Петро І (1672 – 1725 рр.), останній правитель Московського царства і перший імператор створеної ним Російської імперії.

У 1721 р. Росію було проголошено імперією. Впроваджено адміністративний поділ на губернії.

Росія – самодержавна (абсолютна) монархія, правляча династія – Романови.

Аграрна країна, більшість населення – селяни-кріпаки.

Темпи економічного розвитку суттєво відставали від західноєвропейських; мануфактурне виробництво малорозвинене.

Державне управління

• Засновано Сенат – вищий колегіальний судовий та управлінський орган.
• Затверджено Табель про ранги – систему чинів та порядок проходження служби.

Гроші та податки

• Запроваджено в обіг нові золоті, срібні та мідні монети.
• Перехід від подвірного до подушного податку.
• Запроваджено регулярні ревізії – переписи чоловічого населення.

Військова справа

• Створено Азовський флот.
• Сформовано регулярну армію на основі рекрутських наборів (служба рекрутів була довічною).
• Затверджено військовий і морський статути, єдину форму.

Церква

Створено державну мережу загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів; дворянам заборонено одружуватися без документу про закінчення школи.

На службу і для викладання у Росію запрошувалися іноземні спеціалісти та вчені.

Було розбудовано нову столицю імперії – Петербург.

У Петербурзі 1714 р. було засновано першу публічну державну бібліотеку і Кунсткамеру (природничий музей).

Прагнення Речі Посполитої та Данії отримати прибалтійські землі, захоплені Швецією у Тридцятилітній війні.

Прагнення Росії отримати вихід до Балтійського моря.

І період 1700 – 1706 рр.

Річ Посполита, Данія та Саксонія вийшли з війни через перемоги Швеції. Росія почала переозброєння своєї армії, засновано Петербург.

ІІ період 1707 – 1709 рр.

Злам у ході військових дій на користь Росії після перемоги у Полтавській битві (1709 р.)

ІІІ період 1710 – 1721 рр.

До антишведської коаліції повернулися Річ Посполита, Данія, Саксонія та Пруссія. Швеція зазнала поразки.

Катерина І, дружина Петра І; після його смерті проголошена імператрицею завдяки підтримці князя О. Меншикова.

Відкрито Академію наук, засновану Петром І.

Відправлено експедицію В. Беринга до Камчатки, щоб дослідити, чи поєднує Азію та Америку перешийок.

Створено Верховну таємну раду під головуванням імператриці.

Олександр Меншиков, довірена особа Петра І. Придушив антимосковське повстання Івана Мазепи, вирізавши Батурин (1708); командував лівим крилом москвинів у Полтавській битві (1709), розбив противника при Переволочній, знищив Чортомлицьку Січ. Був царським намісником під час Прутського походу царя (1711).

Петро ІІ Олексійович, онук Петра І.

Став імператором у 11-річному віці після смерті Катерини І.

Меншикова з родиною позбавлено майна і відправлено на заслання.

Сам Петро ІІ помер від віспи за декілька годин до весілля.

Анна Іоанівна, племінниця Петра І, дочка Івана V Олексійовича, була запрошена на престол через відсутність спадкоємця Петра ІІ.

Після смерті Петра II Верховна таємна рада обрала її імператрицею (1730) на певних умовах, що були потім розірвані.

Головні посади посіли іноземці, зокрема фаворит німець Бірон.

Ліквідувала українську автономію після смерті гетьмана Данила Апостола (1734). Започаткувала Другу Малоросійську колегію.

Своїм спадкоємцем призначила малолітнього Івана VI, а регентами — племінницю Анну Леопольдівну та Бірона. Але внаслідок двірцевого перевороту (1741) престол перейшов до дочки Петра I — Єлизавети Петрівни.

Єлизавета Петрівна, дочка Петра І та Катерини І.

Здійснила державний переворот за підтримки Преображенського полку.

Заснувала Дворянський і Купецький банки; стимулювала мануфактурний розвиток; ліквідувала внутрішні мита.

Відкрила нові навчальні заклади, зокрема Московський університет та Академію мистецтв.

Відновлення гетьманства. На Глухівській Раді 1750 р. гетьманом України було обрано Кирила Розумовського.

Петро ІІІ (1761 – 1762 рр.), онук Петра І, спадкоємець Єлизавети І та його дружина Катерина ІІ.

Здійснила державний переворот за підтримки гвардійських полків. Петра ІІІ було убито.

Внутрішню політику спрямувала на утвердження «освіченого абсолютизму».

Проведено реформу Сенату; секуляризовано церковні землі.

В Україні ліквідовано Гетьманство (1764 р.), Запорізьку Січ (1775 р.), поширено кріпацтво (1783 р.).

Для освоєння Поволжя і Північного Причорномор'я запрошено німецьких колоністів.

Усі стани, крім кріпосних селян, набули право брати участь у місцевому самоврядуванні; дозволялося вільне відкриття промислових підприємств.

«Жалувана грамота» (1785 р.) закріпила права та привілеї дворян і міщан.

Засновано нові навчальні заклади (Смольний інститут шляхетних дівчат), створено систему початкової освіти (народні училища в губерніях та повітах).

Омелян Пугачов, небагатий землевласник-козак, відставний військовий.

Підняв повстання на р. Яїк, проголосивши себе імператором Петром ІІІ, що дивом урятувався від смерті.

Пообіцяв селянам визволення від кріпацтва.

У повстанців не було злагодженості, тому їх армія поступово перетворилася на розрізнені банди.

Спочатку голову Пугачова Катерина ІІ оцінила в 500 карбованців, але потім вартість зросла до 28000 карбованців. Пугачова взяли в полон, відвезли до Москви та четвертували.

Європейський вектор

Мета: зміцнити міжнародні позиції Росії, послабити Англію.

• Відбила спробу Швеції (1788 – 1790 рр.) повернути землі, втрачені у Північній війні.
• Разом з Австрією та Пруссією здійснила поділи Речі Посполитої.

Південний вектор

Мета: посилення політичних та економічних позицій у Північному Причорномор'ї, на Балканах та в країнах Близького та Середнього Сходу.

• Перемогла у російсько-турецьких війнах 1768 – 1774 рр. (Кючук-Кайнарджійський мир 1774) та 1787 – 1791 рр. (Ясський мир 1791).
• У 1783 р. Кримське ханство включене до складу Російської імперії.
• Розпочато колонізацію Північного Причорномор'я.
• Встановила протекторат над Східною Грузією, що стало початком приєднання Грузії до Росії.

Східний вектор

Мета: розширити імперські володіння.

• Колонізація Казахстану.
• Освоєння приєднаної Єлизаветою І Чукотки.
• Заснування «Російської Америки» - першого російського поселення на Алясці (1784 р.).
• Створення Російсько-Американської компанії, що мала монопольне право на промисли і землі, не зайняті іншими державами (1799 р.).

Британський історик Норман Дейвіс

«…У російських правителів була наркотична залежність від територіальних завоювань. Їх голод на землю був патологічним симптомом вражаючої неефективності системи і традиційної войовничості. Особлива іронія полягала в тому, що найбільша країна світу потребувала постійного притоку нових земель і населення, щоб заглушити почуття вразливості, щоб здійснити те, що інші здійснювали набагато меншими коштами…»