Урок №5,6

Платформи віддалені далеко від меж сучасних літосферних плит. Тому це стійкі, спокійні ділянки земної кори, без землетрусів і виверження вулканів.

Материки знаходяться� на платформах.

На платформах утворюються рівнини.

Планетарними формами рельєфу земної поверхні є материки та западини океанів. �У межах материків виокремлюють дві основні форми рельєфу — рівнини та гори.

Основою (фундаментом) платформи були зруйновані гори.

Повільні опускання окремих ділянок фундаменту платформи затоплювалися водою (морями).

Осадовий шар

Гранітний�шар

На її дні горизонтальними шарами накопичувалися нові гірські породи — осадовий шар, який називають чохлом

Частини платформи з осадовим шаром називають плитами

Частини платформи без осадового шару — щитами

ПЛИТИТА

ЩИТ

Віднайдіть на карті: Східноєвропейську платформу, яка займає велику частину території Східної Європи.

На азійській частині материка Євразія знаходяться

Сибірська й Індійська платформи.

Значну частину Африки займає Африкано-Аравійська платформа.

У західній частині Австралії знаходиться Австралійська платформа.

На території Америки знаходяться Північноамериканська та Південноамериканська платформи.

Центральну частину Антарктиди займає Антарктична платформа

Сейсмічні пояси Землі

Прикордонні зони між літосферними плитами називають сейсмічними поясами Землі. Найбільший із них має назву Тихоокеанське вогняне кільце.

Сейсмічні зони простягнулися на тисячі кілометрів

і збігаються з районами глибинних розломів на суходолі, а в океані — із серединно-океанічними хребтами глибоководних жолобів.

Пояси складчатості– рухомі частини літосфери

На межі зіткнення літосферних плит утворюються гори: складчасті й брилові

Там, де складки гірських порід добре проглядаються, існують молоді складчасті гори. Вони почали формуватися в останні 25 млн років, тобто в середині кайнозойської ери.

Гімалаї. Джомолунгма

Складчасті гори зазвичай високі. Вони цілими пасмами тягнуться, наприклад, уздовж узбережжя Тихого океану (Анди, Кордильєри)

Анди

Кавказ. Казбек

Карпати. Говерла

Альпи

Поступово складчасті гори руйнуються і під час подальших рухів земної кори розбиваються на окремі брили. При цьому ділянки земної поверхні

по розломах зміщуються вертикально.

горст

грабен

У палеозойську еру виникли

Аппалачі, Уральські, Скандинавські гори.

Кордильєри

високогірний тип рельєфу притаманний

переважно молодим складчастим горам. Для нього характерні круті схили, гострі вершини, вкриті льодовиком, глибокі міжгірні улоговини.

Середньогірний рельєф можуть мати як молоді, так і складчасто-брилові гори. Часто їхня незначна висота (до 2000 м) зумовлена складом гірських порід, які руйнуються водою, вітром. їхні міжгірні западини неглибокі

Аппалачі

Низькогірний рельєф переважає у давніх складчасто-брилових горах. Його характерними

рисами є переважно м’які обриси схилів і плоскі вершини. Таким є, наприклад, рельєф Уральських гір.

Уральські

Чим гори давніші за часом горотворення, тим більше вони зруйновані зовнішніми процесами. Зазвичай такі гори низькі за абсолютною висотою. Найбільш високі й сейсмічно активні області нашої планети — молоді гори альпійської складчастості.

Рельєф дна океану

шельф

Материковий схил

Ложе океану

Серединно океанічний хребет

Глибоководний жолоб

Північний Льодовитий океан

шельф

Азія

Підводна окраїна материка включає в себе материкову обмілину (шельф) і материковий схил та має материковий тип земної кори

Ложе океану має океанічний тип земної кори.

У межах океанічної земної кори також існують платформи, які називають океанічними.

Це стійкі ділянки ложа океанів.

У рельєфі їм відповідають глибоководні рівнини, серед яких є велетенські улоговини.

Атлантичний океан

Підводні хребти утворюються і в місцях розходження літосферних

плит.

При цьому в земній корі виникають велетенські, завглибшки кілька

кілометрів розколини дна - рифти.

Через них з надр Землі піднімається

речовина мантії, що нагромаджується і застигає

Шельф

Материковий схил

Серединно- океанічний хребет

Глибоководний жолоб

Підводна окраїна материка

Ложе океану

Перехідна зона

Практична робота №1

Аналіз тектонічної �та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу

На тектонічній карт і світу різними кольорами показані давні та молоді платформи, а також області складчатості різних періодів горотворення

Тектонічна карта

Практична робота №1. Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.

Літосферні плити — величезні блоки земної кори й верхньої мантії, обмежені �з усіх боків сейсмічноактивними зонами (поясами)

Платформа — велика, стійка, відносно рівна ділянка земної кори

Області складчатості — зони взаємодії літосферних плит, у яких земна кора зминається в складки

Планетарними формами рельєфу земної поверхні є материки та западини океанів.� У межах материків виокремлюють дві основні

форми рельєфу — рівнини та гори.

Тектонічні структури — різні за будовою та віком ділянки земної кори. їх основними типами є платформи (давні відносно стійкі вирівняні ділянки земної кори) та області складчастості (рухомі ділянки земної кори).

Між будовою літосфери й основними формами рельєфу існує тісний взаємозв’язок. � Так, платформам у рельєфі відповідають рівнини,� а областям складчастості — гори.

Східноєвропейська рівнина

Східносибірське плоскогір'я

Великі рівнини

Амазонська та Ла-Платська низовини

гори Кордильєри

Гори Анди

Гори Карпати, Кавказ, Тянь-Шань