Історія України

8 клас

Ліквідація Запорізької Січі

Камянська та

Олешківська Січі

Після того як Запорожці підтримали І. Мазепу, цар Петро І наказав знищити Чортомлицьку січ. 1709 року частина козаків які врятувалися від розправи заснували з дозволу кримського хана Кам’янську Січ, а через два роки Олешківську Січ.

Кам’янська Січ

Олешківська Січ

1709 – 1711 рр.

Розташовувалась у володіннях Кримського ханства при впадіння в Дніпро річки Кам’янки

1711 – 1734 рр.

Розташовувалась у володіннях Кримського ханства в урочищі Олешки навпроти сучасного м. Херсона

Нова (Підпільненська) Січ

1734 року царський уряд дозволив козакам перебратися на землі що раніше належали старій (Чортомлицькій) Січі (поблизу сучасного м. Покровське Нікопольського району)

Нова Січ 1734 – 1775 роки. Реконструкція В. Ленченка

Корогва Нової Січі

Нова Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду

31 березня 1734 року отаманом – гетьманам І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26 тисяч десятин.

Десятина – старовинна міра земельної площі в Київській Русі, а пізніше й в Україні.

Дорівнювала 1. 09.га.

Володіння Січі були осередком торгової, господарської та виробничої діяльності Запорожців. Вони дістали назву – Вольності Війська Запорозького низового .

Місця розташування Запорозьких Січей

ХYІ – ХYІІІ ст.

Адміністративно – територіальний поділ Запорожжя

В цей час Запорожжя поділялося на адміністративно – територіальні одиниці – паланки (спочатку їх було п’ять, а пізніше вісім). Адміністративним центром паланки була укріплена слобода де знаходився гарнізон та полкова старшина.

Січ – центр Запорожжя

Адміністративним центром Запорожжя стала Січ. На січі військовими і господарськими одиницями було 38 куренів до яких приписували козаків

Запорізька Січ

Управління

Усю адміністрацію вибирали козаки на радах.

Вищу старшину обирали раз на рік на загальній військовій раді, що відбувалася 1 січня.

Запорожці: а)Сотник б)Писар в) Козак

а

б

в

Обов’язки запорожців

Основним обов’язком запорожців залишався захист українських земель від татарських і ногайських орд зі степів. Січовики здійснювали польову сторожу розміщуючи на рубежах своїх володінь бекети, редути та хвигури.

Запорозька хвигура

Хвигура – трапецієвидна сигнальна вогняно-димова споруда, що використовувалася козацькою сторожею для передачі інфомації про наближення чи напад татарських загонів.

Бекет – сторожовий пост або загін.

Редут – фортифікаційне укріплення замкненого виду.

Кожний козак, який мав певне майно і був спроможний вести власне господарство, міг отримати від коша у власність землю і заснувати на ній свій зимівник (хутір).

Запорізький зимівник

Козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські й мисливські угіддя, встановлювала звичай збирати з шинкарів і ремісників двічі на рік подарунок на свою користь.

Козацький полковник

Козацький сотник

Писар

До складу Запорізьких козаків приймали, як і раніше, всіх охочих заробити собі на життя військовою справою.

Були втікачі і від панщини, і від соціальних проблем.

Кількість населення швидко зростала.

Проводи на Січ. Художник О. Г. Сластіон

Царський уряд постійно намагався контролювати січовиків. З цією метою поблизу Нової Січі було споруджено укріплення - Новосіченський ретраншемент, де розташовувалася команда російських урядових військ.

Новосіченський ретраншемент.

Художник С. О. Тороп

Офіцер ретраншементу.

