​

АЛГОРИТМ ДІЙ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА НАД ДИТИНОЮ

​

​

​

​

​

​

Шановні колеги!

• Запобігання та протидія домашньому насильству визначено одним із ключових напрямів виховної роботи у закладах освіти у 2023/2024 навчальному році.  І це негативне явище дійсно потребує підвищеної уваги освітян, адже через наслідки війни  проблема непорозумінь та негараздів в українських сім’ях значно загострилась. Тож аби допомогти педагогам вчасно розпізнати факти домашнього насильства, що сталися з учнями, та розробити систему превентивних заходів, наша команда підготувала огляд наказу МОН від 02.10.2018 №1047, яким затверджено методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами. 

​

Всі норми національного законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству є чинними�

• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
• Закон України «Про освіту».
• Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новійукраїнській школі (Указ Президента України від 25 травня 2020 р. №195/2020).
• Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сферізапобігання та протидії домашньому насильству інасильства за ознакою статі насильству за КМУ від 22 серпня 2018 р. №658).
• Лист Міністерства освіти і науки України від 24.08.2023 № 1/12702-23 щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2023/2024 навчальному році.

​

​

Всі норми національного законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству є чинними�

• Постанова КМУ «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають ускладних життєвих обставинах» від 1 червня 2020 р. №585.
• Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Методичних рекомендаційщодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами» від 2 жовтня 2018 року №1047.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів зреалізації Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовищау новій українській школі на 2023 рік» від 24 лютого 2023 р. №174-р https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-planu-zakhodiv-z-realizatsii-natsionalnoi-stratehii-rozbudovy-bezpechnoho-i-zdorovoho-osvitnoho-seredovyshcha-u-novii-ukrainskii-shkoli-na-2023-rik-i240223-174
• Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції безпеки закладів освіти» від 7 квітня 2023 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/301-2023-%D1%80#Text
• Державна соціальна програма запобігання та протидії домашньому насильству танасильству за ознакою статі на період до 2025 року (постанова КМУ від 24 лютого 2021 р. № 145). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/145-2021-%D0%BF#Text
• Інші нормативно-правові документи.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність)

• фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру,
• що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання,
• або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям,
• або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не
• перебувають (не перебували) у родинних стосунках чи у шлюбі між собою,
• незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство,
• у тому самому місці, що й постраждала особа,
• а також погрози вчинення таких діянь.
• (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Важливо!

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства в будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

​

Дитина-кривдник/кривдниця – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє

• насильство в будь-якій формі.

ЯК ПЕДАГОГ/ПЕДАГОГИНЯ МОЖЕ ВИЯВИТИ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

НАД ДИТИНОЮ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ?

Під час проведення онлайн-занять педагог/педагогиня бачить або чує, що:

• Батьки або інші члени сім’ї:
• застосовують до дитини штовхання, хапання, ляпаси; побиття, стусани, укуси;
• викручування рук; смикання волосся; словесні образи, погрози, приниження; крики;
• залякування тощо;
• перешкоджають у спілкуванні з однолітками;
• перешкоджають участі дитини в онлайн-занятті;
• псують навмисно улюблені іграшки, особисті речі дитини;
• не годують дитину;
• примушують виконувати непосильну для дитини роботу;
• змушують виконувати роботу;
• замість відвідування онлайн-занять;
• сваряться, б’ються між собою;
• тощо.

Під час проведення онлайн-занять педагог/педагогиня бачить або чує, що:

Дитина:

• скаржиться на вищезгадані прояви щодо неї з боку батьків або інших членів сім’ї,

родичів;

• виявляє впродовж одного або кількох занять різку зміну звичної для неї поведінки;
• уникає контактів із однолітками та педагогами/педагогинями, не виходить на зв’язок

або змінила стиль спілкування;

• виявляє страх перед появою батьків, інших членів сім’ї;
• проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;
• має тілесні ушкодження, синці, намагається приховати травми та обставини їхнього отримання під час онлайн-спілкування;

​

​

Під час проведення онлайн-занять педагог/педагогиня бачить або чує, що:

• заплакана, відлюдкувата, тривожна, боязка, відмовляється вмикати камеру та мікрофон;
• має поганий вигляд, скаржиться на погане самопочуття;
• демонструє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності;
• інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні
• та поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини тощо.

