В.О. Сухомлинський�«Хлопчик

і дзвіночки

конвалії»

Підготувала Пінчук Т.М.

Настала довгоочікувана весна. З-під землі з'явилася зелена стрілочка.

Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими.

А між ними з'явився маленький, тоненький паросток. Він піднявся, нахилився до одного листочка

й одного чудового ранку розцвів білими Дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

​

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів.

Він не міг відірвати око од них. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти, на що ті прошепотіли:

— Хлопчику, для чого ти хочеш нас зірвати?

— Ви мені подобаєтеся. Ви дуже красиві. — відповів хлопчик.

— Добре, зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.

​

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні.

Вони були схожі й на білу хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве.

Хлопчик усе це відчував, але сказати не зміг.

Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований їх красою. Стояв і мовчав.

— Ростіть, Дзвіночки, — тихо вимовив хлопчик.

​