Дія Закону № 4196
1
28.02.2025 набув чинності Закон України № 4196-ІХ від 09.01.2025 “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб” (далі - Закон № 4196), яким скасовується дія Господарського кодексу України та вносяться зміни до інших законодавчих актів.
Водночас, хоча Закон є чинним з 28.02.2025, введення його в дію пов’язується з іншою датою – з 28.08.2025 (пункт 1 статті 17 Закону, з якої починається трирічний перехідний період, тобто до 28.08.2028. Під час цього перехідного періоду організаційно-правові форми підприємств в Україні, головним чином – державних та комунальних, та правові режими володіння державним та комунальним майном мають бути узгоджені з вимогами цього Закону.
До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 8 статті 17 Закону № 4196).
Відповідно до пункту 11 статті 17 Закону № 4196, протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом, статути та внутрішні положення підприємств (примітка - комунальні комерційні та комунальні некомерційні підприємства) та їхніх правонаступників підлягають приведенню у відповідність із цим Законом. До моменту приведення статутів та внутрішніх положень підприємств у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Підприємства та їхні правонаступники звільняються від сплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій у зв’язку з приведенням їхньої діяльності у відповідність із цим Законом.
Ключові положення Закону № 4196
2
1) Особливості створення і припинення юридичних осіб в перехідний період
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 4196, створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації забороняється.
З огляду на зазначене положення є логічним питання, а які ж юридичні особи може створювати територіальна громада з моменту початку перехідного періоду?
Відповідно до пункту 6 статті 17 Закону № 4196 вноситься ряд змін до законодавчих актів України, зокрема, до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” в новій редакції, територіальні громади можуть створювати та бути учасниками господарських товариств та непідприємницьких товариств.
Визначення поняття “господарське товариство” наведено у Цивільному кодексі України (частина перша статті 84, частина друга статті 113). Господарські товариства можуть мати організаційно-правові форми повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
3
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, для забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні некомерційні товариства, що діють на підставі статуту та не мають на меті одержання прибутку. Комунальне некомерційне товариство є непідприємницьким товариством, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада.Територіальна громада як учасник комунального некомерційного товариства не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених законом.
4
ЛОГІЧНИМ Є ПИТАННЯ, А ЩО РОБИТИ З ВЖЕ СТВОРЕНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ.
Все залежить від виду підприємства - підприємницьке чи непідприємницьке.
Щодо підприємницьких товариств або товариств, які не функціонують як комунальні некомерційні підприємства, то відповідно до частини абзацу другого частини першої та другої статті 14 Закону № 4196, уповноважений орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада (територіальні громади). Підприємство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), припиняється в результаті перетворення або ліквідації.
З наведених норм вбачається право, а не обов'язок територіальних громад припиняти існуючі комунальні підприємства, ПРОТЕ з 28 серпня 2028 року:
5
Яка ж процедура припинення комунальних підприємств шляхом перетворення та в які товариства можуть бути перетворені комунальні підприємства.
Щодо форм перетворення комунальних підприємств, то відповідно до абзацу четвертого частини 3 статті 14 Закону № 4196, комунальне комерційне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать відповідній територіальній громаді, або в комунальне некомерційне товариство.
Як зазначалось раніше, відповідно до абзацу першого частини 4 статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вимогою для створення комунальних некомерційних підприємств є забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах, та які діють на підставі статуту та не мають на меті одержання прибутку.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону № 4196, одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає комісію з припинення підприємства (комісію з перетворення, ліквідаційну комісію). Виконання функцій комісії з припинення підприємства (комісії з перетворення, ліквідаційної комісії) може бути покладено на виконавчий орган підприємства.
Одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), шляхом перетворення уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає інвентаризаційну комісію та приймає рішення про проведення інвентаризації майна підприємства.
6
На основі результатів інвентаризації майна підприємства комісія з перетворення складає передавальний акт, який затверджується уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування. Внесення державного та комунального майна до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), здійснюється за балансовою вартістю такого майна без проведення його оцінки.