​

Ці прояви у поведінці та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина�потерпає від будь-якої форми насильства або є загроза його вчинення.

ВАЖЛИВО!

• Цей список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для ситуації, пов’язаної з насильством.
• Однак за наявності цих ознак педагогу/педагогині спільно з психологом/психологинеюзакладу освіти необхідно з’ясувати їхні причини – довірливо та конфіденційно поспілкуватися з учнем/ученицею, його/її батьками, друзями/подругами та зробити це максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його/її стан, не завдати додаткової травми.

​

​

​

АЛГОРИТМИ РЕАГУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ/ПРАЦІВНИЦЬ ТА ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЬСТВА, З ОСОБЛИВОЮ УВАГОЮ ДО ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

​

​

При отриманні інформації/повідомлення або/та в ситуації особистого виявлення випадку домашнього насильства або загрози його вчинення:�

• передайте інформацію для подальшого реагування керівнику/керівниці закладу та/або уповноваженій особі;
• якщо дитина перебуває за кордоном, треба діяти, виходячи з її найкращих інтересів з урахуванням подальшого забезпечення її безпеки: зауважити, з ким дитина перебуває за кордоном; хто є кривдником/кривдницею; з ким і де дитина може залишитися, якщо перебуває за кордоном лише з особою, яка скоїла домашнє насильство. Якщо ситуація контрольована, поспілкуватися з дорослими, з якими перебуває дитина;
• зберігайте спокій, налаштуйтеся на спілкування з дитиною;
• оцініть стан дитини;
• забезпечте організацію надання медичної допомоги (в разі потреби):

- дізнайтеся адресу місця перебування дитини;

Важливо!

● викличте швидку допомогу за номером 103; за єдиним номером служби екстреної допомоги – 112 (для країн Європейського Союзу та деяких інших європейських країн:Австрії, Бельгії, Болгарії, Великої Британії, Греції, Данії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії, Кіпру, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції).

​

​

​

​

Важливо!

Не залишайте дитину на самоті:

• зателефонуйте дитині або вийдіть на зв’язок через соціальні мережі;
• дізнайтеся, чи є ще хтось вдома із дорослих. Якщо так, запитайте, чи може дитина довіритись цій людині. Якщо поряд із дитиною перебуває лише кривдник/кривдниця, запропонуйте знайти безпечне місце для спілкування;
• будьте на зв’язку до моменту, доки не переконаєтесь, що дитина в безпеці;
• у разі потреби зателефонуйте до поліції за номером 102; за єдиним номером служби екстреної допомоги – 112 (для країн Європейського Союзу та деяких інших європейських країн).

​

​

Важливо!

Заспокойте дитину:

• запропонуйте випити склянку води та глибоко подихати тощо;
• запитайте про емоційний та фізичний стан дитини: «Що сталося?», «Як тип очуваєшся?», «Що я можу зараз для тебе зробити?»

​

Важливо!

• Підтримайте та схваліть той факт, що дитина до вас звернулася та розповіла про ситуацію.
• Можете поспілкуватися з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрозу його вчинення.
• Можете провести бесіду з учасниками/учасницями ситуації: з дітьми-свідками (спостерігачами/спостерігачками), дитиною кривдником/кривдницею, дотримуючись відповідних правил спілкування.
• Можете провести бесіду з батьками дитини.
• https://cutt.ly/lyPXMPe

​

Важливо!

• Також у ситуації домашнього насильства можна звернутися для отримання консультацій юристів/юристок, психологів/психологинь та соціальних працівників/працівниць на: Національну гарячу лінію для дітей та молоді за телефонами 116 111 з мобільних або 0800 500 225 зі стаціонарних (цілодобово), через соціальні мережі: Інстаграм – childhotline_ua; Телеграм – CHL116111; Фейсбук – @childhotline.ukraine. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною;
• Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації за тел. 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно);
• Гарячу лінію для осіб, які постраждали від домашнього насильства, що створена на базі Урядового контактного центру за номером 15-47. Сервіс цілодобово доступний, дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

​

​

​

​

​

​

ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЬСТВА

Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від насильства

1. Встановити довірливі стосунки між дитиною та дорослим – «Я тобі вірю».

