�Тіні забутих предків
Миха́йло Миха́йлович Коцюби́нський
“Тіні забутих предків” історія написання
Цю повість Коцюбинський написав під враженнями від побаченого в Карпатах. 1910 р. він уперше побував на Гуцульщині. Його вразили природа, звичаї, повір’я, життя гуцулів. Автор провів велику підготовчу роботу: зібрав етнографічний матеріал, самостійно спостерегів та вивчав життя звичайних людей, користувався фольклорно-етнографічними збірниками В. Гнатюка, І. Франка.
Роботу над твором він почав 25 вересня 1911р. А завершив уже в жовтні 1911 в Чернігові.
Через рік повість була надрукована у львівському «Літературно-науковому віснику» та ж. «Заветы» російською мовою.
Літературний паспорт твору
*Рід літератури «Тіні забутих предків»: епос.
*Тема «Тіні забутих предків»:
-зображення життя гуцулів на межі ХІХ-ХХ ст.;
-відтворення поетичного світу давніх гуцульських традицій, міфологічного світосприйняття і світовідчуття гуцулів;
-сильних і нестримних почуттів;
-органічної єдності з природою.
Літературний паспорт твору
*Ідея «Тіні забутих предків»:
*Герої «Тіні забутих предків»:
- Марічка Гутенюк та її родина;
- Іван Палійчук та його родина;
- Палагна — дружина Івана Палійчука;
Проблематика повісті «Тіні забутих предків»:
*гармонії людини і природи
*життя і смерті;
*вічності й сили кохання;
*протиборства добра і зла;
*сенсу житія і щастя людини; вірності й зради;
*вірності кохання і деспотизму антигуманних звичаїв;
* ролі праці в житті людей;
* стосунків батьків та дітей;
* язичництва і християнства.
*Художній напрям:
модерний твір, у якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу.
*Примітки:
Повість Михайла Коцюбинського написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В основу повісті ліг мандрівний сюжет про закоханих з ворогуючих родин, подібний до фабули трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
У творі розповідається про кохання Івана й Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано автентичний побут і життя гуцулів.
Інші назви:�
*Тіні минулого
*Голос віків
*Відгомін Предковіку
*Дар Предків забутих
П Е Р С О Н А Ж І
Іван Палійчук
Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею:
«Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві).
Коли Іван підріс, він став гарним парубком:
«Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».
Іван дуже відданий у коханні: покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.
Марічка�
Марічка Гутенюк – кохана Івана. Марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина. Вона щиро віддана лише коханій людині – Івану.
Марічка мрійлива, дуже любить співати:
«Марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист Марічки до складання пісень).
Паланга
Палагна – дружина Івана. На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка.
«На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».
«Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю».
Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.
Ю р а
Юра – сусід Івана, коханець Палагни, мольфар (чарівник).
«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі».
Образ Юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. Через пристрасну закоханість у Палагну вдається до чар, які підточують здоров’я Івана.
Міфічні істоти�
Щезник – злий дух:
«На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
Чугайстир – добрий лісовий дух:
«Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».
Нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі.
Ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки.
«Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Марічки).»