Відповідно до частини 6 статті 14 Закону № 4196, майно, права та обов’язки підприємства, що припиняється в результаті реорганізації, переходять до правонаступників, крім права господарського відання та права оперативного управління майном усіх форм власності. Право на земельну ділянку державної або комунальної власності, що належала на праві постійного користування державному або комунальному підприємству, переходить до акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, створеного шляхом перетворення такого підприємства, в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Примітка! Див. оновлену редакцію статті 120-1 Земельного кодексу України.
Земельна ділянка комунальної власності, що належала на праві постійного користування комунальному підприємству, переходить до акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать територіальній громаді, яке створилося шляхом перетворення такого комунального підприємства і є його правонаступником, на праві оренди строком на п’ять років.
Відповідне акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю повинно протягом року звернутися з клопотання про передачу в оренду відповідної земельної ділянки, в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України. У разі незвернення право оренди такої земельної ділянки виставляється на земельні торги.
7
Відповідно до частини 8 статті 14 Закону № 4196, якщо на день прийняття рішення про перетворення за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), закріплено майно на праві господарського відання або на праві оперативного управління, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування на основі результатів інвентаризації майна підприємства приймає рішення:
До статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), не може бути внесене речове право на державне або комунальне майно (в тому числі узуфрукт державного або комунального майна), крім випадків, передбачених законом.
Статутом юридичної особи - правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), встановлюється порядок погодження органами управління правочинів щодо відчуження та обтяження (застава, іпотека, передача в оренду, управління, користування, концесію, спільну діяльність та інші види обтяжень) майна, внесеного до статутного капіталу такої юридичної особи, а також визначаються повноваження відповідних органів управління щодо прийняття рішень з питань вчинення таких правочинів відповідно до порогових значень вартості майна, робіт, послуг, що є предметом таких правочинів.
Примітка! Для визначення майна, що не підлягає приватизації, див. оновлену статтю 4 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”.
8
Відповідно до частини 9 статті 14 Закону № 4196, у разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про внесення майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника такого підприємства подальше володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.
У разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передання майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві оперативного управління, юридичній особі - правонаступнику такого підприємства на праві узуфрукта державного або комунального майна володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.
Інші правила перетворення або припинення комунальних підприємств визначаються відповідно до законодавства.
9
Щодо комунальних некомерційних підприємств, то пунктом 11 статті 17 Закону № 4196, державні та комунальні некомерційні підприємства протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом, у своїх найменуваннях слова "державне некомерційне підприємство" або "комунальне некомерційне підприємство" замінюють відповідно словами "державне некомерційне товариство" або "комунальне некомерційне товариство".
Зміна організаційно-правової форми юридичної особи з державного некомерційного підприємства або комунального некомерційного підприємства на відповідно державне некомерційне товариство або комунальне некомерційне товариство здійснюється державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо її найменування, передбачених абзацом першим цього пункту, без подання окремої заяви та без справляння адміністративного збору.
Зміна найменування державного або комунального некомерційного підприємства відповідно до вимог цього пункту не вважається його перетворенням.
Після закінчення перехідного періоду, передбаченого цим Законом, юридичні особи, зареєстровані в організаційно-правовій формі державного некомерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства, вважаються відповідно державним некомерційним товариством, комунальним некомерційним товариством та керуються законодавством про державні та комунальні некомерційні товариства незалежно від прийняття такими юридичними особами рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
10
2) Припинення існування речових прав у формі господарського відання та оперативного управління, і заміна його на узуфрукт комунального майна
Відповідно до статей 11 та 12 Закону № 4196 передбачено існування речових прав у формі господарського відання та оперативного управління на перехідний трирічний період. Проте відповідно до пункту 2 статті 17 Закону № 4196, статті 11 і 12 цього Закону втрачають чинність через три роки з дня введення в дію цього Закону (примітка - з 28 серпня 2028 року).
До того ж з дня введення в дію Закону № 4196 (з 28 серпня 2025 року), закріплення (передача) майна за юридичними особами на праві господарського відання або на праві оперативного управління забороняється (див. частину 3 статті 13 Закону № 4196).
