����� �
Поетична збірка
«Зів’яле листя».
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»,
«Чого являєшся мені…».
Місце любовної теми
у творчості Франка
Кольоровий настрій
Оберіть свій колір �червоний – захоплення�жовтий –радість�зелений – спокій�коричневий – тривога�синій - сум
«Кохання»
«Кохання»
диво
казка
взаєморозуміння
Сила, більша за життя
Вир почуттів
радість
довіра
зрада
щастя
сльози
трагедія
ніжність
Пристрасть
вірність
Проблемне питання: �«Що є кохання для І.Франка?»
Іван Франко
Скільки існує людство – стільки й існуватиме кохання, в усіх його проявах: ніжне, взаємне, таємне, а іноді нероздільне. Кохання залишає відбиток на світобаченні кожної людини, так чи інакше впливає на неї. Тема кохання, безперечно, присутня й у творчості Івана Франка, пригадайте хоча б любовну лінію повісті «Захар Беркут», а щоб так щиро писати про це почуття, треба його пережити, пропустити «крізь себе».
Сам Іван Франко писав, що в його житті «тричі являлася любов». Жінок у нього було значно більше, однак справжні почуття були лише до трьох… Письменник відверто говорив: «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом». Тож пропоную вам познайомитись із деякими особистими моментами із біографії митця.
Поміркуйте
Які асоціації вам спадають на думку, коли ви чуєте сполуку слів «зів’яле листя»?
осінь
холод
плин часу
смуток
туга
похмурість
печаль
смерть
“Зів’яле листя” - третя лірична збірка І. Франка, що вийшла за життя поета двома виданнями:
- 1896 року – з передмовою, що нібито ці вірші знайшов у готелі, де закінчив життя через нероздільне кохання їх автор.
- 1911 року – І. Франко пише нову
передмову і визнає своє авторство.
Збірку «Зів’яле листя» з підзаголовком «лірична драма» Іван Франко створював протягом десяти років (1886–1896). Збірка «Зів’яле листя» складається з трьох розділів, які Франко назвав «жмутками». Поезія розділів відрізняється своїм звучанням.
І. «Перший жмуток» (1886-1893) - позначений весняними мотивами, присвячений оспівуванню кохання. У ньому з’являються перші нотки смутку. Ліричний герой починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої.
ІІ. «Другий жмуток» (1895) - перлини інтимної поезії. Це поезія літа, спогадів про весну кохання, настроїв, туги й розлуки. Страждання героя набувають загального характеру. Почуття песимізму і печалі дедалі зростають.
ІІІ. «Третій жмуток» (1896) - пекельні переживання поета, викликані жорстоким нещасливим коханням, що довели його до відчаю.
Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкладає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно щезло безслідно.
Ольга Рошкевич
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Вам вже відомо, що перше світле юне кохання Франка було до доньки священника Ольги Рошкевич, саме їй було присвячено збірку «Баляди і розкази». Ольга була жінкою з вищого світу. Знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, мала власні друковані праці. Познайомилися вони у 1874 році, тоді Іван був гімназистом і прийшов у гості до свого друга і брата Ольги Ярослава.
Спочатку їхні стосунки подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком, а згодом видає заміж за священника Володимира Озаркевича. Франкові в той час вона написала: «Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш — все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками». А сам Франко в одному із листів Агатангелу Кримському писав: «Наша любов тяглася 10 літ».
Юзефа Дзвонковська
Явилась друга - гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!"
І мовчки щезла там, де вічно
темно.
Можливий вигляд.�Її фото не збереглося
Другим справжнім коханням Франка дослідники називають Юзефу Дзвонковську. Дівчину він зустрів у Станіславі (Івано-Франківськ). Полька із шляхетної родини припала до серця усім членам гуртка, до якого входив Франко. Привітна і розумна дівчина залишається для усіх неприступною. Однак із Франком вона починає листування. І 27-річний письменник вирішує: от вона – жінка, яка має стати його дружиною. Проте в Юзефи про це була інша думка, і вона відмовила Франкові… Думки дослідників розходяться. Частина вважає, що відмова була пов’язана з вищим соціальним статусом. Інші переконані: через смертельну хворобу. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань.
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх – для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Читання поезії вчителем, с. 85
Дослідницько - пошукова робота. Проблемне питання
Які фольклорні та літературні ознаки наявні в поезії «Ой ти дівчино…»?
Фольклорні мотиви | Літературні мотиви |
| |
Довідка: вигук (ой), метафори (дівчина — з горіха зерня); поетичне звертання (дівчино), риторичні питальні та окличні речення, зменшено-пестливі слова (устонька, серденько).
постійні епітети (ясная зоре, буря люта), анафора (чом), фразеологізми (загублю душу)
Тема: страждання ліричного героя через нерозділене кохання.
Ідея: любов може викликати не лише радісні почуття, а й сум, горе.
Рід: лірика
Жанр: інтимна лірика
Художні засоби:
Епітети: колюче терня» тиха молитва; буря люта.
Порівняння: слово, як бритва; серце бентежить, як буря люта.
Гіпербола: ох, тії очі темніші ночі…
Антитеза: усміх/скрута; радощі/горе.
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Літературний аналіз твору
Целіна Журовська
Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями
вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Минали дні, я думав: наситилась,
Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма! �
Третє кохання – шляхтянку і затяту польку Целіну Журовську – Франко зустрів на пошті. Тут вона працювала. Письменник безмежно закохався в прекрасну дівчину. Однак абсолютно безрезультатно! Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається. Вона була в захваті від брюнетів, а Франко – рудий. Целіна запевняла, що Франко її переслідує. І дуже зраділа, коли він одружився. Сама дівчина вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла.
Як не дивно, Франко і Целіна зустрічалися все життя. Він допомагав вдові вирішувати справи, допомагав грошима. Згодом поселив її з дітьми у своєму будинку як економку. Після смерті Франка його син теж допомагав старенькій екс-коханій батька.
“Чого являєшся мені у сні?”, с. 85-86
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Тема: відображення внутрішнього світу закоханої людини, її думок та страждань
Ідея: заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.
Рід: інтимна лірика
Жанр: романс
Художні засоби:
Епітети: чудові очі… ясні; дно студене; зарево червоне; довгими ночами; щастя молодого; дива золотого.
Порівняння: очі…, немов криниці дно студене; уста…, мов зарево червоне; серце…, неначе перла у болоті.
Метафори: докір займається і …тоне у тьмі; ти серце надірвала; вирвала ридання голосні; свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні.
«Чого являєшся мені у сні?».
Літературний аналіз твору
Завдання додому:
Обов’язкове:
вивчити вірш І.Франка "Чого являєшся мені у сні?” напам’ять.
За бажанням:
- створити макет обкладинки до збірки "Зів’яле листя"(дизайнери).
Дякую за увагу!