• Багато дітей не можуть розповісти дорослим про те, що сталося, оскільки бояться, що вони їм не повірять. Причина цих страхів криється в тому, що кривдник/кривдниця/агресор/агресорка зазвичай авторитетніші та сильніші за постраждалу дитину.

2. Виявити співчуття – «Мені шкода, що це сталося».

• На другому етапі дитина повинна відчути, що її чують, їй співчувають, розуміють думки та почуття, які у неї виникають.

3. Зменшити відчуття провини – «Ти не винен/не винна в тому, що сталося».

• Це третій крок, який спрямований на те, щоб дитина почувалася комфортно та безпечно. Дорослий не повинен засуджувати, негативно оцінювати поведінку дитини.

​

Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від насильства

4. Підтримати та схвалити поведінку дитини: «Добре, що ти розповів/розповіла про це».

• Позитивна, емоційна підтримка, підкріплення бажання знайти вихід із ситуації насильства є важливими моментами цього етапу. Дитині потрібна допомога в подоланні страхів, які виникають після розкриття фактів насильства.

5. Знайти резерви підтримки та допомоги – «Подумай, кому ще ти можеш розповісти про те, що сталося/відбувається?»

• У даному випадку важливо показати дитині, що є люди, організації, яким можна довіритися та отримати від них допомогу й підтримку (родичі, знайомі, вчителі, сусіди, служби соціального захисту, поліція, органи опіки і опікування та ін.).

​

Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від насильства

6. Створити умови для припинення насильства та виробити стратегію поведінки – «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб попередити подібні дії».

• Тут потрібно з’ясувати внутрішні резерви дитини. Потім знайти разом з нею нові шляхи виходу із ситуації, що склалася. Часто дитина не бачить виходу, і їй здається, що проблему неможливо розв’язати. Тому важливо розпочати обговорення, під час якого спрямувати її на пошук альтернативних рішень. Роблячи вибір, дитина бере на себе відповідальність і, таким чином, у неї підвищується мотивація до активних дій. Але разом із цим дитині слід дати зрозуміти, що гарантій того, що ситуація не повториться, немає.

​

​

​

​

​

​

​

Типовий алгоритм ведення діалогу з дитиною, яка постраждала від насильства

7. Підтримати в рішучості. Звертатися по допомогу та за підтримкою щоразу, колиє потреба, – «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки вважатимеш за необхідне».

• Чітко демонструйте позицію, що немає жодних обставин, якими можна було б виправдати насильницьку поведінку. Звертайтеся до дитини спокійним тоном, уникаючи активних проявів емоцій, незалежно від змісту запитання. Якщо дитина плаче, дозвольте їй це робити. Скажіть, що це цілком нормальна реакція. Стежте, щоб ваша розмова була довірливою. Визначитесь із дитиною, яка інформація має залишитися конфіденційною, а яка може бути розголошена. Повідомте, яку інформацію ви зобов’язані будете передати державним структурам.
• Не забудьте наприкінці розмови поцікавитися, чи хоче дитина ще щось сказати чи дещо запитати у вас.

​

Важливо! При спілкуванні з дитиною, яка постраждала від насильства, неприпустимо:

• «читати нотації»;
• відволікатися від розмови з дитиною;
• обіцяти винагороду за надання інформації;
• примушувати відповідати, наполягати розказати правду, навіть якщо впевнені, що дитина обманює; вимагати детальної інформації за умови, якщо дитина не розповідає всього, що, на вашу думку, їй відомо достеменно;
• провокувати дитину питанням, як би вона хотіла покарати кривдника/кривдницю, що, на її думку, має бути справедливим покаранням за вчинене;
• засуджувати будь-яку з відповідей, почутих від дитини;
• виправляти «неправильну відповідь». Краще використайте додаткові запитання;
• робити припущення щодо того, хто винен;
• виявляти роздратування, перебивати;
• підганяти дитину;

