2 of 15

Модернізм

Кінець XIX — початок XX ст. — епоха глобальних зрушень у світовій літературі й культурі, пов'язаних з принципово новим розумінням мистецтва та його співвідношенням з людським буттям.
На межі XIX—XX ст. відбулася зміна мистецьких форм. Романтизм і реалізм відійшли на другий план, поступившись місцем новому напряму — модернізму, який став естетичним вираженням духовного перевороту й домінував протягом XX ст.
У другій половині XIX — на початку XX ст. великий вплив на мистецтво здійснили філософські теорії А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда.

Шаблоны презентаций с сайта presentation-creation.ru

3 of 15

Модернізм з'явився в 1860-1870-х роках у Франції (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме), невдовзі поширився в Бельгії (група «Молода Бельгія»), Польщі («Молода Польща»), Росії (І. Анненський, О. Блок, В. Брюсов, А. Ахматова, Б. Пастернак, О. Мандельштам та ін.), Австрії (Р. М. Рільке) та інших країнах. Нарешті став однією з визначальних ознак літератури XX ст.

Формування модернізму передовсім пов'язане з принципово новим баченням людини та мистецтва. Людина, як ніколи дотепер, стала величною й цікавою для митців. Письменники поставили її в центр творів, зробивши внутрішній світ людини головним об'єктом мистецтва.

Модернізм (фр. modern — сучасний, найновіший) — це загальна назва нових літературно-мистецьких течій XX ст. нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм та естетики минулого.

Почуття, враження, переживання особистості привернули увагу модерністів, які оголосили людину найбільшою цінністю на землі. Пізнання законів людської свідомості й підсвідомості — головне покликання митців-модерністів. Особистість постає надзвичайно величною з точки зору духовного саморозвитку та водночас суперечливою й незахищеною перед Усесвітом.

4 of 15

Модернізм

Ідеї Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда художньо втілили у творах модерністи. Нерідко письменники самі ставали філософами, поєднуючи у своїй творчості художню уяву та концептуальне (філософське) мислення (В. Розанов, Ж. П. Сартр, А. Камю та ін.).

Мистецтво стало приділяти більше уваги питанням світоглядного характеру, намагаючись визначити місце особистості у Всесвіті, загальні закони духовної еволюції людства, моральні чинники розвитку цивілізації.

У модерністській літературі помітну роль відіграє міфологізм. За допомогою міфу письменники прагнуть усвідомити логіку розвитку світу, розгадати таємницю духовної еволюції людства, відтворити універсальні моделі буття.

У період «художньої революції» виявилася ще одна ознака, яка визначила розвиток культури XX ст. Це рух від аналізу до синтезу на рівні художньої структури твору. У літературі використовують принцип багатотематизму, прийоми сміливого поєднання різних часових планів і просторів, монтажу тощо

У модернізмі художній твір усвідомлюється як самостійний довершений світ, що має власну цінність. Тому мистецтво шукає нові форми побудови, відмінні від традиційних.
Протягом XX ст. мистецтво перебуває в пошуках нової мови, прийомів композиції, засобів художнього зображення.
Головна увага в модерністських творах зосереджена на вираженні глибинної сутності людини й одвічних проблем буття, пошуках шляхів виходу за межі конкретного та соціально-історичного (притаманних реалізму й натуралізму), можливостях досягнення «всезагальності», відкритті універсальних тенденцій духовного розвитку людства.
У модерністських творах поєднуються свідоме і підсвідоме, земне і космічне, що здійснюється передусім у психологічній площині — душі особистості, яка прагне усвідомити сутність свого існування з позиції вічності.

