Права людини та права дитини в умовах збройного конфлікту
Станом на 18 серпня 2023 р. під час повномасштабної війни в Україні загинули 502 дитини, а понад 1601- отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Такі цифри не остаточні. Оскільки триває робота з їх встановлення в місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
Найбільше постраждало дітей у:
Донецькій області - 485,
Харківській - 299,
Київській - 129,
Херсонській - 120,
Запорізькій - 99,
Миколаївській - 97,
Дніпропетровській - 94,
Чернігівській - 71,
Луганській - 67.
За даними порталу «Діти війни»:
безвісти
«Під час війни порушуються
всі права дитини: право на життя,
право бути з сім’єю і громадою,
право на здоров’я,
право на розвиток особистості,
а також право на турботу і захист»,
– зазначається у звіті ООН 1996 року
«Вплив збройного конфлікту на дітей».
Захист дітей в умовах збройного конфлікту у міжнародному праві
В останні десятиліття захист і добробут
дітей під час конфлікту став важливою
частиною порядку денного міжнародної
спільноти.
Таким чином було розроблено низку
норм і стандартів, що утворюють
нормативно-правову базу для захисту
дітей в умовах збройного конфлікту.
Женевські конвенції про захист жертв війни (1949) Додаткові протоколи до Женевських конвенцій (1977)
Встановлюють заборони нападів на цивільних осіб, невибіркових нападів, а також використання зброї невибіркової дії. Всі вони були варварськи порушені Росією під час обстрілів Маріуполя, Києва, Харкова, Херсона, Чернігова та інших населених пунктів і спровокували численні жертви серед дітей.
Такі дії кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності і становлять частину державної політики Росії, що полягає в повному ігноруванні та недотриманні фундаментальних правил ведення війни.
Конвенція ООН про права дитини (1989) Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (2000, ратифікований Україною у 2004 році)
Під час збройного конфлікту діти мають право на особливі повагу та захист. Окремі заборони стосуються залучення дітей до участі у збройному конфлікті. Серед них — заборони вербувати дітей до збройних сил та дозволяти дітям брати участь у бойових діях.
Проте росія грубо порушує усі міжнародно-правові акти. Вбиває та калічить українських дітей, руйнує наші школи та лікарні, відмовляє в доступі до гуманітарної допомоги, примусово переміщує цивільне населення, зокрема дітей, на територію рф.
інших інструментів «м’якого права»
продовжує розвиватися та надавати
рекомендації щодо того, як розширити захист і
дотримання прав дитини під час збройних
конфліктів. Однак, ефективне впровадження
стандартів, передбачених цими нормативно-
правовими актами, досі є значною проблемою
в багатьох частинах світу, і, зокрема, в Україні.
Українське законодавство на варті безпеки дітей
Закон України «Про охорону дитинства» –
основний закон України, що регулює ситуацію з дітьми в умовах збройних конфліктів.
Згідно з ним, дитиною, постраждалою внаслідок воєнних дій
та збройних конфліктів, вважається «дитина, яка внаслідок
воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення,
контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального,
психологічного насильства, була викрадена або незаконно
вивезена за межі України, залучалася до участі у військових
формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в
полоні».
Держава зобов’язана вживати
всіх необхідних заходів для
забезпечення захисту цих дітей,
догляду за ними та возз’єднання
їх із членами сім’ї (зокрема
розшук, звільнення з полону,
повернення в Україну дітей,
незаконно вивезених за кордон).
У 2019 році Україна приєдналася до Декларації про безпеку шкіл (Safe Schools Declaration).
Основна думка цього документу –
відповідно організована освітня система може допомогти захистити дітей та молодь від смерті, травм та експлуатації.
Декларації ще не імплементовані в українське законодавство, проте у серпні 2021 року Кабінет Міністрів затвердив план заходів щодо її реалізації.
Серед поставлених завдань – забезпечення безперервності навчання, запровадження моніторингу нападів на заклади освіти, їх захист від нападів та відновлення в разі пошкодження.
Зараз для дітей, що зростають в умовах
війни, досі не передбачено жодних гарантій,
окрім безоплатного гарячого харчування в
державних і комунальних закладах освіти.
Дещо краща ситуація з соціальним захистом
громадян України, яким на час закінчення (2
вересня 1945 року) Другої світової війни було
менше 18 років. Державні гарантії для цих
осіб гарантуються законом «Про соціальний
захист дітей війни».
