Козацькому роду – нема переводу
Ми – українці!
В цьому – наша сила!
Скоробагатько Л.В.
Покровський ЗЗСО І-ІІІ ступенів
Я – Українець!
Я – українець! Дуже гордий з цього,
Несу у світ традиції свої.
Для себе в Бога не прошу нічого,
Все в мене є: і гори, і гаї,
Поля родючі, повноводні ріки,
Озера сині, чисті небеса…
Я син землі від роду і навіки,
В краю, де поруч казка і краса.
Моя Україна
Моя Україна – безмежні простори,
Моя Україна – степи неозорі.
Це теплий Азов і квітучі Карпати,
Зеленії луки й побілені хати,
Заводи і шахти, міста гомінкі,
Де люди живуть працьовиті такі.
А труд хлібороба – це подвиг щоденний,
І славиться працею край наш пісенний.
Козацьке минуле мого народу…
Дніпро сивочолий тече крізь віки,
І хвилі гортають тяжкі сторінки.
Він бачив монголо-татарську навалу,
Як Русь під копитом ординців стогнала.
Ще бачив Дніпро, як і турки, й татари
Багато в полон українців забрали.
Та славне козацтво на хвилях Дніпрових
Зросло і змужніло у битвах за волю.
Моя суверенна держава – Вкраїна!
Він свідок того, як його береги
Межею посеред Вкраїни лягли.
Царі й королі наш народ розділили,
безправ‘я й кріпацтво терпіти звеліли.
Та скинуте геть те ярмо ненависне,
Що на кілька віків над народом нависло.
Розправила плечі свої Україна,
Бо вільна тепер, незалежна країна.
Прямує упевнено кроком широким
Між рівними рівна – в майбутнє,
в Європу,
Моя суверенна держава – Вкраїна,
Єдина, прекрасна моя Батьківщина!
Я гордий тим, що українець!
Я гордий тим, що українець,
Я тут живу усе життя.
Люблю найменшу соломинку.
І кожен штрих свого буття.
Люблю я сало і пампушки,
Компот, вареники і борщ,
і вишиванки, і подушки,
І сонце, й райдугу, і дощ.
Люблю короткі літні ночі,
Зорі, що сяють в темноті.
Люблю дивитись в рідні очі,
Люблю зернини золоті.
Пишаюся козацьким краєм!
Пишаюся моїм козацьким краєм,
Де біля ставу – гілля верб.
Шевченка генієм вважаю,
Шаную прапор, гімн, і герб.
Люблю я українську мову,
Таку виразну і палку,
Її мелодію чудову –
Живу, натхненну і тонку.
Любов не зникне, не загине,
Бо знаю істину просту:
Люблю чудову Україну,
Величну, вічну і святу!
Українському роду – нема переводу!
Українському роду – нема переводу,
Хай же знають про це наші злі вороги.
Понад все ми цінуємо волю й свободу,
І квітуче життя нам усім до снаги.
Українському роду – нема переводу,
Бо тече в наших жилах відлуння століть,
Ми дивуємось мужності нашого роду,
А ще пісня вкраїнська у душах дзвенить.
Українському роду – нема переводу,
Бо звертаємось знову до рідних доріг,
Повертаємось знов у минуле народу,
І шукаємо надійний життя оберіг.
Дякуємо за увагу!