2 з 33

Художнє конструювання, як метод проектування предметного середовища

Художнє конструювання як метод проектування предметного середовища передбачає висунення нової ідеї, розробку й утілення цієї ідеї в гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета.

У процесі художнього конструювання дизайнер розробляє ескізи, креслення, за необхідності, виготовляє макет, складає пояснювальну записку, у якій коротко фіксується прийняте рішення, способи обробки та всі основні показники, включаючи економічні. Тільки після цього можна приступати до виготовлення самого виробу.

3 з 33

Художнє конструювання, як метод проектування предметного середовища

Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме:

досконало виконувати своє практичне призначення;
бути зручними й безпечними під час експлуатації;
бути естетично виразними і композиційно цілісними.

4 з 33

Поняття композиції.

Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості

ритму,
кольору,
масштабу,
співвідношення світла та тіні,
пустоти й об’єму в поєднанні з особливостями звукового оформлення,
освітлення тощо.

Для того, щоб робота набула необхідної виразності і впливала на людей певним чином, необхідно подати всі ці засоби єдиним акордом, створити композицію.

Композиція (від лат. compositio) - складання, з'єднання, сполучення різних частин в одне ціле відповідно до визначеної ідеї.

5 з 33

Види композиції в дизайні предметного середовища

У створенні виробів предметного середовища можуть бути використані такі види композиції:

фронтальна
об’ємна (об’ємно-просторова).

До фронтальних належать усі «площинні» композиції, а також композиції, що мають рельєф.

До них можна віднести твори живопису й графіки, виконані в традиційних техніках, і твори, які змогли з'явитися тільки на сучасному рівні розвитку науки і техніки – комп'ютерна графіка.

Композиції, «які виступають з площини», тобто мають рельєф, також належать до фронтальних. Вони сприймаються глядачем фронтально і не вимагають огляду збоку. Таким композиціям властива гра фактури, матеріалу.

6 з 33

Види композиції в дизайні предметного середовища

7 з 33

Види композиції в дизайні предметного середовища

До об'ємної композиції можна віднести твори мистецтва, що мають три виміри (довжину, ширину і висоту).

Це скульптура, дрібна пластика, малі архітектурні форми, твори декоративно-прикладного характеру, різні утилітарні об'єкти, такі, як посуд, меблі.

8 з 33

Основні засоби композиції.

Основні засоби композиції:

симетрія та асиметрія,
ритм,
контраст і нюанс,
пропорції

9 з 33

Симетрія та асиметрія

Симетрія – це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин предмету відносно одного з них або їх сукупності.

Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо).

10 з 33

Симетрія та асиметрія

Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Серед фронтальних композицій найбільш поширеною є симетрія, у якій зображення, розміщені в одній площині, умовно діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина

11 з 33

Симетрія та асиметрія

Щодо симетричної об'ємної композиції, то, зазвичай, вона має вертикальну вісь. Усі сторони (чотири або більше) відносно неї однакові. Такий симетричний предмет орієнтований на однакове сприйняття його з усіх боків. Характерними прикладами таких композицій у предметному середовищі можна назвати торшер, настільну лампу, горщик для кімнатної квітки, вазу, келих, форма яких залежить від технології їх виготовлення навколо вертикальної осі. Симетричність об'ємної композиції надає їй урівноваженості й статичності, що є важливим фактором для створення утилітарних предметів.

12 з 33

Симетрія та асиметрія

Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину. Тоді йдеться про асиметрію. Асиметрія – це відсутність будь-якої симетрії.

Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність.

Вона за своєю суттю індивідуальна.

13 з 33

Симетрія та асиметрія

Асиметрична об'ємна композиція, наприклад, дозволяє більш ємко виразити образ, створений митцем, передавши всю його багатогранність і багатоликість. При цьому, рухаючись навколо неї, можна зрозуміти пластичний задум автора. Саме асиметричну об'ємну композицію можна більш гармонійно помістити в простір будь-якого приміщення, або простір підпорядкувати їй. Простір, у такому випадку, активно впливає на сприйняття композиції. Асиметричними в приміщенні можуть бути будь-які предмети – від м`яких меблів до невеличких статуеток.

14 з 33

Ритм

Ритм – це властивість, характерна для багатьох явищ природи, у зокрема й для життя людини (серцебиття, дихання тощо), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря.

Ритм як композиційний засіб художнього конструювання – це повторення елементів об'ємно-просторової й площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).

Він буває

простий
складний.

15 з 33

Ритм

Простий ритм – рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів у об'ємно-просторовій та орнаментарній структурі й називається метричним.

Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі.

16 з 33

Контраст і нюанс

17 з 33

Контраст і нюанс

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції.

У природі закон контрасту діє постійно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, а в мистецтві художник вільний у виборі нюансу чи контрасту.

І все ж контраст світлого й темного, блискучого й матового, м`якого й твердого – досить часто використовується дизайнерами в своїх композиціях.

В об'ємно-просторовій формі композиційні контрасти можуть бути виражені через: розмір (низький – високий, вузький – широкий); форму (ввігнута – опукла, статична – динамічна, симетрична – асиметрична); матеріал (щільний – пористий, теплий – холодний, виразна текстура – ледь помітна); колір (яскравий – блідий, світлий – темний) тощо.

18 з 33

Контраст і нюанс

19 з 33

Контраст і нюанс

20 з 33

Контраст і нюанс

Нюанс – це співвідношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета (буквально – відтінок, ледь помітна різниця).

Контраст у композиції посилює й загострює контрастність її елементів, а взаємодія нюансних елементів послаблює їх якості

21 з 33

Контраст і нюанс

22 з 33

Пропорційність

Одним із найдавніших засобів композиції є засіб пропорційності.

Ще на початку І ст. до нашої ери було відомо, що пропорційність – джерело краси.

Пропорційні відношення лежать в основі великої кількості правил, закономірностей, теорем.

Існують різні варіанти співвідношень, які викликають різні естетичні почуття.

То ж, проектуючи виріб, необхідно знайти найбільш ефективні пропорційні залежності, що вказують на співрозмірність двох або більше відношень. Досконалий витвір людських рук відрізняється тим, що об’єктивні пропорції в ньому виглядають природно.

23 з 33

Пропорційність

Досить багато архітекторів, художників за основу гармонійних пропорцій беруть так звану золоту пропорцію.

Золота пропорція – це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому весь відрізок так відноситься до його більшої частини, як більша частина відноситься до меншої або, іншими словами, менший відрізок так відноситься до більшого, як більший до всього

a:b=b:c або c:b=b:a

24 з 33

Пропорційність

25 з 33