Підвищення професійної компетентності педагога в умовах Нової української школи
Кожен педагогічний працівник має право на «підвищення кваліфікації та перепідготовку» та водночас він зобов’язаний «постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність».
Реальна дієвість Нової української школи залежить від кожного конкретного педагога: його знань, умінь, компетенцій, розуміння стратегічних цілей діяльності та наявності дієвого інструментарію для практичної реалізації заявлених завдань.
Підвищення професійної компетентності педагога в умовах Нової української школи
Низький
Достатній
Високий
Який же він —компетентний педагог?
Середній
01
02
03
04
Не вміє пристосовувати виклад навчального матеріалу до особливостей аудиторії; мету занять визначає стихійно, без урахування підготовленості учнів; навчально-методичною літературою послуговується мінімально; переважають традиційні методи одностороннього пояснення, учні пасивно сприймають інформацію;елементи організаційної структури уроку не обґрунтовані, не чіткі |
| Володіє стратегією навчання учнів за розділами курсу; мета й завдання діяльності обгрунтовані; переважають традиційні методи й прийоми навчально-пізнавальної діяльності; активізація діяльності учнів здійснюється без дидактичного обґрунтування |
| Володіє стратегією компетентнісного підходу;мета уроку формулюється в діяльнісній формі;чітко визначає етапи уроку, форми та методи навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів; зміст, методи, прийоми й технології навчання відповідають меті та змісту уроку;уміло впроваджує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання; може формувати предметну компетентність учнів; використовує діяльнісний, диференційований та особистісно зорієнтований підходи |
| Володіє стратегією компетентнісного підходу; мета уроку формулюється в діяльнісній формі: чітко визначає етапи уроку, форми й методи навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів; зміст, методи, прийоми й технології навчання відповідають меті та змісту уроку; уміло впроваджує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання; може засобами навчального предмета формувати в учнів ключові, загальнопредметні та предметні компетентності; використовує діяльнісний, диференційований та особистісно зорієнтований підходи |
РІВНІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
Працюємо із термінами ЗУ «Про освіту» та Концепції НУШ.
Академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.
Викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.
Заклад освіти — юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Здобувачі освіти — вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.
Освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Педагогічна діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Результати навчання — знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів.
Сертифікація педагогічних працівників — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.
Якість освіти — відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг.
Якість освітньої діяльності — рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.
Види освіти — формальна, неформальна, інформальна.
Формальна освіта — це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.
Неформальна освіта — це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не�передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.
Інформальна освіта — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
Ключові компетентності — вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно—комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність.
Наскрізні вміння — читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.
Формула нової школи: педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками; умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно; орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти�новий зміст і набути компетентності для життя; децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію; справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти; сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови,�засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.
Складові педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог — взаємодія — взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей.
Це навчання, або підвищення кваліфікації працівників відповідно до актуальних потреб організації у вигляді семінарів, тренінгів, воркшопів, кількаденних інтенсивів тощо. Зазвичай, такі навчання є груповими і сегментовані за спеціалізацією та рівнем кваліфікації.
Що таке корпоративне навчання?
Як засвідчує світова практика, як освітня так і виробнича, для досягнення ефективності, гнучкості та своєчасності найбільш дієвим є корпоративне навчання кадрів. Пріоритетом такого навчання є не отримання великого обсягу «найкращих знань», а набуття актуальних знань, умінь і навичок для підвищення ефективності діяльності будь-якої установи, у нашому випадку — школи.
Метою корпоративного навчання є оперативне формування професійних компетентностей, що передбачає максимальну їх реалізацію в реальній освітній ситуації й виражається в зміні поведінки вчителів, підвищенні якості та продуктивності їх праці.
01
02
03
Ключовою ознакою системи методичної роботи з педагогічними кадрами має бути принцип не «Навички про всяк випадок» (just in case), а принцип «Навички вчасно (за потребою)» (just in time).
Найпоширені методи корпоративного навчання
Баддінг / партнер / Включення педагогічного працівника в процес діяльності іншого педагога
(budding)
Тьюторство /координація / Супровід процесу навчання, обговорення досвіду перенесення (tutoring) отриманих знань у реальну практику
Воркшоп /робоча майстерня /Інтенсивний навчальний захід, на якому учасники навчаються, (workshop) перш за все, завдяки власній активній роботі.
Менторінг / обмін / Цілеспрямована передача досвіду
(mentoring)
Коучінг / еврика / Розкриття потенціалу особистості педагога
(coaching)
Шедоуінг / тінь / Спостереження за процесом роботи
(shadowing)
Секондмент / відрядження / Стажування, ротації
(secondmеnt)