Падіння республіки та утворення імперії�

Принципат Октавіана Августа

Правління династій Юліїв–Клавдіїв (14–69 рр. н.е.)

• Убивство Цезаря вже не могло врятувати Республіку. У Римі почалася боротьба між двома провідними силами – республіканцями й цезаріанцями. Республіканцями були сенатори та їхні прибічники, які прагнули відновити давню Республіку.
• Цезаріанці – друзі Цезаря – намагалися зберегти ту верховну владу, якою володів Цезар.
• Між арміями цих сил відбувались жорстокі сутички. В Італії знову спалахнули громадянські війни.
• У той час на владу в Римі претендував спритний юнак, троюрідний племінник Цезаря – Октавіан.
• Перед смертю Цезар усиновив його, тож він став іменуватися Гай Юлій Цезар Октавіан.

​

• У 43 р. до н. е. три полководці-цезаріанці – Октавіан, Антоній і Лепід уклали союз правителів, відомий під назвою Другого тріумвірату.
• Тріумвіри дістали необмежені права «для впорядкування Республіки».
• Вони ввели війська в Рим і оголосили проскрипції. Почалася розправа з противниками Цезаря. Загинуло майже 300 сенаторів і дві тисячі багатих римлян, а їхнє майно було захоплено.
• Скрізь загони солдатів розшукували засуджених. За винагороду дружини доносили на чоловіків, діти – на батьків, раби – на панів.
• В Італії безкарно діяли розбійники, які хапали вільних людей і робили їх рабами. У пам’яті римлян це був час жаху й хаосу.
• Під час терору загинув великий оратор Ціцерон – палкий противник Марка Антонія.

​

• Наступного року Антоній та Октавіан переправилися з військом у Македонію, де їм протистояли сили Брута і Кассія.
• У битві біля міста Філіппи 42 р до. н. е армію республіканців було розбито.
• Брут і Кассій покінчили життя самогубством, а рештки їхнього війська перейшли на бік тріумвірів.

Страти тріумвірату (Антуан Карон). Картину було написано на замовлення Катерини Медичі для ілюстрації жахів громадянських воєн у Римі

• Після перемоги тріумвіри поділили між собою Римську державу.
• Октавіан узяв собі Італію і західні провінції.
• Антоній вирушив у східні провінції. Він одружився з єгипетською царицею Клеопатрою і почав жити в столиці тогочасного Єгипту – Александрії.
• Лепіду дісталася Африка, але незабаром Октавіан позбавив його влади тріумвіра.

​

Зустріч Антонія і Клеопатри (Лоуренс Альма-Тадема)

• Тепер Октавіан і Антоній залишилися вдвох. За кілька років між ними почалася війна, а в 31 р. до н. е. відбулася вирішальна морська битва поблизу берегів Західної Греції, біля мису Акцій.
• У розпалі битви з невідомих причин Клеопатра наказала своєму флоту повернутися до Єгипту.

Битва біля мису Акцій (Лоренцо А. Кастро)

�

• Улітку 30 р. до н. е. Октавіан почав наступ на Єгипет і зайняв Александрію. Вважаючи своє становище безнадійним, Антоній заколов себе мечем. Октавіан підступно захопив Клеопатру в полон і наказав пильно за нею стежити, щоб потім під час тріумфу привезти її до Риму. Довідавшись про це, Клеопатра вирішила позбутися життя.
• Відданому рабу вдалося одурити варту і пронести в корзині зі смоквою (інжиром) змію. Клеопатра загинула від її укусу і цим врятувала себе від приниження.
• Єгипет проголосили римською провінцією. Октавіан залишився єдиним господарем володінь Риму. Громадянські війни, що тривали впродовж десятиліть, закінчилися. Завершилося також існування Римської республіки. Розпочався новий період – період одноосібного правління, епоха імперії

​

• Повернувшись у Рим, Октавіан прийшов до сенату і відмовився від своїх повноважень. Він оголосив про відновлення Республіки і повернення влади сенату й народу. Однак напередодні він виключив із списку сенаторів всіх своїх супротивників. Тож не дивно, що сенат запропонував йому відмовитися від свого наміру. Звичайно, Октавіан «великодушно» погодився. Віднині він називав себе не диктатором, а принцепсом – так за традицією називали першого в списку сенаторів. Принцепс головував на засіданнях сенату і перший висловлював свою думку. Звідси устрій ранньої імперії одержав назву – принципат.

• Принцепс — сенатор, який був першим у списку сенаторів і мав авторитет та право першим висловлювати думку на засіданнях сенату.
• Принципат — необмежена влада принцепса, з одночасним формальним збереженням республіканських органів влади.