Злочини які здійснює російська армія проти українських дітей
Резолюція Ради Безпеки ООН 1261 (1999) визначає шість серйозних порушень проти дітей під час збройних конфліктів.
До них належать:
1) вербування і використання дітей;
2) вбивства та каліцтва дітей;
3) сексуальне насильство проти дітей;
4) напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними;
5) викрадення дітей;
6) відмова в доступі дітей до гуманітарної допомоги.
Військовослужбовці Росії вчиняють на території України як мінімум п’ять видів серйозних порушень міжнародного гуманітарного права:
Ці порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами.
Убивства і каліцтва дітей масово вчиняють військовослужбовці ЗС Росії на всій території України.
Так, 24 лютого родина 56-річних Анни та Олега Федьків, їхньої невістки Ірини Федько та двох онуків, Софії й Івана, намагалася евакуюватися з села Веселе Херсонської області, яке захопили підрозділи ЗС РФ, до міста Нова Каховка. Уже на виїзді з села Веселе цивільний автомобіль з родиною був розстріляний підрозділами ЗС РФ зі стрілецької зброї. Вся родина, включно з шестилітньою дівчинкою та півторамісячним хлопчиком, загинула.
16 березня російські бомбардувальники завдали авіаудару по театру в Маріуполі. Загиблі – 600 чоловік, серед них є діти. Жителька Маріуполя, яка вціліла після авіаудару по драматичному театрі, розповіла, що за два дні до обстрілу в театрі був перепис людей. За її словами, у театрі було близько 1200 осіб. Виживша повідомила, що до театру завозили вагітних, породіль з пологового будинку, матусь з новонародженими[
Напади на школи, лікарні та пов’язаних із ними захищених осіб
25 лютого підрозділи ЗС РФ реактивними системами залпового вогню «Град» і «Ураган» обстріляли цивільні об’єкти міста Охтирка (Сумська область), зокрема й дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Сонечко». Внаслідок обстрілу на місці загинуло три особи і 17, у тому числі троє дітей, отримали поранення різного ступеня тяжкості. Двоє поранених, зокрема одна дитина, померли того ж дня в лікарні. Ще одна дитина, семилітня Аліса, померла наступного дня.
Лікарні та лікувальні заклади постійно піддаються нападам із боку російських військ. 9 березня підрозділи ЗС РФ завдали авіаційного удару по дитячій лікарні та пологовому будинку в Маріуполі, внаслідок якого три особи, зокрема одна дівчинка, загинули, 17 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості. Приміщення лікарні, дитяче і терапевтичне відділення були знищені.
У ніч на 23 листопада російські військові обстріляли пологове відділення у Вільнянську, один з корпусів був зруйнований вщент, загинув хлопчик, який народився за 2 дні до обстрілу.
Викрадення українських дітей Росією
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році тисячі українських дітей були викрадені, депортовані та насильно усиновлені до Російської Федерації. Російські війська примусово переселяли українських дітей без їхньої згоди, брехали їм, що їхні батьки відмовляються від них, використовували їх для пропаганди, створювали літні табори для українських сиріт і «патріотичного виховання», а також русифікували їх, даючи їм російську мову, громадянство та всиновлення.
Депортовано до Росії від 19393 до 307 000.
Російські окупанти станом на 20 квітня 2022 примусово переселили в РФ понад 500 тисяч українців, зокрема 121 тисячу дітей – при цьому українцям видають документи, які забороняють залишати російські регіони протягом двох років. Частину українців переселяють до Сибіру і за полярне коло. Окупанти створили "фільтраційні табори" і депортують українців до Сибіру. Російське міноборони 2 травня 2022 року заявило, що загарбники депортували з України 1,1 млн осіб, включаючи майже 200 тисяч дітей.
17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента РФ В. Путіна та чиновниці М. Львової-Бєлової у зв'язку з їх участю у викраденні дітей та відданням наказів по вчиненню даного злочину.
Відмова в доступі до гуманітарної допомоги
Маріуполь разом із Тростянцем, Волновахою, Бучею, Ірпенем стали свідками вчинення російськими військами ще одного серйозного порушення — відмови в доступі до гуманітарної допомоги. Сотні дітей у названих містах (і деяких інших) тривалий час перебували та (або) продовжують перебувати в холодних укриттях, позбавлені доступу до базових речей — води, їжі, теплого одягу, медичної допомоги.