Шаблоны презентаций с сайта presentation-creation.ru

5 of 15

Ознаки модернізму

Створення нової художньої реальності, відмінної від навколишньої дійсності, художні експерименти (літературна гра) з цією новою реальністю.
Особлива увага до внутрішнього світу особистості, що є самоцінним.
Орієнтація на пізнання закономірностей буття й людської природи.
Надання переваги творчій інтуїції в пізнанні світу.
Розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникнути в глибини особистості та світу, одухотворити їх.
Занурення в глибини людської психіки, підсвідоме.
Людина — не «соціальний тип», а «духовний симптом» епохи.
Сміливі експерименти в царині форми, поетики, мови.
Взаємодія мистецтва та філософії, а також різних видів мистецтва.
Міф — спосіб пізнання світу.
Прагнення до відкриття «вічних» ідей, які можуть перетворити світ за законами краси й мистецтва.

Шаблоны презентаций с сайта presentation-creation.ru

6 of 15

ЕТАПИ МОДЕРНІЗМУ

Імпресіонізм, символізм, неоромантизм

Ранній модернізм (остання третина XIX ст. — 1910-і роки)

Акмеїзм, імажизм, екзистенціалізм

Пізніше письменники відійшли від позиції зневажливого заперечення дійсності до її освоєння.
У 1910-1920-х роках у модерністських творах (Ф. Кафка, М. Булгаков, Р. М. Рільке, Ґійом Аполлінер, А. Ахматова, Б. Пастернак, М. Хвильовий, Г. Косинка та ін.) простежується тенденція до «поетики синтезу», зображення буття сучасного світу в його складності й розмаїтості.

Пізній (зрілий) модернізм

(з 1910-х років до останньої третини XX ст.)

Представники ранніх течій модернізму відмовляються від зображення «життя у формах життя». У творчості письменників провідною стає естетична проблематика.
Художній твір — це «засіб суспільного прозріння та виховання», вияв творчої свободи митця.
Незалежна й духовно багата особистість, її думки, враження, свідомість визначають розвиток сюжету, що переходить у площину самозосередження та самоспоглядання.

Шаблоны презентаций с сайта presentation-creation.ru

7 of 15

Франц Кафка�(1883—1924)

Один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст., більшу частину творів якого було опубліковано посмертно.
Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом і вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі.

8 of 15

«Перевтілення»�(1912)

Новела Франца Кафки, знаковий твір модерністської літератури.
Франц Кафка у своїй новелі «Перевтілення» торкнувся проблеми самовідданості, трудоголізму, сімейних відносин. Показав що через матеріальні труднощі людина може і зовсім втратити гуманність.

9 of 15

«Перевтілення»�(характеристика)

Рік написання – 1912
Жанр – новела
Напрям: модернізм
Течія – експресіонізм
Тема твору — гранична самотність особистості та трагічне знецінення людського життя
Ідея – відтворення трагізму буття «маленької людини», відчуженість людей, байдужість і душевна черствість, відсутність щирості в стосунках навіть між найріднішими
Композиція: три спроби Грегора Замзи виповзти з кімнати відповідають трьом зіткненням із зовнішнім світом і позначені композицією твору — його поділом на три частини

10 of 15

Грегор Замза

Перевтілення Грегора на комаху яскрава метафора відчуження людини від усього свiту.

Прізвище головного героя — це зашифроване за допомогою криптографії прізвище самого автора.

Iсторiя його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом i відвертим бажанням Грегору смертi, у символічному планi прочитується як процес безжалісного вiдторгнення “хвороï” своïм нещастям людини благополучним байдужим суспiльством.

Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського iснування. Вiн автоматично був позбавлений права займати у суспiльствi хоча б найнижчий щабель, i навiть у власній родинi вiн не мiг претендувати на будь-яке “людське” місце.

Головний герой новели одного дня прокидається, перевтілений у велику комаху. Він хоче жити нормально. На жаль, це неможливо, бо він навіть не може встати з ліжка.
Він втрачає роботу. Родина замикає його в кімнаті, турбуючись, щоб ніхто не дізнався, що з ним сталося. Під впливом перевтілення Ґреґора змінюються також і члени його родини. Вони мусять самі собі заробляти на життя, так як Ґреґор досі працював заради всієї сім’ї.
Зміна, яка повністю ізолювала Ґреґора від світу, призвела в кінці до його смерті, до полегшення родини, якій він вже надзвичайно набрид.

