Тема: Вікова динаміка адаптаційних можливостей організму Адаптації до вагітності. Формування адаптацій у новонароджених.�

Особливості адаптацій у ранньому віці�

• Організм дитини в процесі дорослішання постійно навчається, зокрема, функціональні системи вчаться взаємодіяти між собою й підпорядковуватися єдиній нейрогуморальній регуляції.
• На ранніх етапах розвитку практично будь-який новий вплив на організм викликає дуже бурхливу реакцію, до якої залучаються майже всі органи й системи.
• Це генералізовані реакції. Їх виникнення пов'язане з тим, що нервові центри ще не вміють диференціювати стимули.

• Така неспецифічна, генералізована реакція вкрай неекономічна, вона змушує активуватися велику кількість органів і тканин, не здатних допомогти в розв'язанні адаптивного завдання, що постає перед організмом.
• У цьому й полягає причина того, що дитячий організм не здатний до тривалого утримання стійкого стану під час будь-якої діяльності.

​

• Із часом, у міру дозрівання нервових структур, вони диференціюються й стають більш вибірковими стосовно стимулів.
• Адаптаційна відповідь перестає бути генералізованою, стає більш локальною і специфічною, спрямованою на розв'язання вузького адаптаційного завдання.

​

• Найбільш значимі зміни в стратегії адаптації вегетативних систем відбуваються у віці 5-7 років.
• Лише із цього віку організм здатний здійснювати специфічні, добре диференційовані реакції в ході свого пристосування.
• У період статевого дозрівання адаптаційні процеси тимчасово втрачають свою ефективність і знову стають менш специфічними. Уже після 15-16 років юнаки й дівчата мають рівень адаптаційних можливостей, майже як у дорослих.

​

• Фізіологічними й психологічними дослідженнями показано, що чутливість до зовнішніх впливів носить вибірковий характер на різних етапах онтогенезу
• Це лягло в основу уявлення про критичні періоди як періоди найбільшої чутливості до впливу факторів середовища.

​

Особливості адаптацій у зрілому й літньому віці

• Після 20-25 років організм закінчує формуватися, й починаються процеси інволюції, які торкаються всіх клітин, тканин, органів, систем організму та їхньої регуляції.

​

• Найбільш істотні вікові зміни виникають у людей у 50-60 років; у цей період частіше розвиваються й різні захворювання.
• З віком змінюється здатність організму пристосовуватися до звичайних факторів середовища, що зрештою в людей похилого віку призводить до розвитку реакцій хронічного стресу.

​

Усі вікові зміни зводяться до трьох типів:

• показники й параметри, що знижуються з віком;
• малозмінні показники
• показники, що поступово зростають

• До першої групи вікових змін відносять скорочувальну здатність міокарда й скелетних м'язів, гостроту зору, слуху й працездатність нервових центрів, функції травних залоз і внутрішньої секреції, активність ферментів і гормонів

• Другу групу показників становлять рівень цукру в крові, кислотно-лужний баланс, мембранний потенціал, морфологічний склад крові тощо.

​

• До третьої групи належить синтез гормонів у гіпофізі (АКТГ, вазопресин), чутливість клітин до хімічних і гуморальних речовин, рівень холестерину, лецитинів і ліпопротеїдів у крові, артеріальний кров'яний тиск.

​

• Якщо найважливішою фізіологічною характеристикою осіб молодого віку є гомеостазис (відносна сталість внутрішнього середовища організму),
• то для зрілих і людей похилого віку — гомеорезис (вікові зміни основних параметрів організму).

​

Адаптація материнського організму до вагітності�

• Для забезпечення розвитку плода в організмі матері відбуваються істотні зміни, які стосуються практично всіх систем організму. В організмі матері збільшується інтенсивність і ефективність усіх метаболічних процесів.

​

• Потреба в кисні збільшується на 20 %, об'єм повітря при диханні — на 40 %.
• Об'єм циркулюючої крові збільшується на 40-50 %.
• На 30-40 % збільшується частота серцебиття.
• Збільшується й об'єм плазми крові.
• У крові підвищується концентрація лейкоцитів і факторів зсідання крові.

​

• Істотні зміни відбуваються в ендокринній регуляції. Плацента починає продукувати гормони, які впливають на перебіг вагітності.

​

• У плаценті утворюється велика кількість естрогенів. Вони впливають на всі біохімічні процеси в матці, збільшують приплив крові, підсилюють поглинання кисню тканинами, активують енергетичний обмін.

​

• Також плацента продукує велику кількість прогестерону.
• Прогестерон є одним з основних гормонів, який інгібує реакцію відторгнення плода. Тканини дитини являють собою мішень для імунної системи матері, і висока концентрація прогестерону блокує клітинну відповідь Т-лімфоцитів на чужорідні антигени.

​

Адаптації немовлят�

• У момент народження різко змінюється середовище існування дитини. В утробі матері вона одержувала харчування від материнського організму через плаценту й пуповину. У неї не було легеневого дихання, не функціонували травні органи, сечовидільна система. З перших митей самостійного існування організм дитини різко перебудовується.

​

• Перший крик немовляти сигналізує про перший вдих. З першим вдихом починає функціонувати дихальна система
• Після перетискання пуповини зв'язок кровоносних систем матері й дитини розривається, припиняється зв'язок дитини з матір'ю, тому вмикаються системи життєвого самозабезпечення організму дитину. Вона вступає в період новонародженості, який обмежується першими 28 днями життя.

​

• У цей час організм дитини пристосовується до умов зовнішнього середовища:
• установлюються легеневе дихання,
• позаутробний кровообіг,
• починають функціонувати травні органи,
• з'являється самостійна терморегуляція,
• підвищується обмін речовин.

​