МИРОГОЩАНСЬКИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ�ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ �ТА ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ��ПРЕЗЕНТАЦІЙНА ЛЕКЦІЯ�НА ТЕМУ:�“Спортивні ігри. Волейбол”�

.

​

​

План:

1.Історія волейболу.

2.Правила гри:

- “зони” та переміщення гравців;

- подача м’яча;

- прийом м’яча;

- атака;

- блокування м’яча.

3.Порушення правил:

- при подачі:

- при ударі та розігруванні м’яча;

​

• Волейбол (англ. volleyball від volley - «залп», «град (стріл)», і ball - «м'яч») - вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м'яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику сусуперника або гравець команди, що захищається, допустив помилку. При цьому для організації атаки гравцям однієї команди дозволяється не більше трьох торкань м'яча підряд (не враховується торкання на блоці).

​

• У класичному варіанті гри, майданчик знаходиться в критому приміщенні (ігровому залі) і від кожної команди у грі беруть участь по 6 спортсменів, всього в команді - 12 осіб, заміни обмежені правилами. Гра ведеться до 3 перемог в сетах, перші чотири сети граються до 25 очок, п'ятий сет (якщо гра не закінчилася раніше) грається до 15 очок. Для перемоги в сеті необхідна перевага, як мінімум в два очки, тому сети можуть гратися довше (26:24, 27:25 і т.д.).

​

​

​

​

• Існує пляжна версія гри, пляжний волейбол, в якій 2 спортсмена (у кожній команді) грають на піщаному майданчику 8х16 м. При цьому, гра ведеться до 2 перемог в сетах, перші два сети граються до 21 очка, третій сет (по необхідності) грається до 15 очок.

• Батьківщина волейболу - Сполучені Штати Америки. Винахідником волейболу вважається Вільям Дж. Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн у місті Холіоці (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольну камеру. Морган назвав нову гру «мінтонет».

• Рік потому на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді за пропозицією професора Альфреда Т. Хальстеда гра отримала нову назву - «волейбол».
• У 1897 році були опубліковані перші правила волейболу.

​

​

•   Основні правила гри сформувалися в 1915-25. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії - з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.

​

У 1922 році проведені перші змагання - в Брукліні відбувся чемпіонат YMCA Північної Америки за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація волейболу Чехословаччини - перша в світі спортивна організація з волейболу.

У другій половині 1920-х років виникли національні федерації Болгарії, СРСР, США і Японії

• У той же період формуються головні технічні прийоми - подача, передачі, атакуючий удар і блок. На їх основі виникає тактика командних дій. У 1930-і роки з'явилися груповий блок і страховка, варіювалися атакуючі і обманні удари.

​

У 1936 році на конгресі міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі, делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з волейболу як частину федерації з гандболу. Була утворена комісія, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії.

• Членами цієї комісії в якості основних були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри проводилися в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса, після торкання м'яча на блоці гравцю було заборонено повторне торкання підряд, висота сітки для жінок - 224 см, зона подачі була строго обмежена.

​

• Після закінчення Другої світової війни (1939-1945) стали розширюватися міжнародні контакти. 18-20 квітня 1947 в Парижі відбувся перший конгрес Міжнародної федерації волейболу (FIVB) за участю представників 14 країн: Бельгії, Бразилії, Угорщини, Єгипту, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Румунії, США, Уругваю, Франції, Чехословаччини та Югославії, які і стали першими офіційними членами FIVB.

• FIVB затвердила офіційні міжнародні правила, а в її складі були утворені арбітражна комісія і комісія з розробки і вдосконалення правил гри. Першим президентом FIVB був обраний французький архітектор Поль Або, згодом неодноразово переобирався на цю посаду до 1984 року, коли президентом FIVB був обраний доктор Рубен Акоста, адвокат з Мексики.

​

​

• З 1948 проводяться чемпіонати Європи серед чоловіків,

з 1949 - серед жінок,

з 1949 - чемпіонати світу серед чоловіків,

з 1952 - серед жінок,

з 1965 - змагання на Кубок світу.

​

• У 1954 в Манілі утворена Азіатська конференція волейболу, а роком пізніше в Токіо проведено перший чемпіонат Азії, який розігрувався як за міжнародними правилами, так і по азіатським правилам. У тому ж році волейбол був включений в програму Панамериканських ігор. Міжнародний олімпійський комітет визнав волейбол олімпійським видом спорту на своїй 53-й сесії, проходять 24 вересня 1957 року в болгарській Софії.

​

•    Переможцями першого в історії олімпійського волейбольного турніру, що проходив у 1964 році на Іграх XVIII Олімпіади в Токіо стали збірні СРСР (чоловіки) і Японії (жінки). На токійських іграх волейбол відрізнявся атлетизмом. Перевага потужного нападу над обороною було очевидно, тому міжнародна федерація кілька модернізувала правила волейболу. Гравцям команди, що обороняється було дозволено при блокуванні переносити руки на бік суперника і вдруге торкнутися м'яча після блокування. Нововведення зрівноважило можливості атаки і захисту. Волейбол став більш швидкісним та емоційним.

​

У 1967 році розіграний перший чемпіонат Африки, а роком пізніше в Мексиці проведено перший чемпіонат Північної і Центральної Америки і країн Карибського басейну. У 1972 році конгрес FIVB в Мюнхені створив нові самостійні конфедерації волейболу: Азії (AVC), Африки (CAVB), Європи (CEV), Північної і Центральної Америки і країн Карибського басейну (NORCECA), Південної Америки (CSV​​). У 1970 в доповіді керівництва на конгресі FIVB, що проходив у Софії, відзначається, що в міжнародну волейбольну організацію входить 108 національних федерацій і всі континенти залучені у волейбол.