11 of 15

Гротескний світ — світ аномальний, неприродний, заснований на припущенні, і саме таким його уявляє автор.

Автор зберігає розміри людського тіла героя після перевтілення, тому що величина тіла — це величина душі. Пригніченість, зневіра, відчай, зацькованість — це від комахи; розуміння близьких, любов до них, спогади дитинства, юності — це від людини. Залишаючи Ґреґорові розміри тіла людини, Кафка ніби дає шанс йому на повернення до колишнього стану, яке могло б, напевне, статися завдяки любові й терпінню ближніх, але не сталося.

Новела «Перевтілення» більше тяжіє до притчі. Метаморфоза у Кафки — це теж біль і страждання, але дороги назад, у людську сутність, у героя Кафки немає: врятувати його нікому, тому що по суті його ніхто не любить, заради нього ніхто не жертвуватиме собою.

Факт перевтілення свідчить про зміни: психічні; фізичні (хвороба) — раптове прозріння, осяяння, нове розуміння життя або втрата сенсу життя, упевненості в собі тощо.

12 of 15

Символи-образи твору “Перевтілення”

Кімната -символ внутрішнього світу Грегора. Автор тричі змінює інтер’єр кімнати: спочатку це досить затишна умебльована кімната, потім – пустка, згодом – звалище непотрібних речей.
Двері– символ зв’язку Грегора із людським світом (сім’я інколи під час вечері привідкривала двері Грегорової кімнати, щоб він не почував себе самотнім, але так було тільки напочатку).
Замок – символ людського нерозуміння, небажання зрозуміти і допомогти.
Позолочена рамка на малюнку дами — фальшивість світу, про який мріє Грегор.
Висока конторка, на якій сидить шеф — символ влади та прірви між начальством та підлеглим.
Комаха — німий відчай зрадженого життя.
Вікно – це зв’язок із зовнішнім світом, світлом. Замість очікуваного світла Грегор дивиться, як іде дощ.
Яблуко – символ вигнання, страждань та сліз.

13 of 15

Словникова робота

Новела (італ. novella — новина) — малий, порівняно з оповіданням, прозовий жанр, що вирізняється гострим, динамічним сюжетом, нерідко парадоксальним, відсутністю описовості, композиційною строгістю. Увесь життєвий матеріал в новелі зведено у фокус однієї події.
Гротеск (у перекладі з фр.— химерний) — тип художньої образності, заснований на фантастиці, сміху, химерному поєднанні й контрасті фантастичного та реалістичного, прекрасного і потворного, трагічного і комічного.
Притча — це невелика повчальна розповідь у дидактико-алегоричному жанрі літератури, що несе моральну чи релігійну мудрість. Особливістю притчі є те, що повчальний характер в ній не лежить на поверхні.

14 of 15

Підсумок

Після смерті Грегора автор називає членів родини не «батько», «мати», «сестра», а «пан», «пані», «дочка» – цим він символічно підкреслює розпад сімейних стосунків.
Проблематика твору (проблема відчуження та знецінення особистості; проблема самовідданості; проблема трудоголізму; проблема сімейних відносин; проблема втрати гуманності) залишається актуальною і сьогодні.
Відомий драматург Ежен Йонеско зазначав: «Провідною темою творчості Кафки є людина, яка загубилася в лабіринті та не має дороговказної нитки. Однак, якщо людина більше не має дороговказної нитки, то лише тому, що більше не бажає її мати. Звідси — її відчуття провини, страху й абсурдності історії».

1 of 15

2 of 15

3 of 15

4 of 15

5 of 15

6 of 15

7 of 15

8 of 15

9 of 15

10 of 15

11 of 15

12 of 15

13 of 15

14 of 15

15 of 15