Художник С. О. Тороп

Заходи російського уряду щодо обмеження прав Запорізької Січі

Запровадження обов’язкової реєстрації всіх утікачів з інших територій

Захід

Мета

заходу

Недопущення поповнення населення запорожських вольностей

Оточення Запорожжя військовими поселенцями, іноземними переселенцями

Ізоляція запорожських вольностей від решти території України

1753 р. спроба царизму заборонити обирати собі кошового

Нав’язати свою систему управління

На Північно-західному краї запорозьких земель була утворена провінція Ново-Сербія із центром у Єлисаведграді (сучасне м. Кропивницький), де осідали сербські колоністи, на східному краї було засновано Слав’яно-Сербію із центром у м. Бахмут.

На карті позначені території відібрані у запорожців 1750 року для

іноземних переселенців

Наслідки політики російського уряду

У 60-х роках ХYІІІ ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через 10 років - для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На протести Запорожців уряд не реагував. Запорожжя втрачало свої землі.

Сторожа запорозьких вольностей. Художник С. Васильківський

5. Загроза перетворення Запорожжя на осередок національно – визвольної боротьби

2. Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою

6. Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя

4. Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для боротьби з імперією

3. Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя

1. Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками

7. Перетворення Запорожжя на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії

Причини ліквідації Запорозької Січі

«Перемога Катерини ІІ над турками». Художник Стефано Торелі

Передумова ліквідація Запорозької Січі

Після завершення російсько – турецької війни 1768 – 1774 рр., Кримське ханство стало залежним від Росії.

Відтепер зникла загроза татарських нападів на землі імперії. Козаки стали більше не потрібні.

Генерал Петро Текелі

Ліквідація Запорозької Січі

Під час повернення російських військ додому генерал

Петро Текелія отримує наказ зайняти Січ і розігнати козацтво.

Наприкінці травня 1775 року регулярні російські війська рушили на Січ

Указ Катерини ІІ про ліквідацію Січі

«Остання рада на Січі» Художник В. Ковальов

4 червня 1775 року російські війська непомітно зняли вартових і оточили січову фортецю. Звістку про намір П. Текелі козацтво зустріло з обуренням. Воно хотіло дати бій російським військам, але сили були нерівні.

Відео

Руйнування Січі. Картина художника Сергія Чайки

Після оголошення указу Катерини ІІ про скасування Січі трьохтисячний гарнізон склав зброю. Інші війська також без бою захопили паланкові центри.

Розправа

Соловецький монастир

Вищу січову старшину заарештували і віддали до суду разом з кошовим отаманом Петром Калнишевським.

Цікаво знати

Про трагічну долю колишніх запорізьких керівників не могли довідатись навіть найближчі родичі. Лише через півстоліття дослідники встановили, що кошового отамана заслали в Соловецький монастир, військового писаря Глобу –

в Труханівський, а військового суддю Головатого в Тобольський монастир.

Доля кошового отамана Петра Калнишевського

Петро Калнишевський

25 років провів кошовий отаман в нелюдських умовах замурований у кам’яному мішку. У 1801 році цар Олександр ІІ оголосив загальну амністію, але Калнишевський відмовився лишати монастир.

Помер отаман 31 жовтня 1803 року на 113 році життя.

Пам’ятник П. Калнишевському на Соловках

Доля запорожців після ліквідації Січі

Після ліквідації Січі значна частина козаків подалася до турецьких володінь де заснували Задунайську Січ .

Частина козаків переселилась до австрійських володінь де заснували Банатську Січ. Царський уряд брав козаків на службу лише у випадку нагальної потреби.

Існування січей після 1775 року

Задунайська Січ

1775 – 1829рр.

Бузьке козацьке військо

1775 – 1817 рр.

Чорноморське козацьке військо

1788 – 1860 рр.

Задунайська Січ

1860 – 1917рр.

Азовське козацьке військо

1829 – 1865рр.

ВИСНОВКИ

Ліквідація Запорозької Січі стала однією з найважливіших подій української історії другої половини ХYІІІ ст. із нею відходила в минуле козацька доба.

Хоча Запорозька Січ загинула, вона залишила помітний слід у пам’яті українського народу.

Для українського народу запорожці були й залишилися уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу, прикладом для наступних борців за незалежність України.