Особливості індивідуального стилю Лiни Костенко.�«Страшнi слова, коли вони мовчать» – лiричний роздум про значення слова в життi людини

​

Шістдесятники?�Хто вони?

Я вибрала Долю собi сама.�І що зi мною не станеться —�у мене жодних претензій нема�до Долi — моєї обраницi��  Л. Костенко

​

� �

Літературне резюме Ліни Костенко

�1.Назва виду документа Літературне резюме�2.Прізвище, ім’я, по батькові письменника�3.Домашня адреса�4.Дата і місце народження �5.Відомості про освіту.�6. Видавнича діяльність�7. Основні мотиви�8.Нагороди  �9.Особисте життя�10.Громадська діяльність�11.Творче кредо�12.Моральне кредо�13.Улюблений музичний твір� 4.Афоризми Ліни Костенко

• 1.
• Назва виду документа Літературне резюме
• 2. Прізвище, ім’я, по батькові письменника Ліна Василівна Костенко
• 3.Домашня адреса Проживає в місті Київ
• 4. Дата і місце народження
• Народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині.
• 5. Відомості про освіту.
• Київський педагогічний інс­титут та Московський літературний інсти­тут імені М.Горького
• 6. Видавнича діяльність
• Збірка «Промін­ня землі» 1957 р. «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989) тощо. Перу пи­сьменниці належить історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), історичний роман «Берестечко», перший прозовий роман «Записки українського самашедшого»(2010).
• 7. Основні мотиви
•  історія українського народу; єднання людини з природою;
• філософічність буття; тема поета й поезії;
• тема кохання; тема війни; тема творчої праці; тема моралі

8. Нагороди

 Почесний професор Національного університету «КиєвоМогилянська академія»; Почесний доктор Львівського національного університету; Почесний доктор Чернівецького національного університету); Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка; Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги; Нагороджена Почесною відзнакою Президента України і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня; Відзнака «Золотий письменник України», У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.

9.Особисте життя

Була двічі заміжньою

Діти: Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог.

Цвіркунов Василь Васильович-молодший, програміст.

• 10. Громадська діяльність
• Учасник гуманітарної акції «Другий фронт АТО», постійний учасник експедицій Центру захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій (при Міністерстві з надзвичайних ситуацій)

​

• 11.Творче кредо

« Поезія – рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати»

12.тМоральне кредо

«Зробити щось, лишить по собі!»

13.Улюблений музичний твір

«Реквієм» Верді

​

• Афоризми Ліни Костенко

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт...

 Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям. 

Якщо я не виживу, то людство й не помітить, а якщо людство не виживе, то й мені гаплик.

Скажи, навіщо людству розум,�щоб так цей світ занапастить? 

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає.

Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що... («Записки українського самашедшого»)

Самотнім добре – жодної розлуки.

Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде

Люди, будьте взаємно ввічливі!

​

• Страшні слова, коли вони мовчать,�коли вони зненацька причаїлись,�коли не знаєш, з чого їх почать,�бо всі слова були уже чиїмись.��Хтось ними плакав, мучивсь, болів,�із них почав і ними ж і завершив.�Людей мільярди і мільярди слів,�а ти їх маєш вимовити вперше!��Все повторялось: і краса, й потворність.�Усе було: асфальти й спориші.�Поезія - це завжди неповторність,�якийсь безсмертний дотик до душі

​

• Назва: «Страшні слова, коли вони мовчать»
• Провідний мотив: Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.
• Ідея: Показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать»
• Вид лірики: Філософська
• Віршовий розмір: П’ятистопний ямб+пирихій
• Римування: Перехресне

​

• Художні засоби: епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»;
• метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів» оживлюють, олюднюють слова;
• анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли», яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать»;
• антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність світу, і його повторюваність, узагальнюючи словами «Усе було», і підводять до висновку: «Поезія — це завжди неповторність».

​

• Життя іде і все без коректур
• Життя іде і все без коректур.
• І час летить, не стишує галопу.
• Давно нема маркізи Помпадур,
• і ми живем уже після потопу.
• Не знаю я, що буде після нас,
• в які природа убереться шати.
• Єдиний, хто не втомлюється, - час.
• А ми живі, нам треба поспішати.
• Зробити щось, лишити по собі,
• а ми нічого, – пройдемо, як тіні,
• щоб тільки неба очі голубі
• цю землю завжди бачили в цвітінні.
• Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
• Щоб ці слова не вичахли, як руди.
• Життя іде і все без коректур,
• І як напишеш, так уже і буде.
• Але не бійся прикрого рядка.
• Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
• Не бійся правди, хоч яка гірка,
• Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
• Людині бійся душу ошукать,
• Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

​

Плакат думок

Інструктаж домашнього завдання

• Опрацювати сторінки підручника

​

​

• Написати листа письменниці, у якому Ви розкажете про поезію Ліни Костенко, яка вразила Вас найбільше.

​

.� �

І якби на те моя воля,�написала б я скрізь курсивами:�— Так багато на світі горя,�Люди, будьте взаємно красивими!!!