечення: «З моєю дитиною все нормально, в неї немає труднощів» (інформування, роз’яснення, план роботи, пошук інформації)

​

2. Стадія злості: «Чого він так себе веде?! Він не слухається!», «Ви недостатньо з ним займаєтесь/незрозуміло йому пояснюєте!» (інформування, роз’яснення, приймання почуттів )

​

3. Стадія торгу: «Він/вона переросте/розговориться», «Ми позаймаємося з спеціалістом і все пройде» (зменшення очікувань, робота з відчуттям провини)

​

4. Стадія депресії: «В моєї дитини немає майбутнього», «Він/вона ніколи нічого не навчиться», «Ви нічим не допоможете» (акцент на ситуаціях успіху та сильних сторонах, зменшення очікувань)

​

5. Стадія прийняття: «Він вивчив!», «В нього вийшло навчитися», «Вона нарешті зробила це сама!» (Мотивація та планування майбутнього)

Дякуємо за увагу!