​

Важливо! При спілкуванні з дитиною, яка постраждала від насильства, неприпустимо:

• розпитувати дитину, чому злочинець/злочинниця завдав/завдала кривди саме їй. Дитина не усвідомлює цього і часто звинувачує себе;
• ставити запитання на кшталт, чи любить дитина кривдника/кривдницю, та, навпаки, – чи любить кривдник/кривдниця дитину;
• давати надію на те, в чому самі не впевнені, наприклад, «з тобою більше ніколи не станеться нічого поганого», чи «подібні дії ніколи не повторяться»;
• обіцяти дитині, що ви не збираєтеся розказувати нікому про те, що почули від неї. Може статися так, що інформацію щодо цієї справи треба буде передати до інших структур чи органів поліції;
• допускати жодного прояву зневаги до постраждалої особи. Виявляйте розуміння та повагу, сприймайте постраждалу дитину такою, якою вона є.

​

​

​

​

​

​

Рекомендації фахівцям/фахівчиням щодо їхньої небажаної поведінки в процесі�опитування дитини, що постраждала від насильства:

Важливо!

• не слід перестрибувати з теми на тему;
• не ставте одночасно більше одного запитання;
• уникайте жестикуляції та інтенсивної міміки;
• не вживайте заперечень;
• уникайте незрозумілих багатозначних висловів (наприклад, «ці речі», «така поведінка»);
• уникайте абстрактних, узагальнюючих термінів та назв, надаючи перевагу конкретнішим поняттям (наприклад, замість «тварина або зброя» скажіть «собака або пістолет»);
• уникайте висловів, які змінюють значення залежно від місця й часу (наприклад, «тут», «там», «раніше», «пізніше»);
• працюючи з маленькими дітьми, уникайте термінів, які описують співвідношення (наприклад, «більше», «менше», «швидше»);
• не забудьте насамкінець розмови запитати дитину, чи хоче вона ще щось сказати.

​

​

Приклад «Я – твердження» для самостійного опрацювання за власним бажанням

Коли я (описати ситуацію або поведінку людини).

• Мамо, тато…, ти/ви на мене кричите, даєте ляпаса, звертаєтесь лайливими словами, забороняєте спілкуватися з друзями/подругами тощо.

Я відчуваю… (власні почуття та переживання стосовно ситуації).

• Я переживаю біль, страх, тривогу, хвилювання, погано сплю, відчуваю занепокоєння, плачу тощо.

Тому що… (пояснення, чому дії співрозмовника/співрозмовниці викликають такі емоції, висловлення власних інтересів).

• Тому що мені це неприємно. Я прошу вас почути мене та не вчиняти до мене такі дії.

Ось чому я хочу/бажаю/хотів/хотіла б… (бажані зміни в діях співрозмовника/співрозмовниці).

• Ось чому я хотіла/хотів би виробити спільні правила спілкування, щоб ми чули одне одного та уникали неприємних ситуацій в нашій сім’ї.

​

​

​

​

​

Цікаво!!!

Експрес-опитування Побудова хмаринки «ТЕГО»

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

• http://autta.org.ua/ - Портал превентивної освіти – підручники, посібники, розробки уроків, презентації, відео, мультфільми;
• Серія ліфлетів для педагогів, батьків та дітей “Як уберегти дитину від насильства?” - https://la-strada.org.ua/download/seriya-lifletiv-dlya-pedagogiv-batkiv-ta-ditej-yak-uberegty-dytynu-vid-nasylstva;
• Запобігання та протидія домашньому насильству: діяльність закладів освіти. Навчально-методичний посібник. Андрєєнкова В. Л., Байдик В. В., ВойцяхТ. В., Калашник О. А. та ін. Київ ФОП Нічога С. О. 2020. 196 с. - https://la-strada.org.ua/download/zapobigannya-ta-protydiya-proyavam-nasylstva-diyalnist-zakladiv-osvity-navchalno-metodychnyj-posibnyk

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ЗА ДОДАТКОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ ВИ МОЖЕТЕ ЗВЕРНУТИСЯ:�

e-mail: slavikbandura@ukr.net

bv456159@gmail.com

тел 0951378889

​