Жахливим підтвердженням зазначеного стала смерть від зневоднення шестилітньої дівчинки Тані в Маріуполі 8 березня. І це тільки один приклад із сотень і тисяч інших випадків смертей українських дітей, їх поранень, хвороб та страждань, спровокованих агресією Російської Федерації проти України.
Наразі всі злочини військовослужбовців Збройних сил РФ проти дітей ретельно фіксуються й документуються правоохоронними органами України, правозахисними організаціями та інституціями. Така діяльність забезпечує створення незаперечної доказової бази, яка буде використана Офісом Прокурора МКС, правоохоронними органами України та іноземних держав для притягнення воєнних злочинців до кримінальної відповідальності.
Кримінальні провадження в Україні про воєнні злочини проти дітей
З 24 лютого 2022 року органи прокуратури активно фіксують факти вчинення воєнних злочинів проти дітей, більшість яких зареєстрована за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни, тобто вчинення воєнних злочинів). Згідно з даними ЄРДР на 8 квітня 2022 року, їх загальна кількість становить понад 300 кримінальних провадження.
Документування воєнних злочинів проти дітей здійснюється у межах п’яти видів серйозних порушень: вбивства і каліцтва дітей (заподіяння їм шкоди внаслідок обстрілів), сексуального насильства проти дітей, напади на школи, лікарні (їх руйнування і пошкодження) та захищених осіб, які пов’язані з ними, викрадення дітей (примусове переміщення) і відмова у доступі до гуманітарної допомоги (умисне перешкоджання безпечній евакуації).
Наразі розслідуються вбивства дітей та заподіяння їм шкоди внаслідок обстрілів із застосуванням будь-якої зброї та техніки як безпосередньо, так і шляхом пошкодження будівель, транспорту.
Інформація щодо кількості потерпілих дітей щоранку публікується на офіційному сайті Офісу генерального прокурора, і ця цифра добігає майже 500 дітей, загиблих та поранених. Тобто щодня в Україні від зброї російських військ гине щонайменше чотири дитини, ще семеро дітей отримують поранення, які є небезпечними для їхніх життя та здоров’я і часто призводять до інвалідності. Найбільше дітей постраждало в Київській, Донецькій, Харківській, Чернігівській, Миколаївській, Луганській, Херсонській, Запорізькій, Житомирській, Сумській областях та в місті Києві.
Проте через неможливість огляду місць обстрілу й територій, на яких тривають активні бойові дії і які є тимчасово окупованими, зазначені дані не вважаються остаточними. Реальну кількість потерпілих можна буде встановити лише після завершення воєнних дій, обшуку зруйнованих об’єктів та ідентифікації загиблих цивільних осіб у таких містах як Маріуполь, Буча, Ворзель, Гостомель, Чернігів тощо.
Міжнародна кримінальна відповідальність вищого військового і політичного керівництва Росії за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (тобто за вчинення воєнних злочинів), зокрема і злочинів проти дітей, а також кримінальна відповідальність кожного російського військовослужбовця, котрий вчинив воєнний злочин, — це питання часу. Для забезпечення її Міжнародний кримінальний суд уже здійснює розслідування, іноземні правоохоронні органи відкривають провадження проти військовослужбовців РФ, а українські правоохоронні органи розслідують сотні злочинів щодо порушення законів і звичаїв війни, тобто вчинення воєнних злочинів.
Як убезпечити себе під час війни?
Декілька рекомендацій як мінімізувати наслідки емоційної напруги та посилити своє емоційне благополуччя.
1. Перевіряйте інформацію, що з’являється в ЗМІ та в соціальних мережах. Сьогодні інформаційні провокації є інструментами дестабілізації ситуації в країні, підривання суспільної довіри до державних інституцій та поширення масової тривоги серед українців. Закликаємо вас споживати інформацію виключно з якісних та перевірених джерел, довіряти офіційним державним каналам, а також дотримуватися простих правил особистої інформаційної безпеки.
2. Не ігноруйте сигнали тривоги і вчасно йдіть до сховища. Це ваша безпека і вона для вас повинна бути в пріоритеті.
3. Обмежте вживання стимулюючих напоїв, таких як кава, алкоголь та енергетики.
4. Намагайтесь побільше спати. Ви зможете витримувати більше напруги.
5. Намагайтесь робити рутині речі. Якщо немає повітряних тривог та ви маєте час – не нехтуйте харчуванням чи проводженням часу з дитиною.
6. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна допомога – не соромтесь та запитуйте про неї в близьких та друзів. За потреби зверніться за консультацією до профільних спеціалістів.
Бережіть себе та своїх рідних!