Форсована індустріалізація.

Створення військово-промислового комплексу.

Здобутки, прорахунки та наслідки

індустріалізації.

Згортання непу і перехід до

директивної економіки

Об'єктивна необхідність� ПРОМИСЛОВОЇ модернізації

У період непу промисловий потенціал України, як одного з економічно найрозвиненіших регіонів Росії, було майже повністю відновлено.

При цьому успадковані від минулого диспропорції не зникли, розміщення промисловості було нерівномірним, економічно розвинутим залишався тільки Донецько-Придніпровський регіон.

​

Ринкові відносини чи директивне� ПЛАНУВАННЯ

Ринкові відносини між виробниками і споживачами не давали змоги керувати виробництвом. Тому партійне керівництво вимагало замість “стихії ринку” запровадити централізоване директивне планування.

Атаки на неп відбувалися під гаслами подолання економічної відсталості і перетворення СРСР на індустріальну державу

Дискусія щодо індустріальних перетворень в др. пол. 20-х рр. ХХ ст.

Повільне “вростання” в соціалізм через непівську модель.

(О. Риков )

Збереження товарно-грошових відносин непівської економіки і проведення планової індустріалізації, збалансований розвиток сільського господарства і промисловості

​

Дискусія щодо індустріальних перетворень� в др.пол.20-Х років ХХ ст.

Здійснення

Надіндустріалізації

(Л.Троцький)

командні методи управління народним господарством, складова і рушійна сила яких – форсована індустріалізація з високими темпами промислового розвитку, заради чого припускалося зниження життєвого рівня населення, можливість швидкого здійснення суцільної колективізації за допомогою адміністративного примусу.

​

​

Перехід до форсованої індустріалізації

Причини згортання непу

• реформи в економіці не були доповнені реформуванням політичної сфери;
• протягом 20-х рр. не сформувалися соціальні сили, які б виступили за збереження непу;
• неп заважав планам Й.Сталіна на встановлення необмеженої особистої влади: незалежними власниками в місті і на селі важко було керувати;
• низький освітній і культурний рівень населення, членів і керівників правлячої ВКП(б).

​

�

Індустріалізація – це

комплекс заходів в

період з др. пол.20-х до

кінця 30-х років,

спрямований на прискорений розвиток

промисловості з метою

технічного переозброєння економіки і зміцнення країни.

​

СТАЛІНСЬКИЙ «СТРИБОК» В ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЮ

Причини індустріалізації

• необхідність подолання техніко-економічної відсталості та забезпечення економічної самостійності, незалежності СРСР в умовах капіталістичного оточення;
• необхідність створення військово-промислового комплексу та зміцнення обороноздатності країни;
• необхідність створення належної матеріально-технічної бази для модернізації промисловості та сільського господарства;
• необхідність зміни соціально-класової структури населення СРСР у бік збільшення чисельності робітничого класу;
• підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.

​

СТАЛІНСЬКИ «СТРИБОК» В ІНДУСТІАЛІЗАЦІЮ�

Джерела індустріалізації

• збільшення податків з селянських господарств та постійне зростання цін на промислові товари;
• штучний перерозподіл коштів на розвиток пріоритетних галузей промисловості на шкоду іншим галузям та сільському господарству;
• внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом – примусові (протягом 1927 – 1929 рр. населення України підписалося на суму понад 325 млн крб);
• випуск паперових грошей, не забезпечених золотом;
• розширення продажу горілки;
• збільшення вивозу за кордон лісу, хутра, хліба;
• жорсткий режим економії у всіх соціальних сферах;
• широке використання безкоштовної праці, у т.ч. в’язнів ГУЛАГу.

​

Протягом першої п’ятирічки

(1928- 1933 рр.)

утверджувався господарський механізм, відірваний від ринкової економіки, який спирався на директивні методи управління та вів до створення командно-адміністративної системи.

Чітко простежувалася тенденція монополізації центром управління промисловістю республіки.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

замість економічних важелів ринку запроваджено директивний плановий розподіл ресурсів і товарів;

• заробітна плата перестала бути відрядною і визначалася “згори”;
• запроваджено карткову систему постачання робітників і службовців (інфляційні процеси розмили реальну вартість карбованця).

​

Соціалістичне змагання як чинник швидкої побудови економічного фундаменту республіки

• Численні патріотичні починання робітників та інженерно-технічних працівників у виробничому змаганні не тільки були підтримані ВКП(б), а й закріплені постановою ЦК.
• У ній зазначалося, що змагання – не епізодична кампанія, а постійний метод роботи. Організція змагання покладалася на профспілки, а загальне керівництво ним – на партію.

​

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію�

Особливості індустріалізації в Україні

​

• індустріалізація України розглядалася сталінським керівництвом як складова загальносоюзного плану промислової модернізації СРСР;
• вкладення у промисловість республіка, особливо у початковий період індустріалізації, значної частини коштів;
• зведення в Україні у роки перших п’ятирічок левової частки запланованих промислових об’єктів;
• нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки;
• поява у республіканському промисловому комплексі нових галузей;
• витіснення приватного сектору в економіці республіки відбувалося вищими темпами, ніж в СРСР в цілому.

​

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію�

Досягнення республіки

• вихід України на якісно новий рівень промислового розвитку;
• створено потужну індустріальну базу, що вивело Україну на рівень економічно розвинених країн світу;
• відбулися структурні зміни у промисловості: Україна стала важливою металургійною,вугільною, машинобудівною базою СРСР;
• сформовано національний робітничий клас та інтелігенцію;
• подолано безробіття.

​

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію�

Негативні наслідки індустріалізації для України

• диспропорційне і нерівномірне формування промислового потенціалу республіки;
• ігнорування економічних механізмів регулювання економіки;
• втрата Україною економічної самостійності;
• ізоляція української економіки від світової;
• зростаюча централізація управління економічним життям при посиленні втручання центру;
• нерівномірне і нераціональне розміщення продуктивних сил, відрив сировинних баз від підприємств-споживачів;
• загальне одержавлення засобів виробництва;

​

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію�

• занедбання і знищення дрібної промисловості;
• підрив розвитку сільського господарства, легкої та харчової промисловості;
• взято курс на мілітаризацію промисловості;
• відсутність закінченого технологічного циклу промислового виробництва;
• домінування кількісних показників над якісними;
• нехтування матеріальними принципами стимулювання праці та застосування методів неекономічного примусу;
• зниження життєвого рівня населення, загострення житлової та продовольчої проблем.

​

ВИСНОВОК

​

Процеси індустріалізації в Україні носили неоднозначний і суперечливий характер. ЇЇ результати мали історичне значення.

Але блискучі успіхи індустріалізації не могли приховати негативні і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини радянської модернізації.

​