На заміну речових прав у формі господарського відання та оперативного управління вводиться нове речове - право особистого безоплатного володіння і користування комунальним майном (узуфрукт комунального майна).Правовому регулюванню узуфрукта комунального майна присвячено нову статтю 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до частини 1 статті 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Право особистого безоплатного володіння і користування комунальним майном (узуфрукт комунального майна) є речовим правом на комунальне майно для узуфруктаріїв - органів місцевого самоврядування, комунальних організацій (установ, закладів), комунальних некомерційних товариств та інших юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) яких є територіальна громада. Об’єкти права комунальної власності, що не підлягають приватизації, передаються у володіння та користування юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, на праві узуфрукта комунального майна.
11
Узуфрукт комунального майна встановлюється уповноваженим органом місцевого самоврядування на будь-які види рухомого або нерухомого майна (крім земельних ділянок), що перебуває у власності територіальної громади, строком на п’ять років або безстроково. Рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування, яким встановлений узуфрукт комунального майна, можуть бути передбачені додаткові умови володіння і користування комунальним майном (частина 2 статті 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Згідно з частинами 3 та 4 статті 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, крім права володіння і користування комунальним майном, узуфруктарію належить право отримання плодів, продукції і доходів від користування таким майном. Узуфруктарій за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу місцевого самоврядування може покращувати майно, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна, без права на вилучення таких покращень. Узуфруктарій зобов’язаний використовувати комунальне майно згідно з цільовим призначенням, визначеним уповноваженим органом місцевого самоврядування, утримувати передане на праві узуфрукта комунальне майно в належному стані, за власний рахунок проводити його поточний ремонт, а за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу місцевого самоврядування - капітальний ремонт. Узуфруктарій також несе витрати, пов’язані з утриманням, користуванням та обслуговуванням майна, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна.
Узуфруктарій не може відчужувати майно, передане йому на праві узуфрукта комунального майна, передавати його у довірчу власність або довірче управління, вносити його до статутного капіталу юридичних осіб, виділяти його для спільної діяльності, а також не може вчиняти щодо такого майна інші дії, наслідком яких може бути його відчуження або зміна цільового призначення, крім випадку передання такого майна в оренду у порядку, встановленому законом (частина 5 статті 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
12
Згідно з частиною 7 статті 60-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, узуфрукт комунального майна припиняється у разі:
1) припинення узуфруктарія в результаті його ліквідації;
2) загибелі або припинення існування майна, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна;
3) закінчення строку, на який було встановлено узуфрукт комунального майна;
4) погіршення стану майна, щодо якого встановлено узуфрукт комунального майна, внаслідок чого воно стає непридатним для використання за призначенням;
5) прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про припинення узуфрукта комунального майна, встановленого безстроково;
6) поєднання в одній особі особи узуфруктарія і власника комунального майна;
7) припинення узуфрукта комунального майна за рішенням суду.
Пунктом 15 статті 17 Закону № 4196 передбачено особливості набуття права узуфрукта комунального майна, Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні та комунальні некомерційні товариства, державні та комунальні організації (установи, заклади) можуть бути узуфруктаріями державного або комунального майна та мати інші речові права на чуже майно, не заборонені законом.
У разі якщо на день набрання чинності цим Законом за органом державної влади, органом місцевого самоврядування, державною або комунальною організацією (установою, закладом) або іншою юридичною особою, яка не має на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) якої є держава або територіальна громада, державне або комунальне майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, таке право припиняється в день, наступний за днем завершення перехідного періоду, передбаченого цим Законом. У такому разі до правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження державним та комунальним майном, яке було закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, застосовуються положення про узуфрукт державного або комунального майна, який вважається встановленим безстроково.
13
3) Особливості діяльності комунальних підприємств в перехідний період
Відповідно до частини 8 статті 3 Закону № 4196, особливості діяльності та управління комунальними підприємствами визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Щодо комунальних некомерційних товариств, то основною новацією є потреба у затвердженні фінансового плану.
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, основним плановим документом комунального некомерційного товариства є фінансовий план, відповідно до якого товариство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів.
Фінансовий план підлягає затвердженню уповноваженим органом місцевого самоврядування до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом, у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи комунального некомерційного товариства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
Не менш важливими є норми нових статей 60-2 та 60-3 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.