П. Куліш «Чорна рада». Непросте життя та романтичні пригоди головних героїв. �

Брюховецький — це політичний авантюрист і безчесна людина, яка давно втратила елементарну гідність і ловить у свої сіті простаків, удаючись до лукавства й демагогії: «Усі будемо рівні!»; «Хліб та вода — козацька їда»

Характеристика Івана Брюховецького

Портрет: «Коротка старенька свитина» «полотняні штани»;» «чоботи шкапові, протоптані», «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»; «i постать, i врода в його була зовсім не гетьманська»; «наче cо6i простенький, тихенький»; «каже тоненьким, ницим голоском»; «Сам Брюховецький стояв у голубому жупані…тут він був уже не той, що в Романовському куті: позирав гордо, по-гетьманськи, i всміхавсь, узявшись у боки».

Риси характеру: вразлива, мстива і властолюбива людина; лицемірний, втирався у довір’я простолюду; намагався справити вигідне враження; «мов який чарівник-чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»; політичний авантюрист без честі й совісті.

Батько і син Шрами, Сомко щиро засмучені долею рідного краю, усе роблять, аби не допустити брюховецьких та їм подібних до влади, про­те, на жаль, це не вдається. Сомка та його побратимів змальовано в ро­мані найповніше і найпозитивніше. Якима Сомка виведено як продов­жувача справи Б. Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: «Зло­жити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під од­ну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна».

Характеристика Якима Сомка

Портрет: «воїн уроди, возраста i красоти зило дивної»; «високий, огрядний cобі пан»; «кругловидний, русявий»; «голова в кучерях, як у золотому вінку»; «очі ясні, великі, як зорі», «у дорогих кармазинах, високий i вродливий, а по кармазинах комір i поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою»; «гордий, пишний, i розумом високий»

Риси характеру: благородний, щирий, не мириться із запорозьким демократизмом і бунтарством; віддає перевагу службі, а не любові; прагне об’єднати Україну; шляхетний, сміливий, здатний на самопожертву, щоб зупинити кровопролиття масштабне.

З любов’ю зображений Кулішем і паволоцький полковник Шрам, палкий поборник об’єднання України… Чесний і скромний, Шрам не терпить людей, які продалися шляхтичам за «лакомство нещасне» і зли­галися з поневолювачами народу… Образ Шрама, козацького полковни­ка і священника в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму.

Портрет: сива борода; шаблюка під рясою; пістолі за поясом; на виду шрами.

Особиста доля, соціальний стан: син паволоцького попа; учився в Київській братській школі; дружина - бранка туркеня»; проповідував слово правди божої рибалкам i чабанам запорозьким; реєстрове його ім’я - Шрам, його пошрамовано вздовж i впоперек; два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь»

Риси характеру: чесний, скромний, наполегливий, патріот; «гарячий був чоловік», байдужий до збагачення, власного добробуту; небайдужий до країни, її народу; загартований i пошматований у боях воїн; терпимий i витриманий; поборник об’єднання України; прихильник гетьманської влади; веде боротьбу на проти шляхетсько-польського ставленика Тетерi.

Смерть: «Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як на смерть осудити й, осудивши, йому серед обозу голову одтяти».

Характеристика Івана Шрама

Характеристика Петра Шраменка

• Що можна сказати про молодшого сина Шрама?
• У яких моментах найбільше розкривається його образ?
• Що можна сказати про Петра стосовно його почуттів до Лесі?
• Чому, на вашу думку, він був приязний до Кирила Тура, хоча вони були суперниками?
• Як ви вважаєте, як би склалась його доля, якби він не завернув на хутір Хмарище наприкінці твору?

Гідний батька і син Петро — «орел не козак». Він до того гарний, що красуня Леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». Мужність, хо­робрість Шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… У ту пам’ятну ніч, коли Кирило Тур викрав Лесю, Петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бив­ся із зловмисником не на життя, а на смерть.

Окремо визначимо образ сліпого старця-кобзаря, у якому сконцен­тровано іншу проблему — народ і співець. Це романтичний образ «Бо­жого ясного Чоловіка», людини національно свідомої, котра в мораль­ному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки… Не шлунок, а дух визначає його сутність, тож він «наче бачить таке, чо­го видющий зроду не побачить». Автор пише, що «душа його жила не на землі, а на небі»

Характеристика Кирила Тура

• А як ви вважаєте, чи є серед героїв той, хто взаємодіяв з усіма героями?
• Хто такий Кирило Тур?
• За яких обставин ми з ним знайомимось?
• Яке враження справив на вас цей герой?

