Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну�(«Пам’яті тридцяти», «Одчиняйте двері…»)

КРІСЛО �ВІДВЕРТОСТІ

Я отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно.

С. Єфремов казав, що я «був дивним мрійником з очима дитини та розумом філософа».

Я видатний український «кларнетист» .

Я очолював Міністерство освіти УРСР.

Євген Маланюк написав про мене, що «…від кларнета мого – пофарбована дудка зосталась…»

На думку Василя Стуса, я «… така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Зеров і Курбас. З однією різницею – їхня фізична смерть не означала смерти духовної…», а я ж «…фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування… по той бік самого себе».

Літературознавець О. Білецький про мене говорив: «Музичність заполонила все його світосприймання… З духу музики зародилася ця лірика».

29 січня 1918 р. на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів від Києва, відбувся бій між українськими патріотами-добровольцями й багатотисячним підрозділом червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова, який дозволив на кілька днів зупинити наступ більшовиків на Київ.

Ворог значно переважав чисельно, проте 600 юнаків (серед них, окрім студентів, було також близько тридцяти школярів – підлітків 14-16 років) протрималися майже

цілий день. Близько 100 чоловік загинуло в бою.

Крім того, під час відступу на станцію Крути група з 35 юнаків потрапила в полон до більшовиків.

Хоча й бій не мав визначального воєнного значення, для українського народу він став символом героїзму й жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежність України.

У радянські часи полеглих під Крутами кваліфікували як зрадників або просто замовчували. Студентські могили з Аскольдової гори забрали й спочатку виростили на тому місці парк. Після Другої світової війни тут поховали радянських вояків, полеглих під час визволення Києва.

Безпосереднім поштовхом до написання вірша «Пам’яті тридцяти» стало перепоховання в Києві, на Аскольдовій могилі, близько тридцяти загиблих у бою українських юнаків. У цьому жалобному заході, що відбувся 19 березня, взяв участь 27-літній поет. А вже 21 березня в газеті «Нова Рада» опубліковано поезію П. Тичини «Пам’яті тридцяти». Це був перший поетичний твір, присвячений героям Крут.

«Пам’яті тридцяти» – вірш-�реквієм, поетична епітафія.

Реквієм – це траурна заупокійна меса, а також музичний жанр, написаний у формі й на тексти заупокійної меси.

ХУДОЖНІ ОБРАЗИ ТВОРУ

СОНЦЕ, ВІТЕР, ДНІПРО – образи-символи життя, щастя, радощів;

КРИВАВА ДОРОГА – образ –символ нещасливого майбутнього;

КАЇН;

АСКОЛЬДОВА МОГИЛА;

ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ – це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули;

НОВИЙ ЗАПОВІТ;

«УКРАЇНСЬКИЙ ЦВІТ»;

«ЗРАДЛИВА РУКА».

Автор тужить за вбитим цвітом нації, оплакує

смерть борців за волю, підводить читача до

думки, що щастя на крові не збудуєш.

У розпачі вигукує: «Боже, покарай!» — і

цей вигук про покарання летить у вічність,

адже тільки Бог може карати й милувати.

​

ВІРШ П. ТИЧИНИ «ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ» — ГЛИБОКО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТВІР.

ГІПЕРБОЛА

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ

РЕФРЕНИ

ЕПІТЕТИ

МЕТАФОРИ

ГІПЕРБОЛА: «всі шляхи в крові»;

ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ

РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ:

«Одчиняйте двері – наречена йде!», «Одчинились двері – голуба блакить!», «Одчинились двері – горобина ніч!», «Одчинились двері – всі шляхи в крові!»;

РЕФРЕНИ: «одчиняйте двері», «одчинились двері»;

ЕПІТЕТИ: «голуба блакить», «незриданні (авторський неологізм) сльози»;

МЕТАФОРИ: «очі, серце і хорали стали, ждуть», «одчинились двері»;

Про твір «Одчиняйте двері» дослідник творчості

П. Тичини А. Ніковський писав: «Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження, про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».