Будемо знайомі!

https://wordwall.net/resource/96764499/untitled1

​

Який малюнок найбільше передає твій настрій зараз?

1

2

3

4

6

7

https://wordart.com/xbm8q27zvwww/8-%D0%BA%D0%BB%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80

Вступ. Місце другої частини Нового часу у всесвітній історії.

.

Нова історія - це епоха у всесвітній історії, коли у всіх сферах суспільного життя відбуваються суттєві процес модернізації, тобто відбувається перетворення традиційного суспільства на індустріальне.

• Нова історія тривала :
• від кн. XV - до поч. XX століття - і поділяється на 2 окремих періоди.
• І період  кн. XV – кн. XVIII ст.
• ІІ період кн. XVIII – поч.XX ст.
• ХІХ ст. називають “довгим століттям”

Модернізація — зміни в суспільстві, пов’язані

з необхідністю перетворення всіх сфер життя відповідно до вимог сучасності.

У країнах Заходу початок становлення індустріального суспільства був пов’язаний

із розгортанням промислової революції, яка поступово поширювалася Європою із заходу на схід із Великої Британії.

Індустріальне суспільство- це таке суспільство, основу життя та діяльності якого складає промислове виробництво товарів.

Індустріальне суспільство («індустрія» —

синонім слова «промисловість») суспільство,

у якому завершено процес створення

великої, технічно розвиненої промисловості

як основи та провідного сектору економіки

й відповідних соціальних структур.

Утвердження індустріального суспільства у провідних державах світу

З появою індустріального суспільства були пов’язані структурні зміни в економіці: якщо раніше її основою було сільське господарство, то тепер на І місце вийшла промисловість.

У 30-ті роки ХІХ ст. промислова революція в Англії завершилася створенням машинобудування - це виробництво машин машинами.

Капіталістичне промислове виробництво розвивалось на засадах вільної конкуренції - коли товаровиробники змагаються між собою на ринку за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів.

Той хто цю боротьбу програвав – розорявся.

Початком ІІ періоду Нової історії стала Велика Французька революція 1789р.

• Велика французька революція кінця XVIII ст., яка висунула ідеї свободи, рівності й братерства.
• У країнах Заходу поступово затверджувалися основи правової держави, яка ґрунтувалася на принципах верховенства закону, політичних свобод і свободи підприємництва.
• Відбувалося становлення основ демократії з виборністю органів влади, загальним виборчим правом, поділом влади на законодавчу, виконавчу й судову. У провідних країнах світу йшло поступове формування засад громадянського рівноправ’я і парламентської демократії.

Яка була форма правління у більшості країн Зх. Європи у І період нової історії?

• Абсолютна монархія

Основними формами держави

в країнах Західної Європи та Америки стали

республіки

​

​

парламентські президентські

​

​

монархії

​

​

​

парламентські конституційні

​

Процеси політичного розвитку країн відбувалися двома відмінними шляхами — реформ або революцій

• Важливу роль у політичному житті держав стали відігравати політичні партії-це добровільні об’єднання прихильників певних суспільних ідеалів, що мали за мету здобуття влади законним шляхом, тобто шляхом виборів, і реалізацію своєї програми.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

• Ідейні засади політичних партій ґрунтувалися на певних напрямки громадсько-політичної думки XIX ст., основними з яких були такі:
• Ст.7 підручника виписати ці напрямки

Напрямки громадсько-політичної думки XIX ст., основними з яких були такі:�

• консерватизм — сукупність ідейно-політичних течій прихильники яких спиралися на принципи традиції та спадковості в суспільному розвитку, виступали за збереження домінуючої ролі держави й церкви в житті суспільства, не сприймали революції та радикальні реформи;
• лібералізм — ідейно-політична течія, що об’єднувала прихильників парламентського устрою, свободи приватного підприємництва й демократизації суспільного життя. Ліберали виступали за досягнення змін у суспільстві легальним (законним) шляхом за допомогою реформ і проти революцій як засобу розв’язання соціальних суперечностей;
• радикалізм — ідейно-політична течія, прихильники якої виступали за здійснення рішучих і глибоких змін у політичному й соціально-економічному житті. Незважаючи на велику різноманітність радикальних течій (анархізм, соціалізм, комунізм тощо), їх об’єднувало негативне ставлення як до старого — станового — устрою, так і до нового — буржуазного;
• націоналізм — ідейно-політична течія, що виникла в XIX ст. та об’єднувала прихильників визнання пріоритету національного чинника в суспільному розвитку.

У соціальному житті західного індустріального суспільства важливе значення мали

• Боротьба робітників за свої права стала одним із головних чинників, що визначав стабільність суспільства в цих країнах.

підприємці

наймані робітники

провідну роль в економічному житті ,зацікавлені у здобутті можливості впливати на державну політику законними парламентськими методами.

були безправною та соціально незахищеною верствою суспільства.

• У «довгому» столітті розгорнулися процеси формування націй.
• Нація — велика група людей, пов’язаних спільними традиціями і звичаями, почуттям соціальної однорідності та спільними інтересами. Її визначальними ознаками зазвичай вважають спільні мову, релігію, традиції, історію й більш-менш компактне територіальне розташування.
• У Франції цьому сприяла революція 1789—1799 рр. У Німеччині та Італії утворення націй завершилося в другій половині століття після подолання політичної роздробленості та об’єднання країн. Набагато складніше цей процес відбувався в Австрійській імперії, де австрійці становили лише чверть населення та здійснювали політику онімечування інших,переважно слов’янських народів, що населяли державу.
• Унаслідок поширення в країнах Заходу уявлень, що кожна нація має право бути вільною та жити власним політичним життям, національне відродження бездержавних народів стало важливою складовою суспільно - політичного життя країн Заходу XIX ст.
• Національне відродження — процеси, пов’язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів Європи, що набули поширенння в XIX ст.
• За змістом і формою національне відродження фактично
• було націотворенням.

Велика французька революція кінця XVIII ст. започаткувала на Заході рух жінок за зрівняння їх у правах із чоловіками - емансипацію

Емансипація відбувалася у трьох напрямках: в освіті, у правах на власність і виборчих правах. Найтривалішою стала боротьба за виборчі права жінки. Жінок, що боролися за виборчі права, називали суфражистками.

На початку ХХ ст. жіночий рух став організованішим. В Англії його очолила Еммеліна Панкгорст

(1858—1928). У 1914 р. виборчі права були надані жінкам скандинавських країн, Австралії та Нової Зеландії,

у 1918 р. — Англії, у 1919 р. —

Німеччини, у 1920 р. — США.

Домашнє завдання:

§ 1