• Правити нею мав сенат, а Октавіан проголошувався охоронцем держави. Народні збори й надалі скликалися, але вибори посадових осіб не були вільними: голосували за тих, кого пропонував Октавіан. Відновлення республіки, хоч і було на словах проголошено, але по-суті не відбулося. Рим насправді залишився монархією, а Октавіан – єдиновладним правителем держави.
• Сенат присвоїв Октавіану найпочесніше звання – Август, що означало «священний», або «звеличений божеством».

​

• Для особистої охорони й підтримання внутрішнього порядку в державі Август створив спеціальні війська – преторіанців. Вони мали краще утримання і озброєння, ніж інші легіонери.
• Август був дуже багатою людиною: величезні багатства він отримав у спадщину від Цезаря і збільшив їх під час проскрипцій.
• Тож коштів для грошових та хлібних роздач народу і влаштування видовищ у нього було достатньо. При ньому хлібні й грошові роздачі отримували понад 300 тисяч найбіднішого населення Рима. Саме цим він підкуповував римський народ і народні збори.

• Імператор намагався прихилити письменників та поетів на свій бік. У цьому йому допомагав Меценат, відомий багатій та покровитель мистецтва. Меценат згуртував навколо себе найвидатніших поетів і письменників, щедро винагороджуючи їх.
• Його ім’я увійшло в нашу мову у значенні багатого та безкорисливого покровителя мистецтва.
• Август користувався великою пошаною; поети оспівували його у віршах, історики – у своїх працях. Помер імператор на 76-му році життя. Його поховали з почестями, а постановою сенату Октавіана Августа визнано «божественним».

​

• Дбав Октавіан Август і про розширення кордонів Римської держави. Але цю політку він проводив вкрай обережно.
• На Сході він зумів замиритися з могутньою Парфією. У той же час у Європі він вів активні наступальні дії. На провінції було перетворено Мезію (сучасна Сербія і Північна Болгарія), Паннонію (сучасна Угорщина), розширивши кордон до Дунаю. У Центральній Європі були утворені провінції Норік і Реція (сучасні Австрія і Швейцарія). Також були остаточно приборкані Іспанія і Галлія (сучасна Франції). Натомість просування на Схід від Рейну наштовхнулося на сильний опір германських племен. Так, римські легіони потрапили в засідку у Тевтобурзькому лісі і були повністю знищені (9 р. н.е.). Після цієї поразки подальше просування Риму зупинилося

• Август призначив своїм наступником вихідця із знатного роду Клавдіїв — Тіберія (14–37 рр.).
• Він був уже досвідченим полководцем, який підкорив альпійські племена та здобув перемоги у Паннонії та Германії.
• Він припинив роздавати хліб і влаштовувати видовища. Усіх можливих претендентів на владу, крім Гая Калігули, було вбито.
• У 27 р. н.е. Тіберій залишив Рим і оселився на о. Капрі, звідки й продовжував керувати державою.

• Гай Калігула (37–41 рр. н.е.), намагаючись зміцнити свою владу в Римі, відновив гладіаторські бої та інші видовища, роздавав гроші незаможним і влаштовував бенкети для сенаторів, дозволив повернутися вигнанцям та помилував засуджених. Він вважав себе богом Юпітером.
• В Римі побудували храм, присвячений Калігулі, де римляни поклонялися золотій статуї правителя. За рік імператор витратив усі державні кошти, тому запровадив нові грабіжницькі податки

• Калігула намагався продовжувати традиційну завойовницьку політику Риму. У 39–40 рр. він розробив плани остаточного підкорення завойованих, але не приборканих народів Галлії, Германії та Британії.
• У 41 р. н.е. під час свята на честь Палатинських ігор Калігулу вбили

• Наступного імператора проголосили преторіанці — охоронці Калігули. Це ще раз засвідчило, що армія лишалася впливовою силою в римському суспільстві.
• Імператором став Клавдій (41 р. до н.е. — 54 р. н.е.). Він примирився із сенатом, скасував деякі встановлені його попередниками податки, повернув вигнанців.

• Як і попередники, Клавдій дуже боявся змови і з самого початку свого правління наказував обшукувати всіх, хто до нього наближався.
• Але йому не судилося померти від меча ворога. Клавдія отруїли дружина Агриппіна та її син Нерон.

• Після його вбивства 54 р. імператором став сімнадцятирічний Нерон (54–68 рр.).
• Він увійшов в історію як «імператор-поет». Його цікавили музика, живопис, спорт, він мріяв про кар’єру актора. Ходили чутки, що жахлива пожежа в Римі 64 р. була організована Нероном. Нібито вигляд палаючого Риму надихнув його на написання віршів про спалення Трої.
• Але доказів проти Нерона не було. Він особисто керував відновлювальними роботами у місті, яке прикрасили прямі вулиці.