Портрет: був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх.

​

ЦІКАВО ЗНАТИ:

Прототипом образу Кирила Тура є славнозвісний козак Мамай

Найяскравіший з образів козаків — Кирило Тур. Про те, що він ко­ристується симпатією автора, легко визначити з опису зовнішності ге­роя: «…здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима…» Цей портрет повністю виправдовує прізвище героя, справді схожого на тура. Для Кирила, за його ж словами, Січ — мати, а Луг — батько… Го­ловне для Кирила — козацька честь: «Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного». Хоробрий лицар, бунтарської і дещо химерної вдачі, Кирило не має корисливих інтересів, прагне до незалежності, відчайдушних вчинків і козацького побратимства. Перед гетьманом він тримається як рівня з рівнею… Останній штрих образу Тура, який ще більше посилює до нього симпатію, — викрадення вночі нареченої гетьмана, Лесі, спроби визволити самого гетьмана Сомка, за­судженого до страти.

Михайло Черевань – власник хутора Хмарище. Козаки йому польське золото шапками носили, мав в своєму маєтку безцінну колекцію зброї та кубків, нагарбав воєнних трофеїв. Він любить свою сім’ю піклується про доньку. Головне, що можна сказати про Михайла Череваня:

•  брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі;
• любить поїсти та випити;
• жага до збагачення; шукає компроміси («не любив ніяких сварок»), допомагав козакам («був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить»);
• буває досить жорстоким: до Гвинтівки він приїхав у трофейному ридвані і сміявся з княгині, яка впізнала свою карету; піклується про свою сім’ю; любить доньку.
• відсутність патріотизму.
• «…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва»
• «…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить»
•  «Черевань тілько похитувавсь, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача».

Характеристика Михайла Череваня

Характеристика Меланії Черевань

• Що можна сказати про дружину Михайла Череваня?
• Якими, на вашу думку, були стосунки у їхній родині?
• З якою метою автор увів цей образ до твору?

Череваниха горда, рішуча, амбіційна. Саме вона верховодить у родині, нав’язує свою думку всім членам родини. Їй сниться сон про доньку, яка розцяцькована стоїть на пагорбі, і до неї жоден заможний козак не може доступитися. Череваниха трактує свій сон просто: її донька обрана для одного – гетьмана Якима Сомка, а коли оком накинув на Лесю Петро Шраменко, то вона легко дає йому зрозуміти, що Леся не його пара.

Характеристика Лесі Черевань

• А якою вдалася Леся Черевань ?
• Чи симпатизували ви дівчині на початку твору?
• Як ви вважаєте, який момент роману змінив наше ставлення до Лесі?

Леся – гарна українська дівчина: любляча, турботлива, мрійлива.

Риси характеру Лесі: скромна, боязка, ніжна, романтична, вірна в коханні.

«Так Леся ж усе скрашала собою так, що вже справді годилось би сказати: “У хаті в неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як квіточка”...»

«А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Це трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє. На диво була в Череваня дочка, да й годі…»

«Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – усе не так, як хто інший: так усі її дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить…»

«Леся почервоніла, да аж нахилилась, як повна квітка в траві, і пригорнулась до матері, обнявши її руку»

«Ох, да дівчина ж гарна! – додав Кирило Тур…»

«Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його; плаче, голосить, серденьком називає. Що їй тепер і той ясній жених, і те гетьманство?»

«Я на своєму віку доволі попов’язала ран козацьких, да й Леся моя до сього діла здатна…»

​

Матвій Гвинтовка – брат Череванихи, багатий власник хутора; жорстокий; лицемірством здобуває ласку гетьмана, зрадою – звання ніжинського полковника. Це колишній козак, який перетворився на великого пана; перейшов на бік Брюховецького. Цей герой вбачає своє щастя у кар’єризмі, незалежно від того, яка держава візьме верх над Україною (він поводиться як російський дворянин, полює із собаками, водить дружбу з Іваном Брюховецьким і російськими представниками, хоча за дружину взяв повдовілу польську княгиню).

Характеристика Матвія Гвинтовки

Портрет: був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, а чи йому позападали і наче до, чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене.

Риси характеру: вмів читати, за молодості був кмітливим козаком, три роки пробув на галерах, вдячний, вірний, під час сутичці на раді заступився за Череваня.

Характеристика Василя Невольника

• Що ми дізнаємося про Василя Невольника?
• Як ви вважаєте, кого уособлює цей образ?
• Для чого Пантелеймон Куліш ввів його у твір?

Домашнє завдання:

скласти сенкан про 2 героїв на вибір