Народна картина�« козак Мамай»

Козак Мамай

• Козак Мамай  (козак-мамай, козак-бродяга) — ідеалізований образ козака і українців загалом в Україні. Захисник українського народу, степовик,мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Його образи можна зустріти майже в кожній хаті поряд з іконами. З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавній термін «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).

​

Короткі відомості�

• Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.
• Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
• Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
• За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.

​

• Козак Мамай, якого чорт спокушає до випивки. 19 ст.

• Картини з козаком Мамаєм часто супроводжуються віршами.

​

Хоч дивися на мене, та ба — не вгадаєш!�Відкіль родом і як зовуть — нічирчик не знаєш!�Коли трапилось кому у степах бувати,�То той може прізвище моє угадати.�А в мене ім'я не одно, а єсть їх до ката!�Так зовуть, як налучиш, на якого свата;�Жид з біди за рідного батька почитає;�Милостивим добродієм ляхва називає;�А ти як хоч назови — на все позволяю,�Аби лиш не крамарем — за те то полаю.�Тепер бачу на світі біда, що мене сцурався рід.�Не бійсь, як був багат,�То тобі казали: Іван-брат.�А тепер, як нічого немає,�То ніхто не знає.�А як розживеться голота — та загуля,�То тоді до чорта роду, і всяк пізнає!�Відкіль родом я на світі —�Всяк із вас хочет знать приміти.�Жен в Січ немає,�Всяк теє знає.�Хіба скажеш з Рима родом,�Або з пугача дід мій плодом?�Но в тім собі мислиш,�Інаково лівиш!�У нас сугаків тільки сліди]

�

​

​

Дикі коні нам сосѣди�Та Дніпрово стрем'я —�То наше плем'я.�Трохи ляхва угадала,�Що лошака даровала.�Глянь на герб знаменитий,�Він висить на дубі.�Правда, як кінь в степній волі,�То так козак не без долі,�Куди хочет — туди скачет,�За козаком ніхто не заплачет.�Гай-гай" Як я молод бував, що то в мене за сила була!�Було ляхів борючи, і рука не мліла,�А тепер і вош сильніша від ляхів здається,�Плечі і ноги болять, як день попоб'єшся!�Так-то, бачу, недовга літ наших година:�Скоро цвіте і в'яне, як у полі билина.�Хоча ж мені і не старшно на степу вмирати�Та тілько жаль, що нікому буде поховати:�Татарин цурається, а лях не приступить,�Хіба яка звіряка за ногу в байраки поцупить.�І справді, пристарівшись, на Русь піти мушу,�Ачей там [о]бпоминають попи мою душу.�Тілько ж мені і нечас і де вмирати,�Бо ще ж мене влечет охота з ляхами гуляти.�[А жай мені що-небудь крикнуть для смерті.]�Лиш жиду або ляху мушу іще носа втерти!

На картині, що зберігається в Державному музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, написано такий вірш-монолог:

• Колекцію картин «Козак Мамай» зберігає та експонує Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».

​

Музей Івана Гончара у м. Київ

• Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. XVIII ст. Тиньк, олія. Національний художній музей України.

​

• Опис: Козак Мамай. Невідомий художник. Олія. Одеський художній музей. 1728 рік

​

• Опис: Невідомий художник. "Сидить козак під вербою". Перша пол. XIX ст. Олія.

​

• Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. XIX ст. Полотно, олія. 50,5х69,5. Національний художній музей України.

​

• Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. Поч. XIX ст. Національний художній музей України.

​

• Опис: Козак Мамай. Полотно, олія. 70х83. Національний художній музей України.

​

• ОписУкраїнська: Козак-бандурист. Близько 1890. Олія. Полтавський художній музей.

​

• Опис: Пам'ятник козаку Мамаю на Майдані незалежності.