• Нерон був останнім імператором династії Юліїв — Клавдіїв. Невдоволений його тиранією, сенат оголосив правителя ворогом народу.
• Проти Нерона повстали війська. Тоді він утік на віллу в передмісті Риму, де раб за наказом Нерона заподіяв йому смерть. Після його кончини до влади прийшла династія Флавіїв.

• Перший імператор цієї династії — Веспасіан (69– 79 рр.) був досвідченим полководцем, брав участь у вторгненні в Британію, керував провінцією Африка, підкорив Іудею. Імператора Веспасіана щороку обирали консулом і трибуном. Свого сина Титу він зробив своїм співправителем.
• У 73–74 рр. вони разом вигнали із сенату своїх супротивників. Після цього ніхто не наважувався виступати проти імператора. Він навів лад в армії, відновивши дисципліну.

• . Саме Веспасіан, запровадивши податок на користування громадськими туалетами, сказав: «Гроші не пахнуть».

• Після смерті Веспасіана у 79 р. вся влада в країні перейшла до Тита (79–81 рр.) Він був досвідченим і вмілим полководцем. Навіть коротке правління принесло Титу славу будівничого. В імперії з’явилися нові дороги.
• У 80 р. було закінчено будівництво унікальної споруди — амфітеатру Флавіїв (Колізею)

• Після смерті Тита у 81 р. в країні до влади прийшов його брат — Доміціан (81–96 рp.). який став справжнім тираном.
• Він переслідував незгодних з ним сенаторів, убив двоюрідних братів, вигнав з Італії всіх філософів.
• 18 вересня 96 р. внаслідок двірцевої змови останнього із Флавіїв було вбито.

• Справжню велич Риму забезпечила династія Антонінів. Першим її імператором став найстарший із сенаторів — Марк Кокцей Нерва (30 або 35–98 рр.). Невдовзі Нерва передав владу Марку Ульліцію Траяну (98–117 рр.). Римські воїни захоплювалися цим талановитим полководцем. Він розширив територію Римської імперії до небувалих розмірів. Протягом 101–107 рр. після тривалих війн Траян приєднав Дакію (територія Румунії). У 106 р. він підкорив Аравію. У 114–117 рр. приєднав Вірменію та Дворіччя. Здавалося, перемогам не буде кінця, але під час придушення повстання в Іудеї імператор помер

• Його родич Публій Емілій Адріан (117–138 рр.), ставши імператором, намагався захистити завойоване попередниками — імперія перейшла до оборони.
• У Британії він збудував фортеці, сторожові вежі, що поєднувалися валами, довжина яких становила 128 км — «вал Адріана».
• Проте втримувати величезні завойовані території було все важче. Напади сусідніх народів, яких римляни вважали варварами, повстання в провінціях руйнували імперію. Він був, мабуть, єдиним імператором, який об’їхав всі свої володіння. При ньому було створено і державну пошту

• Серед римських імператорів виділяється Марк Аврелій (121–180 рр.). Він був видатним державним діячем і філософом. Йому доводилось вирішувати складні завдання. Ставши імператором у 161 р., він певний час мав співправителя, з яким весь час доводилось домовлятися. З цього часу практика поділу влади між правителями стала звичним явищем. Марку Аврелію вдалося придушити повстання у Вірменії, Дворіччі, Дакії. Але зробити більше для імперії він не встиг. Усі головні його зусилля були спрямовані на захист від вторгнення германців і сарматів (Маркоманські війни 166–180 рр.). У 180 р. під час походу проти германських племен він помер від чуми

• Син Марка Аврелія — Коммод Люцій (138– 192 рр.) — не був гідним батькових звершень.
• Це перший імператор, який брав участь у гладіаторських боях.
• Він наказав стратити найвидатніших сенаторів, друзів свого батька.
• За правління Коммода традиції громадського і державного життя були знехтувані. Це викликало ненависть римлян, і внаслідок змови імператора було вбито. Так скінчилося правління династії Антонінів. Цей період називали «золотим віком» імперії.

• Опрацювати презентацію уроку, взяти інтерв’ю у одного із римських імператорів

Використані ресурси

https://sites.google.com/view/hist-world-and-ukraine-grade-6/R3/T6/47

https://pidruchnyk.com.ua/1459-istoriya-6-klas-moroz.html

file:///C:/Users/Acer/Downloads/6-klas-vsesvitnja-istorija-sorochinska-2019%20(9).pdf

​

ЗАКРІПЛЕННЯ

https://learningapps.org/display?v=pz2jgncmn22