• До початку 80-х кількість членів FIVB збільшується до 156 національних федерацій, до 1988 - до 175, до 1999 - до 211. На сьогоднішній день членами FIVB є 219 національних федерацій - більше, ніж

в будь-який інший

міжнародній спортивній

організації.

​

• Рекорд відвідуваності волейбольного матчу було встановлено 19 липня 1983 року. За товариській грою збірних Бразилії і СРСР на знаменитому футбольному стадіоні Maracaná спостерігали 96500 глядачів.

​

• З ініціативи Рубена Акости зроблені численні зміни в правилах гри, спрямовані на підвищення видовищності змагань. Напередодні Олімпійських ігор-1988 в Сеулі відбувся 21-й конгрес FIVB, на якому були прийняті зміни в регламенті вирішальної п'ятої партії: тепер вона повинна гратися за системою «раллі-пойнт» («розіграш-очко»). З 1998 року така система підрахунку очок розповсюджується на весь матч, в тому ж році з'явилося амплуа ліберо

​

Волейбол на Олимпійських іграх

​

У програмі Олімпійських ігор волейбол з 1964 року (чоловіки і жінки). В олімпійському турнірі беруть участь 12 чоловічих і 12 жіночих команд. Склад команд визначається FIVB за результатами відбіркових змагань. Турнір проводиться в два етапи: спочатку по круговій системі в двох підгрупах, потім команди, що зайняли в них перше-друге місця грають в півфіналах, переможці яких фінальному матчі розігрують олімпійську першість.

Правила гри

​

​

​

​

Загальні правила

​

• Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Майданчик розділений посередині сіткою. Висота сітки для чоловіків - 2,43 м, для жінок - 2,24 м.
• Гра ведеться сферичним м'ячем окружністю 65-67 см, вагою 260-280 г.

​

• Кожна з двох команд складається з 12 гравців, на полі одночасно можуть знаходитися 6 гравців. Мета гри - атакуючим ударом добити м'яч до підлоги - тобто до ігрової поверхні майданчика сусуперника або примусити його помилитися.

​

• Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик по кількості гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

​

«Зони» на майданчику та переміщення гравців

Подача�

• Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика з метою направити м'яч на половину сусуперника або максимально ускладнити прийом. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі в стрибку). У польоті м'яч може торкнутися сітки, але не повинен торкатися антен або їх уявного продовження вгору.

• Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика суперника, подаючій команді зараховується очко. Якщо гравець, який подавав порушив правила або відправив м'яч до ауту, то очко зараховується команді суперника.

​

​

• Не дозволяється блокувати м'яч при подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране командою, яка подавала м'яч, то подачу продовжує виконувати той самий гравець.
• У сучасному волейболі найбільш поширена силова подача в стрибку. Її протилежністю є укорочена (плануюча, тактична) подача, коли м'яч направляється близько до сітки.

​

Прийом

​

​

• Зазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5-й, 6-й, 1-й зонах. Проте прийняти подачу може будь-який гравець. Гравцям команди дозволяється зробити три торкання і максимум після третього торкання перевести м'яч на половину сусуперника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але тільки не на половині майданчика сусуперника. При цьому якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину друга передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна проходити поза антенами. При прийомі, не допускається затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.

Атака�

​

• Зазвичай при позитивному прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії (1-е торкання), доводиться до сполучного гравця (2-е торкання), сполучний передає м'яч гравцеві атаки (3-е торкання). При атакуючому ударі м'яч, повинен пройти над сіткою, але в просторі між двома антенами. При цьому м'яч може зачепити сітку, але не повинен зачіпати антени або їх уявного продовження вгору.

• Гравці передньої лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої лінії перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметровою лінією. Заборонено атакувати (тобто завдавати удару по м'ячу вище за лінію верхнього краю сітки) тільки ліберо.
• Розрізняють атакуючі удари по ходу, удари з переводом і обманні удари.

​

Блокування

• Блокування у волейболі - це ігровий прийом, при якому команда, яка захищається перешкоджає переведенню м'яча, при атаці суперника, на свою сторону, перекриваючи його хід над сіткою руками, перенесеними на сторону суперника. Дозволяється переносити руки на сторону суперника при блокуванні так, щоб вони не заважали супернику до його атаки або іншій ігровій дії.

• Блок може бути одинарним чи груповим (подвійним, потрійним). Торкання блоку не вважається за одне з трьох торкань. Блокувати можуть тільки ті гравці, які стоять на передній лінії, тобто в зонах 2, 3, 4.

​

Порушення правил�

Порушення правил гри у волейбол при подачі :

• Гравець заступив ногою на простір майданчика.
• Гравець підкинув і впіймав м'яч.
• Після закінчення 8 секунд після свистка судді м'яч передається команді суперників.
• Торкання антени м'ячем.

Порушення правил гри у волейбол при розіграші

• Зроблено більше трьох торкань до м'яча.
• Торкання верхнього краю сітки гравцем, що виконує

активну ігрову дію.

• Заступ гравцем задньої лінії триметрової лінії при атаці.
• Подвійне торкання або затримка м'яча.
• Торкання антени м'ячем при ударі.
• Заступ на ігрову половину суперника.

​

ЛІТЕРАТУРА

​

​

​

​

1. М.П. Піменов. Волейбол. Спеціальні вправи. Івано-Франківськ “Лілея-НВ”. 2000.
2. Ю.М. Понишко. Підготовка юних волейболістів. Київ. 1982.
3. Матвіїв Л.П. Основи спортивного тренування. М.: Фізкультура і спорт, 1993.

​