Опозиційний рух
(друга половина 60-х – 70-ті роки)
Опозиція-опір, протидія, протистоя-ння однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам.
Дисидент - (від лат. dissident - незгодний)
Особа, що не погоджується з панівною ідеологією.
Причини активізації :
Спроби Л. Брежнєва обмежити «вільнодум-ство», яке поширилося під впливом «хрущов-ської відлиги», викликали протест найсміливі-ших представників інтелігенції.
Радянська владна верхівка в 1965 р. звинувати-ла десятки людей в антидержавній діяльності- розпочалися арешти інакодумців.
Восени 1965р. було заарештовано кілька десятків представників молодої творчої та наукової інтелігенції:
літературний критик художник історик
І. Світличний О. Заливаха В. Мороз
мистецтвознавець літературознавець
Б. Горинь М. Косів
Із запитом про їхню долю до ЦК КПУ звернулися відомі митці: (відповіді так і не отримали)
Л. Костенко М. Стельмах А. Малишко
Г. Майборода С. Параджанов О. Антонов
Восени 1965,після прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків», проти арештів виступив І. Дзюба. Його підтримали В. Чорновіл і В. Стус.
У грудні І. Дзюба надіслав листа I секретарю ЦК КПУ П.Шелесту. До листа додав працю «Інтернаціоналізм чи русифікація», у якій викрив політику придушення національно-культурних потреб українського народу.
Методи боротьби дисидентів:
Голодовки, бойкоти, акції мовчання в таборах
Звернення і заяви, відкриті листи
Художні та публіцистичні твори
Листи-протести
Самвидав: засіб пошире-ння позацен-зурної літера-тури
В січні 1966 р. розпочалися судові процеси над учасниками опозиційного руху. В.Чорновіл описав ці процеси в книжці «Правосуддя чи рецидиви терору?» У збірці «Лихо з розуму» (1967р.),він оприлюднив матеріали про заарештованих шістдеся-тників у 1965р. Світ узнав про політичні переслідування в СРСР.
Одна з характерних рис опозиційного руху – взаємна підтримка його учасників.
На захист заарештованих друзів рішуче стала художниця Алла Горська.
Ця мужня жінка відкрито висловлювала протести проти незаконного ведення суду, відмовлялася давати свідчення, морально і матеріально підтримувала родини політв’язнів. 28 листопада 1970 р. А. Горську було вбито в м. Василькові за нез'ясова-них обставин.
Її похорон перетворився на мітинг протесту.
Боротьба радянської системи з опозиційним рухом
Перешкоди поширенню інформації про дисидентів серед громадськості
Ізоляція від суспільства: табори, психічні лікарні
Відмова при працевлаштуванні
Арешти
Основні напрями дисидентства :
Правозахисний рух
Релігійне дисидентство
Змагання за національні та громадянські права в неросійських республіках
Українська Гельсинська Спілка �(перша легальна правозахисна організація)
Причини виникнення:
1975 р.- Гельсинки. Нарада з питань бе-зпеки та співробіт-ництва в Європі.
СРСР підписав заключний Акт. Реальний стан гро-мадянських прав в СРСР.
Час виникнення, склад:
Листопад 1976 р. Члени УГС : М.Руденко, П.Григоренко, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, І.Кандиба, В.Стус, О.Мешко…37 осіб
Мета:
Знайомити громад-ськість з Деклара- цією прав людини;
Сприяти виконанню Заключного Акту з питань безпеки і спі-впраці в Європі
Важливі риси:
Відкрита громад-ська організація;
Законне право на існування;
Проповідування законності і демократії
Значення:
Члени УГС відкрили Україну світові;
Завдяки їхній діяльності ви-зріла ідея про необхідність
виходу України з СРСР;
Вони доносили до народних мас правду про справжнє
становище в Україні
Арешти членів УГС:1977р.
М.Руденко, О.Тихий, фак-тично ¾ групи було ув’яз-нено. У таборах загинули: В. Стус, О.Тихий, В.Марченко, Ю.Литвин.
Барак, де уночі з 3 на 4.09.85р.у с.Кучино Перм-ської обл. пішов із життя 47-річний поет В.Стус.
-
В.Забаштанний в 1989р., в день перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина та О.Тихого писав:
«Україно, ну що ж ти за мати, Чи я долю твою не осяг, Що ти здатна синів убивати І підносить убитих на стяг?»
Члени УГС:
М. Руденко П. Григоренко О. Тихий В. Стус Ю. Литвин
Л. Лук’яненко І. Кандиба О. Бердник В. Чорновіл М. Горинь
Цікава доля молодого київського лікаря-психіатра С. Глузмана,
Який у 1971 році зумів довести у своєму «Заочному судово-медичному експертному висновку про стан здоров'я П. Г. Григоренка», що генерал Григоренко не був божевільним, коли його запроторили до психлікарні. Ця «експертиза» коштувала самому С. Глузману 10 років ізоляції.
Зустріч П. Григоренка з друзями у Харкові, в квартирі В.Недобори. А. Левін, Г. Алтунян, П. Григоренко, В. Недобора, В. Пономарьов, 1974. Всіх чотирьох харків'ян засудили за ст.187-1 до 3-х р. таборів.
Причиною існування релігійного дисиден-тства була шалена антирелігійна кампанія к.50-х – п.60-х років.
Лютий 1982 р., після 20 років неволі
В. Романюк (член ОУН, УГС, диякон, патріарх УПЦ КП) був послідовним борцем за права віруючих.
Й. Тереля – організатор Комітету захисту УГКЦ.
Делегація греко-католиків у Москві з петицією про легалізацію УГКЦ.
Вічна пам'ять і слава невинно убієнним, та все ж нескореним. Честь і слава героям живим!
Список літератури:
1.Кудря Т. В. « Історія України 11 клас» – Київ: «Дієз-продукт» 2002 р.- 184 с.
2.Струкевич О. К., Романюк І. М., Дровозюк С. І. «Історія України» 11 клас–Київ: «Грамота» 2011 р.-319 с.
3.Інтернет. МУЗЕЙ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ
archive.khpg.org